tin_tina: (Прісцілла)

В “Треносі” Ігоря Калинця (“Страсть восьма”)

Read more... )


          А та – цілком сучасна – галузь життя, якою опікується св.Вероніка – фотографія :-)

tin_tina: (Прісцілла)

Руфін і Прісцілла – прощання
            Отож, мучениць і жінок, що реалізували себе мужньо, а хоч би поважаних і впливових, в ранному християнстві не бракувало. І все-таки: як же там було з жіночими свяченнями? Інституція дияконіс у східній Церкві протривала до 12 століття, а одне з документальних свідчень про її функціонування вже у пост-язичницькі часи належить до часу правління імператора Феодосія. Відомий цей імператор, крім іншого, тим, що законодавчо заборонив Олімпіади, тому книжка Ол.Кравчука, що описує деякі аспекти цього періоду, називається “Останньою олімпіадою” (тут слово “олімпіада” вжито не в значенні “ігри”, а “проміжок часу довжиною в 4 роки”). Отож, цитую пасаж про деякі інші тоді прийняті закони:
            Read more... )


            І на цьому “Credo” (яке Оксана Забужко називає цілковито єретичним і приреченим на знищення незалежно від того, яка течія у християнстві перемогла б), я з подружжям Руфіна і Прісцілли попрощаюся.

tin_tina: (Прісцілла)

Чи закликав раббі Еліазар палити Тору?
           Досі я у всіх екскурсах по світу “Руфіна і Прісцілли” обмежувалася християнським і потроху язичницьким колом, залишивши поза увагою іудаїзм, (єретичною течією якого і було християнство попервах) поправлено на: з середовища якого і походила більшість адептів християнства в його найранніший період. Справа в тому, що про іудаїзм я знаю дуже мало, от і боюся видати щось несотворенне. А як легко це може трапитися, видно із такого уривка книжки Оксани Забужко:
            “Як проголосив у І ст. раббі Еліазар, “хай краще згорять слова Тори, ніж будуть доручені жінці (Цит. за Swidler, Leonard. Biblical Affirmations of Women, Philadelphia: Univ. of Pennsylvania Press, 1979. - P/163)" – ст. 192  ND.
          

Read more... )

 

tin_tina: (Прісцілла)

Героїні ранньохристиянських романів
            Береніки
           

Про Беренік і Вероніку )


            А, от, до речі, і питання, а то я вже занудьгувала без відгуків. Хто б здогадався, яка галузь сучасної життєдіяльності дісталася під опіку св.Вероніки?

 

tin_tina: (Прісцілла)

Героїні ранньохристиянських романів
            Юста
           “От хоч би побожна Юста і дочка її Вероніка! Перша з них то постать добре знана з Євангелія: жінка з Тіру, язичниця, яка зуміла впросити Господа, щоб зцілив Він дівчинку, її дитину. Цю оповідь часто цитують в найученіших трактатах про початки християнства. Звертає на себе увагу сувора, навіть погордлива відмова, з якою початково зустрічається благальниця. В поєднанні з іншими такого роду сценами і висловлюваннями видається, що в найраннішому періоді “добра новина” була призначена виключно для правовірних іудеїв. Тільки вони знаходять визнання як кохані діти, гідні чудес і милосердя, а всі інші – пси, які мали б задовольнитися у кращому випадку рештками з панського столу. Однак ні Марко (розділ 7), ні Матей (розділ 15) – а тільки вони розповідають про цей епізод – не називають імен ні матері, ні доньки. Перший з них називає жінку з Тіру еллінкою, чим окреслюється не стільки її національність, скільки язичництво (в українському перекладі – “поганка”), а тільки в пізніших словах вказує її етнічне походження -  “родом сирофінікійка”. Натомість Матей обмежується твердженням, що йдеться про хананейку. Це в тогочасному розумінні означало мешканця Палестини – не іудея, тобто поганина. Отож “Гомілії” точно повторюють всі ці назви, але додають також імена обох жінок! Звичайно, постає питання, чи автор оповіді опирався на якійсь традиції, багатшій від збереженої в Євангелії, чи, за літературним звичаєм, вигадав імена (може, тут мається на увазі притаманне історичним белетристам романтичного періоду нехтування іменами історичних осіб, звичай, як на мене, дуже непохвальний, але цим грішив навіть світоч російської поезії, перехрестивши Мотрону Кочубеївну в Марію) В даному випадку не можна виключити ні першої, ні другої можливості.. Але змушує задуматися вибір і співставлення імен, бо навіть якщо вони вигадані, то не зовсім довільно і не без глибшого заміру.
         Про Юсту )

tin_tina: (Прісцілла)

