tin_tina: (Default)
Для спільноти [livejournal.com profile] ua_shtab
Євген Наконечний про погром у Львові в липні 1941  р.

Атрибути видання:

Євген Наконечний, «Шоа у Львові» , видання друге, Літературна агенція «Піраміда», Львів, 2006.
Викладені сторінки: 112-116.
На що звернути увагу: йдеться про липневий погром, згадуються синьо-жовті пов’язки погромників і особливості їхньої мови.


Read more... )

UPD - не знаю, чи ніхто з моїх френдів не живе постійно в Польщі або, можливо, часто її відвідує. Будемо надзвичайно вдячні, якщо комусь вдасться знайти згадуваний щоденник Аллерганда. А якщо ще вдасться сфотографувати ті сторінки, на яких згадується липень 1941 року у Львові, то заскарбите собі дозгонну вдячність всієї спільноти. 
tin_tina: (бджола)
Прошу пробачення у всіх читачів теми «Шоа у Львові». Довший час вона простоювала не тому, що вичерпалася, а із зовнішніх причин. По-перше, шановний [livejournal.com profile] naftali  знайшов у мережі повний виклад книги Є.Наконечного отут http://www.share.net.ua/forum/index.php?showtopic=4042
По-друге, завдяки моїм милим френдесам [livejournal.com profile] behemotyk  та [livejournal.com profile] maryxmas  стало відомо про появу російського перекладу книжки (Прошу дивитися отут
11 вересня у Львові презентуватимуть російський переклад книги спогадів про геноцид євреїв та події Другої світової війни "Шоа во Львове". Це одна з найкращих книжок, яка пояснює, чому Львів і Галичина стали саме такими, якими вони є.)
Так що, думаю, у моїх посередницьких послугах особливої потреби вже немає. Тим не менше, тема українсько-єврейських стосунків продовжує мене цікавити, можливо, колись я зумію викласти деякі власні спостереження щодо єврейської тематики і образів у західноукраїнських письменників. А на закінчення «Шоа у Львові» - кінцевий уривок з Накончного і фрагментик зі спогадів Жигульського.
Наконечний
 Жигульський 
tin_tina: (бджола)

Шоа у Львові
Дія наступного фрагменту відбувається восени 1942 року.

 

 

tin_tina: (бджола)

Схоже, що, попри всі описані раніше події, якоїсь явної сегрегації громадян принаймні у перші тижні не було. Управа м. Львова навіть видала таке розпорядження: «Наказую … організувати під крамницями одну чергу громадян. Самовільний поділ черги по віросповіданні чи національності забороняється». «Проте вже через кілька днів під тиском гестапо оголошену нову постанову, яка розділяла час продажу в продуктових крамницях окремо для євреїв. У другій половині липня для єврейського населення відведено «окремі ресторани, кав’ярні, їдальні та крамниці на всі товари». Тоді ж їх перевели на голодоморний, наполовину менший від інших, рівень постачання харчовими продуктами». Далі з’явилися пов’язки із зіркою Давида.

Наступним кроком було територіальне відокремлення.

  Є.Наконечний

 
К.Жигульський

 

Повний текст згаданих спогадів Ф.Фрідмана можна знайти тут

tin_tina: (бджола)

Текст Є. Наконечного


К.Жигульський, пишучи про цей період, досить маломовний. От як  він описує тюремне подвір’я

 

 

До цього ж – текст прокламації, виданої 1 серпня міністром Рейху Франком з нагоди прилучення Галичини до Генерал-Губернаторства.

Уривки зі спогадів Давида Кахане (повний текст тут)

 

 

 




tin_tina: (бджола)

Поки що – деяке резюме попереднього. 

tin_tina: (бджола)
 

Мешканці будинку на Клепарівській, як і всі львів’яни і всі галичани навесні 1941 року, добре відчували, які події насуваються. У прикордонних Мостиськах достеменно знали, що німецькі солдати по той бік Сяну посилено вивчають російську мову. Як тільки сутеніло, по Клепарівській сунули танки. Один із сусідів, Мусьо Штарк, що вважав себе марксистом, читав книжку Шпанова «Первый удар» (є в мережі, бажаючі можуть познайомитися) і пророкував,  що у випадку війни пролетаріат Західної  Європи негайно повстане.

