tin_tina: (Default)

(З Божою поміччю, пережили ми ті побєдні свята. Можна сказати, не виправдали в цьому році своєї буйної репутації. А можна й так сказати – приклали всі зусилля, лиш би все обійшлося тихо-мирно. І погода, мокра та прохолодна, посприяла, а також та обставина, що вихідний в середу жодним чином не приплюсуєш до якогось уїкенду. Я б таке пропонувала надалі. Тоді це доволі нудне свято з невиробленим ритуалом, мало б шанси вкорінитися і вписатися в одвічний солярний цикл. Тоді років через тисячу, вже й забувши, хто кого і коли побив, вчені мужі чи жони глибокодумно зазначатимуть, що то все відгомін культу чи то Ареса, чи то Юрія. Словом, якогось травневого бога війни. На сім слові переходжу до Юрія гуцульського)


Read more... )
tin_tina: (Default)

От і Юрій!.. Сонця Великого празник предвічний!


З незнаних країв, з-понад мір’я невідомого принесли гуцули честь цьому празникові )

— Як у казці... — прошепотіла Маруся. 

Юрія

06/05/2012 01:35 pm
tin_tina: (Default)

Ніяк мені не вдається дописати серію про Потоцького. То те, то се, а найпаче якесь лінивство найшло, правдиво українське (безконечні робочі суботи зовсім викорінили з мене трудоголіка). Давайте я ще кілька фрагментів з Хоткевича виставлю, саме тих, які стосуються сьогоднішнього святого. Незалежно від того, де й коли він жив і якою мученицькою кончиною прославився, простодушні гуцули вважали його празник святом весни, маржини і всякого ворожіння. Так воно, принаймні, виглядає в «Камінній душі».


приїде на білім коні свят-лицар Юрій )
tin_tina: (Default)
Гетьманські скарби
     Як же обійтися без історії зі скарбами Полуботка? І в Буревія вона згадана, аякже.
     Детально переповідати її я не буду, і так всі більш-менш зацікавлені знають. Хотіла б лише звернути увагу на трудність, сказати б, технічного характеру: на спадок може претендувати тільки потомок Полуботка по чоловічій лінії. всі, що цікавилися генеалогією, знають, як тяжко втримати ту «чоловічу лінію». Воно й зрозуміло: народження в певному поколінні тільки доньок, що рано чи пізно трапляється, відразу ж «гасить» ціле відгалуження, тому там з самого початку гра з від’ємною сумою. Наскільки знаю, єдина донька останнього такого відомого «чоловічого потомка» вийшла заміж за одного з Милорадовичів, тож важко сказати, чи хтось сьогодні зможе задовольнити умови заповіту.
     А от цікавіше ця справа склалася у потомків Дорошенка. І, що характерно, гетьман Дорошенко теж був колись персонажем історії подібної на полуботківську.
Read more... )
tin_tina: (гуцул)

Пропущу фрагмент, в якому Хоткевич з ностальгією описує свої приємні переживання, зв’язані з новоствореним театром. «Так приймала нас селянська авдиторія, так вона нам співчувала, так підбадьорювала. Тому й робилося так легко, гарно, - якось чулося, що є ради чого».
            Переходимо до спогадів менш приємних, але теж повчальних.

москвофіли. війти і судова процедура )

 

tin_tina: (гуцул)

Як починався Гуцульський театр

«Як і всі геніальні речі, то відбулося надзвичайно просто.
           Якою мовою говорили гуцули і про користь лицемірства )

tin_tina: (гуцул)

Оскільки мені терміново треба склепати щось людиноподібне на тему «стохастичні моделі міжнародних відносин» (вічно я в якусь авантюру встряну!!!), то сьогодні трошки розповіді про
          Будні демократії в покійній монархії
            далі від Хоткевича.
           як воно було 100 років тому )

tin_tina: (гуцул)

А от ще одна карпатська історія від Хоткевича – на цей раз не з «Камінної душі», а з оповідання «Блуд» (щоб хто не подумав злого:  від «блудити» як губити дорогу, а не що іншого). Опис однієї мандрівки:
         

Read more... )

 

Не знаю, який то саме архікнязь себто ерцгерцог ощасливлював Гуцульщину своїми візитами, але такий спартанський гарт викликав у мене тепле почуття до династії Габсбургів. Навіть притлумлену гордість за своє австрійське «історичнопідданство» :-).

tin_tina: (гуцул)

Від Хоткевича

«В Ростоках Середніх теж двоє таких аматорів пішли грабувати один одного. Та ще й стрінулися десь на перелазі.
          І що було далі )


            -Але ж бо й натерхали ви, кумочку! – каже один, крехтячи.
            -Та-бо й ви, сусідо. не почкодували».

tin_tina: (гуцул)

Ще про довговолосих та стрижених і як перші намагалися закосити під других.

