tin_tina: (ромашка)

Шкільна наука в перехідні часи - Заболоття

Попри значне число знайомих, «рідна школа» (вона ж «стара буда») змінилася. Зникли вчителі-поляки: всі вони -  і добра Гелена Цімошко, і забавний Мар’ян Рихтер, і пасічник Юзеф Пизік – кудись виїхали і що з ними сталося, невідомо. Не стало й учнів-поляків, зате додалося кілька нових учнів-євреїв. Між ними особливо виділялася висока й струнка білявка Бела. Раніше вона навчалася в Ковельській гімназії, і, що рідкість для того часу, вивчала англійську мову. Але Денисюка, хлопця доволі товариськи несмілого, вона вразила тим, що перша до нього підійшла і сказала: «Я хочу з вами познайомитися!». Він так засоромився, що втік. «Ось яким я ще був дикуном! Дарма, що кілька місяців учився в мурах міської гімназії і хотів було сісти поруч найневродливішої учениці-єврейки, аби підучуватися від неї німецької мови».

Read more... )

Дуже б мені хотілося, щоб існував «тяг дальший» тих спогадів – про військові роки, про Львівський університет.. Але не знаю, чи є якесь продовження.

tin_tina: (ромашка)

Шкільна наука в перехідні часи - Брест

Приїхавши врешті до вже любленого міста, недійшлий гімназист здивовано виявив, що воно стрімко змінило свій характер. З твердині польськості на кресах всхудніх Брест ледь не водномить став всуціль російськомовним (хоча формально ввійшов до складу БРСР). Викладовою мовою гімназії теж зробилася російська – у «червоноцегляний» корпус перейшла давніша російська приватна гімназія і стала називатися «русской средней школой № 20». Натомість польська гімназія проводила свої заняття в тому ж корпусі, але в другу зміну. З цієї причини Денисюк, якому доводилося доїжджати на науку, не міг її відвідувати і змушений був вдатися до російської, хоча російської мови в той час не знав цілковито – його колеги по школі – росіяни навіть між собою і в приватній обстановці розмовляли виключно польською.

Read more... )

tin_tina: (ромашка)

В погоні за гімназією

Майже непомітно збігло кілька років – і наш Іван (вже не можна було називати його малим – найвищий в класі) постав перед питанням, що ж робити далі. Він саме закінчив шостий клас, з самими лиш відмінними оцінками, чого в заболотівській школі не траплялося вже давно. Хоча школа в Заболотті була семикласною, але, згідно з тодішньою освітньою системою, ті учні, які планували вищі науки, після шостого класу покидали рідну школу і переходили до гімназії (найближчими були ковельська та брестська). Звісно, можна було продовжувати навчання і в «тупиковому» сьомому класі та вступати до гімназії після його закінчення, але при цьому втрачався рік, тому переважно там залишалися учні, яким дальша освіта не світила.

Read more... )

Однак тягнуло хлопця до науки так сильно, що, коли пізно восени колега по заболотівській школі порадив йому їхати до Бреста на хибив-трапив, бо якісь навчальні заклади там начебто повідкривали, то він зважився... Це було з усіх точок зору нелегко, однак дасть нам можливість довідатися про характер шкільної освіти у перехідний період.

tin_tina: (ромашка)

Дисципліна і покарання

Фактично, в цьому сенсі з часів вчителювання Уляни Кравченко, небагато змінилося і ставлення до дітей залежало від доброї волі вчителя. Хто вважав некомільфо вдарити дитину, хто, як директор Геллєс, залюбки тягав учнів за вуха («Постійною жертвою пана директора був непосидющий паничик – поляк Янушек. Він більше клячав на колінах, ніж сидів за партою, а вуха мав такі великі, як у віслюка, бо Ян Геллєс, до речі хресний батько Янушека, щодень їх розтягав»), ставив на коліна, товк лобами об стіну, аж ті лоби покривалися мозолями. Що цікаво, подібні розправи він влаштовував на уроках арифметики, яку й сам не дуже-то знав, зате під час занятть з географії, свого улюбленого предмета, поводився як овечка.