Настав червень 1941 року…

 

(Примітка – от відповідні фрагменти зі згаданої книги Шпанова

 

 

 (Далі – мінімальне пояснення. Герой наступного епізоду – ще один з мешканців будинку на Клепарівській. 5, Владек Желязни. Хлопець рано осиротів і зв’язався з кримінальною компанією. Двох його братів за грабежі і розбій вже стратили: одного – німці в Кракові, другого – радянські у Львові. Самого ж Владека від остаточного падіння врятувало одруження з юною Сонею, теж сиротою, єврейкою з походження. Історія цього дивного зв’язку – на перешкоді була не тільки різна релігія молодят, але й значна різниця у віці, - викладена у кількох розділах книги. У червні 1941 р. Владек вже півроку сидів у тюрмі на Бригідках, чи то через давні кримінальні трафунки, чи то через братів. І сусіди, і бідолашна Соня вже не сподівалися побачити його на свободі. І все-таки…)

 

Для порівняння – уривки по відповідному періоду із спогадів К.Жигульського 
Один з будинків по вулиці Зеленій 

 

tin_tina: (бджола)

Зі страшенним жалем пропускаю дуже колоритні уривки, які стосувалися перших місяців життя при новій владі. Описані саме побутові деталі: що трапилося з численними маленькими крамничками, як розв’язувалися проблеми з постачанням міста тощо. Відмічено також, як були здивовані і спантеличені ті старші львів’яни, що пам’ятали окупацію Львова російськими військами у 1914-1915 р.р.: нові прибульці нічим не нагадували тих, давніх.

Порівняно ліберальний початковий період невдовзі закінчився і визволеним молодшим братам швидко пояснили, що «ми не вегетаріанці». Першими під удар потрапили місцеві  поляки, а також – численні біженці із заходу Польщі, в основному євреї (вони провинилися в тому, що мимоволі порушували паспортну систему, не мали роботи та ін.)

Сім’я Наконечних ледве не стала випадковою жертвою.

 

 

Знову ж для порівняння – два маленькі уривки зі спогадів К.Жигульського

 

.

Не дуже знаю, як проілюструвати цей текст. Ну от, будь ласка – сучасна фотографія:

Вулиця Клепарівська біля Краківського базару.

tin_tina: (бджола)
 

Шоа у Львові – 3

 прості галицькі євреї зустріли Червону армію квітами та непідробним беззастережним ентузіазмом. Їхня радість була такою бурхливою, такою щирою та запальною, що аж шокувала. Особливо шокувала поляків, які чомусь мали галицьких євреїв за польських патріотів і тому вважали, що з боку євреїв проявилася кричуща невдячність, мало не національна зрада. Темпераментна єврейська молодь кидалася навіть цілувати броню радянських танків.

Для порівняння поміщаю також кілька перекладених уривків із спогадів К.Жигульського «Я з львівського етапу» (польський текст можна знайти на сайті http://lwow.home.pl)

 

Ілюстрації

tin_tina: (бджола)

Шоа у Львові – ч.2

Про деякі особливості співіснування різних етносів, особливо українського і єврейського, у передвоєнній Галичині.

 

 

 

В якості примітки. До числа таких надзвичайно рідкісних українсько-єврейських подружніх пар відносилися Іван Рудницький та Іда Шпігель. Їх діти: Мілена Рудницька (політичний діяч,. лідерка  феміністичного руху на Західній Україні), Антін Рудницький (композитор), Іван Рудницький-Кедрин (політик і журналіст), Михайло Рудницький (письменник і перекладач) вписали дуже яскраві сторінки в українську культуру. Ще згадаю сина Мілени Рудницької, філософа та історіографа Івана Лисяка-Рудницького. Далі – портрет Мілени Рудницької.

tin_tina: (бджола)

Євген Наконечний – Шоа у Львові

Про автора – народився 18 червня 1931 року у м.Львові – саме міг би відсвяткувати день народження. Закінчив Львівський університет, завідував відділом україністики Львівської бібліотеки. Автор численних публікацій з бібліотекознавства та історії. Книжку “Шоа у Львові”, видану в 2006 році агенцією “Піраміда”, присвятив своїм “сусідам-євреям, які загинули у місті Львові під час гітлерівського лихоліття”.

Походив з робітничої родини, батько його працював друкарем. Щоб все подальше було зрозумілішим: в роки, коли відбувається дія книги – 1939-1944, сім’я Наконечних мешкала у типовому для бідних районів Львова будинку з дворем-колодязем, в якому разом бавилися діти всіх мешканців, де господині ділилися кулінарними рецептами і ледве не заглядали одна одній в горщики, а чоловіки у своїй компанії курили і розмовляли про футбол чи політику. Більшість мешканців будинку становили євреї, а взагалі в тодішньому Львові  їх була десь третина від всього населення (точніше – 120 тис., для порівняння – поляків 170 тисяч, українців – близько 40 тисяч, останні складали не тільки меншість, а й найбіднішу верству населення).

Далі – Євген Наконечний.

 

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

September 2017

M T W T F S S
     123
45678 910
111213141516 17
181920 21222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 24/10/2017 05:37 am
Powered by Dreamwidth Studios