З матеріальною метою, виявляється.

Хоткевич, «Камінна душа», - так викладає обставини справи.

 

Read more... )

І хоч як уже просив Химчєк кума нікому не говорити, але вже якось так воно вийшло, що скоро о тім знало ціле село».

 

tin_tina: (кухня)

А тепер побажання, які. сподіваюся, силам земним і небесним радісніше було виконувати, ніж «закривати хавку» сварливій Парасці.

 

 

Read more... )

tin_tina: (кухня)

Коли я часом задумуюся, чому то українські церкви, попри неоднократні декларації, ніяк не відважуються перейти на «новий» (нівроку, новий, скільки ж йому вже?) календарний стиль, то придумую, крім екуменічних і політологічних, ще й такий аргумент. Чи не бояться розумні люди, що ми, аби вже нікоторого святого не зобидити, почнемо відмічати празники двічі? І без того доводиться двічі зустрічати Новий рік: по-новому й по-старому, а також двічі готувати Вечерю – перед Різдвом і перед Водохрещам. Признатися, втомлює, так що після празників хотілося би ще кілька днів відпочити.

Звичайно, Різдвяні свята мають свої приємні сторони. От, хоча би, канікули: я після чотирьох місяців гарування на освітянській, як той казав, ниві (це на додачу до основних робіт, яких і так немало), дуже навіть в стані їх оцінити. Але й тіней не бракує – і кулінарні надмірності, і акустичні випробування петардами й феєрверками на межі витривалості: хлопчики від 6 до 60 і більше років ніколи таким не набавляться. А що зробиш, не нами почалося… Наші предки задовго до петард дуже любили на свята грянути собі з пістоля.

А як ще вони святкували? Як і ми: загадували бажання на новий рік. Звичайно, були ті жадання дуже різнопланові, але дві великі підгрупи можна би вичленувати. Ті, хто ще міг би тішитися свободою, благали всі сили земні й небесні чимшвидше післати їм пару, а ті, хто вже був «давно і моцно» одружений, не раз вдавалися до тих же сил з ревним благанням улагіднити супружника чи супружницю.

Якщо раптом хтось має подібні проблеми і хотів би скористатися оригінальними і випробуваними водночас рецептами, то рада служити уривками з гуцульських п’єс Хоткевича. На початок – саме заклинання другого роду, проголошене вже потроху знайомим нам Іваном. Це його дружина Парасочка живим і повсякденним власним прикладом спростовує поширену і хибну думку про брак в українській мові адекватних і автохтонних виразів для передачі сильних почуттів.

 

Иван (у хаті, в’яже ґудзи). Не ґудз в’єжу, а рит вийтови нашому, аби мене не кривдив та й не напастував за пусто-дурно. Не ґудз в’єжу, а ирти моїм ворогам, та панам, та гавкунам, та пльоткарям, аби не мали сили-моци мні нічьо шкодити єзиками. (В’яже величезний ґудз). Не ґудз в’єжу, не ґудз в’єжу, не ґудз в’єжу, а хавку мої жинці. Аби заткало їй видниці й довіку! Аби впхало їй вотаке в дєрлянку, аби вже раз блага була та сумирна та й аби цес рик нам сумирно пройшов, а не так пид хавков мої жинки. Та й їк цес ґудз пидо мнов мовчит, так аби моя жинка мовчала повсякчєс (Присідає ґудз моцно кілька разів). Отак…отак…отак…

 

Read more... )

Параска (з дверей). А тебе шо там дідьки мучют? Стрілив-єс, то йди т’хаті. Ше хату треба обкурювати, шоби фискавка не близила си та й ласиця не пхала си ид маржині. (До Василини). А ти чьо тут зуби вишкірєєш, ти? Мой, диви си, аби і ти не впала в біду сєгодне вид мене!