Read more... )

tin_tina: (ромашка)

Релігійна і національна політика

Учні заболотівської класи належали (чи ділилися) аж до 4 національностей – українці, поляки, євреї, росіяни (цих останніх було троє, серед них перша красуня класу і краща рисувальниця, Мура Потапова, вчителі звали її «Потапуфна»). Що стосується вчителів, то це були майже всуціль поляки, хіба що уроки релігії для православних вів місцевий священник (чому воно так було, треба б писати окреме пояснення, скажу лише, що представники національних меншин у міжвоєнній Польщі, хоч би з якими кваліфікаціями, якщо й одержували державну роботу, то хіба десь «на Мазурах», але не дома. Так воно було в Галичині, думаю, що і в Поліссі схоже). Тим не менше, якісь особливі міжнаціональні «тертя» не відчувалися, і, хоча державна політика полонізації кресів, безсумнівно, існувала й діяла в найліпше, то більшість вчителів її не похваляла, тим паче, активно нею не займалася.

Різні типи вчителів )

Впізнавано, правда? Дійсно, ніхто в цій сумній асиміляційній справі велосипеда не винаходив, «все вигадали до нас», а коли ще подумати, як воно все сумно закінчилося...

Але поки що про це не будемо, залишилося згадати хіба те, що українською мовою велися хіба уроки релігії для православних, і те, що всі уроки починалися й завершувалися молитвою, яку читали спершу польською, потім церковнослов’янською мовою і при якій мали стояти всі, навіть і євреї.

tin_tina: (ромашка)

Література чи літератури

Чи то такий цілющий вплив літ і споминів про втрачений та проминулий час – але про літературу й шкільну лектуру тодішні учні згадують з чималою приємністю. Навіть про таку шкільну плягу, як писання творів! Може, тому, що не було традиції їх списувати чи то з різного роду підручних засобів, чи то від старших учнів, які теж колись... і так до безконечності. «Польська школа вчила учнів писати твори, а не списувати. Теми були «з натури» або «з уяви», як і малювання». Найчастіше учні писали «образки» - чи опис якогось пейзажу, сценки, пригоду, чи твір з моральною настановою, хай і наївною. Іван Денисюк, наприклад, затямив, як писав твір на тему ощадливості – про вбогу селянську родину, яка завдяки старанням малих і старих своїх членів та невсипущій праці заощадила гроші на швейну машинку. Вчителька дуже його хвалила (хоч добре розуміла, що на чорницях і грибах багато не заощадиш).

Так само літературні витвори, що студіювалися на уроках, залишали по собі приємне враження. «У поемі «Пан Тадеуш» шуміли зелені пущі, як і ще не винищені наші бори. Третього травня – на польське державне свято – нас возили вузькоколійкою на 18-й кілометр під Шацьк, де сосновий ліс був не гірший, ніж у Білозерській пущі. З мелодійних, легких, грайливих віршів Богдана Залеського дихала духм’яна степова Україна. По неозорих степах гарцювали на буйних конях козаки. Марія Конопніцька плакала над хлопською недолею. Гарні були й щирі новели Конопніцької, як і її подруги – Елізи Ожешкової. Роман Болеслава Пруса «Форпост» читали у класі – частково вчителька, частково ми, учні».

Read more... )

tin_tina: (ромашка)

Як і чому навчали в міжвоєнний період

Насамперед, ця школа була куди більш гуманітарною, ніж звична більшості з нас модель. (Також і тому, що арифметикою не особливо переймалися і фактично алгебра прийшла до школи аж «за совєтів», а під час  вступного екзамену до гімназії, після семирічки, в автора спогадів питали про дроби. Але на разі цим не переймаймося. Шукаймо позитив).

Дуже всерйоз трактувалися «вільні мистецтва», скажімо, малювання й декламація, притому не тільки, як самостійні предмети, а також як важливі способи пізнання інших наук – географії, біології, історії. Ну от хоча б малювання, котре ще на моїй пам’яті було зморою для учнів, не особливо обдарованих художньо, а ще більше – для їхніх батьків. Як дивно було прочитати, що учні заболотівської школи малювали з великою приємністю, а вчителька з малювання була не шкільною парією, а вельми поважаною особою і свого роду еталоном краси й вишуканості!

Read more... )

Звісно ж, особливо цікавим був би виклад про тодішній підхід до вивчення літератури. Займемося цим окремо.

tin_tina: (ромашка)

Ось вам і «Гадєрка». Я її читала доволі припадково, автора, на відміну від самого тексту, не затямила, тому пізніше, перешукуючи певні спомини, які теж мені врилися в пам’ять, з неабияким здивуванням виявила, що «Гадєрку» і «Мої поліські, мої зелені роки» написала та сама людина! Іван Денисюк.

