Метелики над землею літающе

ua_shtab

Атрибути видання:

( Read more... )

Шоа у Львові
Дія наступного фрагменту відбувається восени 1942 року.

( Наконечний )

( Жигульський )

Текст Є. Наконечного

( Read more... )

К.Жигульський, пишучи про цей період, досить маломовний. От як  він описує тюремне подвір’я

( Зі спогадів К.Жигульського )

 

До цього ж – текст прокламації, виданої 1 серпня міністром Рейху Франком з нагоди прилучення Галичини до Генерал-Губернаторства.

( Текст і картинка )

Уривки зі спогадів Давида Кахане (повний текст тут)

( Read more... )

 

 

 

Мешканці будинку на Клепарівській, як і всі львів’яни і всі галичани навесні 1941 року, добре відчували, які події насуваються. У прикордонних Мостиськах достеменно знали, що німецькі солдати по той бік Сяну посилено вивчають російську мову. Як тільки сутеніло, по Клепарівській сунули танки. Один із сусідів, Мусьо Штарк, що вважав себе марксистом, читав книжку Шпанова «Первый удар» (є в мережі, бажаючі можуть познайомитися) і пророкував,  що у випадку війни пролетаріат Західної  Європи негайно повстане.

Настав червень 1941 року…

( Є.Наконечний )

(Примітка – от відповідні фрагменти зі згаданої книги Шпанова

( Первый удар )

 

( Є.Наконечний )

 

( Документально )

 (Далі – мінімальне пояснення. Герой наступного епізоду – ще один з мешканців будинку на Клепарівській. 5, Владек Желязни. Хлопець рано осиротів і зв’язався з кримінальною компанією. Двох його братів за грабежі і розбій вже стратили: одного – німці в Кракові, другого – радянські у Львові. Самого ж Владека від остаточного падіння врятувало одруження з юною Сонею, теж сиротою, єврейкою з походження. Історія цього дивного зв’язку – на перешкоді була не тільки різна релігія молодят, але й значна різниця у віці, - викладена у кількох розділах книги. У червні 1941 р. Владек вже півроку сидів у тюрмі на Бригідках, чи то через давні кримінальні трафунки, чи то через братів. І сусіди, і бідолашна Соня вже не сподівалися побачити його на свободі. І все-таки…)

( Є.Наконечний )

 

Для порівняння – уривки по відповідному періоду із спогадів К.Жигульського 

( Жигульський )

Один з будинків по вулиці Зеленій 

( Фотографія )

 

Шоа у Львові – 3

( Read more... )

 прості галицькі євреї зустріли Червону армію квітами та непідробним беззастережним ентузіазмом. Їхня радість була такою бурхливою, такою щирою та запальною, що аж шокувала. Особливо шокувала поляків, які чомусь мали галицьких євреїв за польських патріотів і тому вважали, що з боку євреїв проявилася кричуща невдячність, мало не національна зрада. Темпераментна єврейська молодь кидалася навіть цілувати броню радянських танків.

( Read more... )

Для порівняння поміщаю також кілька перекладених уривків із спогадів К.Жигульського «Я з львівського етапу» (польський текст можна знайти на сайті http://lwow.home.pl)

 

( Read more... )

Ілюстрації

( Дивитися )

Євген Наконечний – Шоа у Львові

Про автора – народився 18 червня 1931 року у м.Львові – саме міг би відсвяткувати день народження. Закінчив Львівський університет, завідував відділом україністики Львівської бібліотеки. Автор численних публікацій з бібліотекознавства та історії. Книжку “Шоа у Львові”, видану в 2006 році агенцією “Піраміда”, присвятив своїм “сусідам-євреям, які загинули у місті Львові під час гітлерівського лихоліття”.

Походив з робітничої родини, батько його працював друкарем. Щоб все подальше було зрозумілішим: в роки, коли відбувається дія книги – 1939-1944, сім’я Наконечних мешкала у типовому для бідних районів Львова будинку з дворем-колодязем, в якому разом бавилися діти всіх мешканців, де господині ділилися кулінарними рецептами і ледве не заглядали одна одній в горщики, а чоловіки у своїй компанії курили і розмовляли про футбол чи політику. Більшість мешканців будинку становили євреї, а взагалі в тодішньому Львові  їх була десь третина від всього населення (точніше – 120 тис., для порівняння – поляків 170 тисяч, українців – близько 40 тисяч, останні складали не тільки меншість, а й найбіднішу верству населення).

Далі – Євген Наконечний.

( Текст Є.Наконечного )