 

tin_tina: (кухня)


Це свято, що щасливо співпадає з черговими роковинами відомих подій (я тут річницю ЗУНР маю на увазі, а не що інше!) і вже усталеним ритуалом відвідин цвинтаря, досить ґрунтовно вписалося в заведений порядок нашого життя. Не бракує, однак, в нього й противників, які переважно висувають такі аргументи: геловін є для нас нетрадиційним, імпортованим, запозиченим від кельтів. Назва “геловін” і справді якась немилозвучна, та менше з тим, що ж стосується кельтів, то нібито якась частка кельтської крові пливе і в наших жилах. Але що не менш важно: як вважали кельти, в останню ніч жовтня по землі начебто волочаться усілякі привиди та інші неприкаянні духи. Наша власна нечиста сила теж дуже схильна до подібного лазікування і лякання випадкових перехожих. Правда, період такого життя волочащого не обмежений одною лиш ніччю. Але, як подумати, довгі осінні ночі надаються для подібного перебивання часу якнайліпше. Літом ночі закороткі, а з початком снігопадів воно вже якось не так, та й від Св.Михайла можна дістати прочухан. Залишається період від Покрови до Михайла, а геловін – якраз його середина і, схоже, кульмінація.
Як воно виглядало в гуцулів, записав наш незмінний проводир по Верховині, слобожанин Хоткевич. Далі – уривок з п’єси “Непросте”, дія перша.  

Read more... )

 

tin_tina: (кухня)
На честь завершення ремонту і повернення з еміграції (до сусідів і на балкон) моїх улюблених книжок – уривок з гуцульської п’єси Хоткевича «Непросте». Герої – Дід – чарівник, Палагниця – відьма, Васиндо – її чоловік, простакуватий селянин. Палагниця приходить до Діда у своїх відьомських справах, стикається з Ґаздинею, котра саме просила віднадити відьом від її худоби. Починаємо.

Read more... )
tin_tina: (кухня)
Рада повідомити всім, що бракуючі для продовження гуцульської теми лінки знайшлися: ті, що їх зробили, скромно не повідомили про свою заслугу. Але, оскільки лінки довелося шукати, то наступний уривок я вибираю на свій смак. П'єса  "Прахтикований жовнір",  дія п'ята, місце дії - вхід до пекла і раю. Починаємо.

UPD - каждий чительник єст ласкаво прошений о молитву про припинення дощу

UPD2 - досі (п"ята година) обійшлося без дощу і навіть світить сонце, такого вже тиждень не було. Продовжуємо молитися.
tin_tina: (кухня)

Лайка та прокльони
Відразу ж відмічу. що представлене далі є не прикладом з буденщини, а зразком високого мистецтва. Щоб ним оволодіти, потрібний багатовіковий генетичний відбір, вроджений талант, сприятливі зовнішні обставини і старанне навчання. Зайве й казати, що в наш деградований час все це майже втрачене і замінене кількома низькопробними ерзацами, найчастіше запозиченими. Але навіть 100 років тому становище було не надто краще, мистецтво ще мало шанси квітнути лише в досить ізольованих регіонах і ми, можливо, і не уявляли б собі всіх досягнутих предками вершин, коли б не старання окремих подвижників. Один з них – Гнат Хоткевич, а представлене далі – уривок з першої дії його п’єси «Гуцульський рік». Дійові особи: Параска (звернути увагу), Іван – її чоловік, Єлена – пасербиця, Микула – наймит, Василина – сусідка. Починаємо:

 


UPD - от ще один уривок. Це з "Непростого"

Люде добрі, кілько вас тутеньки є! А ци має хто з вас жинку відьмов, от їк я? Ей, може, не один має, сарака, лиш не хоче си признати.
(Вони таки справді відьма, а він досить простодушний селянин, тим не менше, живе це подружжя досить мирно)

UPD 2 - дублюю один з коментарів

Моя пропозиція: якщо комусь з глибокошановних читачів якийсь з моїх постів сподобався, то він, з ласки своєї, дає на нього лінк в своєму ЖЖ, каже мені, і коли таких лінків набереться хоч 5, я тему продовжую :-) Звичайно, такого благодійника френджу беззастережно. Обіцяю, наскільки в моїх силах - нудно не буде.
А любителів романтично-історичних оповідей з літературними продовженнями запрошую заглянути на наступний пост. Як на мене, винятково цікаві герої, до того ж мають стосунок до нашої рідної історії.

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

September 2017

M T W T F S S
     123
45678 910
111213141516 17
181920 21222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 24/10/2017 05:34 am
Powered by Dreamwidth Studios