Пропоную познайомитися з ним ближче, згадувані спомини не надто великі, але містять силу прецікавого матеріалу. Для тих, хто цікавиться школою і школярами у міжвоєнне двадцятиліття, та ще і в такій екзотичній місцині, як Полісся (саме та його частина, яка у міжвоєнний період перебувала в складі Польської держави) – це просто скарб!

А давайте спочатку.

Вовки і барани

Read more... )

tin_tina: (ромашка)
Епілог
Феномен гадєрки до кінця з’ясувати так і не вдалося. Питання залишається відкритим.


Про всєке, в тому числі страшна помста гулящим чоловікам )


UPD - " я не знаю, кому и зачем это нужно", але я проголосувала за "Котика сіренького".
tin_tina: (ромашка)
(Попередня частина, нагадаю, закінчилася вельми живописною картиною виповзання зміїного війська і панічною втечею відвідувачів. Але то була розводка. Цю картину автор, як і годиться філологу, не те, щоб вигадав, але й сам не бачив. Бо його спілкування з гадєркою виглядало май інакше).

Read more... )


Цілком оффтопічно -- там, сподіваюся, не всіх ще снігом засипало? Бо от дивилася я вчора якийсь там фільм катастроф, вже й не згадаю назви - і дивувалася: страшенна буря над Нью-Йорком виглядала достеменно так, як наша минулої п"ятниці (пізніша п"ятниця вже видавалася дитячою забавкою). Але кінця світу не спостерігалося, ми не втекли чи вимерли, яко нью-йоркці, а я, особа доволі делікатної тілобудови, яку вітром здуває :-),  ще й ходила до своїх замовників - ну, не так, щоб далеко, але в сам розпал сніжниці - і хоч би що.

Тим не менше, така погода навесні - це негаразд. Щось в небесній канцелярії збилося.
tin_tina: (ромашка)
(Іван Денисюк, Гадєрка, тяг дальший)
платонидаЧетверта дружина Гната Хоткевича. Дорога й незабутня Платоніда Володимирівна. Була тоді вона завідуючою музеєм Франка у Криворівні. Прототип Марусі з "Камінної душі". І в поважному віці вражала зрілою, мудрою красою. Шляхетна, величава, імпозантна. Невідомому художникові вдалося вловити чар і поваб чорних розумних і добрих її очей. Микола Дзурак, її учень, вихованець, "годованець", свято зберігає цей портрет у музеї, і прошу вдивитися, коли Ви будете в Криворівні, у маєстат Королеви Гір. Такий титул Платоніді Володимирівні надав я. Себе ж вона сама іронічно прозивала Палагною, а мене – щезником. Цікава до всього, Королева студіювала ментальність гуцулів. Отож я й пішов до неї на роздуми про феномен гадєрки й гаддя. Мої спостереження й здогади, що у гуцулів якесь особливо шанобливе ставлення до змій, Платоніда Володимирівна підтвердила. Вона розповіла, що гостинні Зеленчуки (найбагатші ґазди в Криворівні; злі язики плещуть, що вони користуються допомогою щезника) погодилися було взяти її на квартиру, та візьми й спитай їх ("про всєке"), чи нема у них мишей, яких Платоніда Володимирівна боялась панічно.


– Пані, – заспокоювала її найстарша Зеленчучка, – не бійтесь. У нас у хаті живе гадюка, то вона їх усіх поїла...
Зрозуміло, що мати співмешканкою й колєжанкою змію Платоніда Володимирівна не побажала, хоч пані Зеленчукова була з нею, гадиною, у найліпшій приязні. "Я йду до криниці по воду, – казала, – і гадина повзе за мною. Я несу воду д’ хаті, і за мною лізе вона. Діти бавилися на подвір’ї, але ніколи їх не кусала".


Read more... )
tin_tina: (ромашка)

Іван Денисюк

Як хто забув, то саме І.Денисюк – автор того фундаментального дослідження про Ратнівщину, яке я так довго товкла була торік. До його спогадів «Мої поліські, мої зелені роки» я планую вдатися найближчим часом, але зазначу, що автор не одним лише Поліссям жив. Є в нього чудесний етнографічний нарис (може, і не один, а ле я тільки один читала) «Гадєрка». Це трохи інший закуток України, але написано класно! Можете в цьому переконатися, я її з любістю вставлю, перш ніж зайнятися Поліссям кінця 30-х років. Отож

Гадєрка

Read more... )

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

September 2017

M T W T F S S
     123
45678 910
111213141516 17
181920 21222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 21/10/2017 07:22 pm
Powered by Dreamwidth Studios