Метелики над землею літающе

Ті читачі, які слідкували за перипетіями перекладання відьмацької саги Сапковського українською мовою, пам’ятають, напевно, суперечку довкола Лєшого, вжитого перекладачем (Сергієм Легезою) в оповідання «Зерно істини».

Я ніколи в світі не критикую перекладача за свідомо зроблений вибір. Тим паче, величезний об’єм і темпи воістину титанічної праці, яку взяв на себе пан Сергій, викликають моє щире захоплення. Але я хотіла б усправедливити свій власний вибір, бо сама я колись написала там Лісовика (це давно було! Потім я вже Сапковського не перекладала, а якщо й, то не оприлюднювала). Не приховуватиму — взяла я цього лісовика не так з фольклору, як попросту з «Лісової пісні» Лесі Українки. Кумедно, що підкріпити свою позицію можу тим самим фрагментом з «Рукопису…», що й пан Сергій з Лєшим.

(зізнаюся, що твердження «література повинна навчати» дратувало мене з юних літ. Чого насправді вчать «Ромео і Джульєтта» чи «Анна Кареніна» — трішки подумати, перш ніж вкоротити собі віку? А «Гамлет» — спершу добре обдумати річ, а тоді вже діяти не роздумуючи, хоч би трупи падали десятками? А «Іліада» — як мститися за справжні чи уявні кривди? І т.д. і т.п. Отож приводжу відповідну цитату з АС, яка стосується суперечки між жанрами наукової фантастики і її молодшої бідної сестрички-попелюшки, фентезі. Себто: що перша чогось та навчає, а друга — чиста розвага, втеча від дійсності і не вчить нічого)

Мої трішки давніші знайомі не завагаються, вгадуючи, яку саме науку вважаю найважливішою я сама і чому приклад Сапковського був замінений іншим, почерпнутим із нашої літератури. Це щоб «вказати місце нашої мови й літератури серед інших мов і літератур світу». І полегшити взаєморозуміння, аякже.

Переклад: помилки чи особливості стилю?

(на прикладі оповідання Andrzej Sapkowski GRANICA MOŻLIWOŚCI

- Анджей Сапковский Предел возможного, переклад Е.Вайсброта)

Проскрибовані бедра

(жіночі і не тільки)

Колись довелося мені читати в певному модному журналі, що сучасні жінки повинні мати не бедра, сідниці чи живіт, а лише натяки на них. Натяки чи ні, з сучасними жінками усіляко буває, а от саме слово бедра, як я недавно довідалася, вважається мрякою, старосвітчиною і взагалі ганьбою. Згідно з новітньою медичною номенклатурою, все, що є у людини від… бедер і до колін, насправді зветься стегнами. А бедер взагалі нема, вони є лише у рівнобедрених трикутників та ще у тих аборигенів, які й досі носять набедрені пов’язки.

Не можу навіть розповісти, як це мене засмутило! Я слово «бедра» віддавна люблю. Переважно завдяки Юліану Опільському (він же Юрій Рудницький).

І чого це героїні Сапковського так люблять пояси і хустини саме там, на стегнах чи бедрах, називай як хочеш? І незручно, і рухатися заважає…

Тим не менше - охочі можуть оглянути, як вийшла чергова частина "Останнього бажання) - інтерлюдія та "Питання ціни".
http://divczata.org/ostanne-bazhannya-5.html
http://divczata.org/ostanne-bazhannya-6.html
 

Війт Кальдемейн і боротьба проти корупції

Це щоб було зрозуміліше, а то й справді може видатися, наче давній знайомий Геральта так вже ображений хабарем у вигляді гуски, яку нетямущий селянин припер до урядової установи.

Для порівняння – уривок з поемки «Три арештантки» Ів.Франка. Одна з героїнь-арештанток пояснює, чому саме опинилася в тюрмі.

(Дві приятельки по нещастю бідної арештантки сиділи ще з більш дивних причин – одна через капелюх (купила для чоловіка, але вдягнула сама), інша — через вівторок (поплутала дні тижня).

Тому, думаю, селянин з гускою завинив не в тому, що схиляв війта до корупції, а в тому, що приперся у неналежне місце в неналежний час.

Хто хоче приєднатися до процесу вичитування, скидаємо e-mail мені в приват.