Героїні ранньохристиянських романів
            Проповіді і Розпізнання
           Правильніше було б сказати Гомілії і Recognitiones – так звалися дві частини, перша – грецькою мовою, друга – латинська, ранньохристиянського роману “Клементини”, за іменем головного героя, римлянина Клеменса. Цей “начебто наївний, але дуже цікавий” роман використав О.Кравчук при написанні “Риму і Єрусалиму”, продовження вже згадуваної книжки “Тіт і Береніка”. Польського історика “Клементини” зацікавили тим, що їх найдавніші частини були написані дуже рано – не пізніше 1-го століття н.е., а також тим, що “певні їх елементи в’яжуться з дуже старими  віруваннями і системами, а інші стали матеріалом легенд, які живуть і справляють вплив досі через літературні шедеври”.
         Read more... )


            Отак пожартувавши (нагадаю про кольори польського прапора) Ол.Кравчук заспокоює читачів: хоча “жіноче” так гостро засуджується в теоретичній частині “Гомілій”, зате всі виступаючі і згадувані героїні книги описані з великою повагою й прихильністю. Наприклад – Юста і Вероніка.

tin_tina: (Прісцілла)

Героїні ранньохристиянських романів
            Текла
            Хоча життя і страсті святої пройшли в Сирії, особливо популярною Текла була в Єгипті,  де її шанували нарівні зі святим мучеником Миною, за деякими свідченнями – її сином. День св.Текли в Єгипті відмічали 19 липня, православна ж церква вшановує її пам’ять 24 вересня, католицька – на день раніше.
        Печера, що в ній, згідно з легендою, померла Текла, розміщена в сирійському селищі Маалюла біля гори Каламон. Над нею побудований монастир, названий на честь святої.

 

Read more... )


             Однак феміністична революція на небесах вдалася не повністю. Телебачення, правда, віддали послідовниці св.Франциска, - святій Кларі, але всесвітня павутина дісталася Ізидору Севільському, не знаю, за які заслуги. Натомість свята Текла так і зосталася найавторитетнішою боркинею з вірусами (мабуть, взяли під увагу її лікарську діяльність). Кажуть, що свята давно має свій сайт, де можна їй помолитися онлайн і попросити про допомогу.

tin_tina: (Прісцілла)

Героїні ранньохристиянських романів
            Текла

Героїня не раз вже згадуваного “монтаністського” (за визначенням Ренана) апокрифічного тексту чи то грецького, чи то сирійського, званого “Текла”, правильніше “Діяння Павла і Текли”. Він був частиною обширніших “Діянь Павла”, і зберігся найкраще. Можливо, через свої безсумнівні нарративні достоїнства: стрімкий і добре збудований сюжет, “архетипічний” образ героїні – красуні й відважної мучениці, це гримуче поєднання якостей, яким світова культура зобов’язана монтаністам, було популярне на протязі століть і зовсім несхоже, щоб подібні героїні і сьогодні скаржилися на брак художніх втілень чи поклонників. Спробую теж припустити, що “Теклу” охоче переписували і переповідали одна одній жінки; як побачимо далі, саме представниці нашої статі зображені тут як носії всеможливих цнот (крім хіба що матері Текли, але в пасивній життєвій позиції її теж не звинуватиш).
      

Read more... )

Отак у переказі виглядає житіє Текли. Мала вона прожити аж 90 років, а загинути все-таки мученицькою смертю: рятуючись від переслідувань язичницьких жерців, Текла кинулася в глибоку щілину в землі і щілина над нею замкнулася.

tin_tina: (Прісцілла)
(Нє, я розумію, що вибори і все таке. Але чиню,  як свята церква велить: молюся за добрі і чесні вибори, нікому не признаюся, за кого голосую, і нікого ні за що не агітую, а таке щастя теж не валяється. Ху, громадянський обов"язок виконала, переходимо до любові попередньої теми)

Шлюб діонісійський, християнський чи філософський
Read more... )


           Однак про діонісійський шлюб стільки вже всього написано, (притому, за словами Лесі Українки, мудрого небагато), що тут я розмірковувати не ризикну. Зате залишу собі на майбутнє питання про становище героїні п’єси всередині християнської громади.

tin_tina: (Прісцілла)

Шлюб діонісійський, християнський чи філософський (продовження)
        Широкий матеріал для досліджень надають як канонічні, так і апокрифічні ранньохристиянські тексти. Але також і тексти зовсім нехристиянські. 
           Одним з міфів (слово “міф” вжите тут зовсім не в осуд чи як вказівка на “ненауковість”), що формують світогляд багатьох людей ледь не з ренесансних часів, є переконання про вільну, не стримувану майже ніякими ригористичними правилами сексуальність античних часів і, в протиставлення їй, аскетизм і засудження тілесності, іманентно властиві християнству. Але ж ми живемо в епоху постмодерну, який вельми критично переглядає міфи давніх часів!
          Read more... )

tin_tina: (Прісцілла)

Шлюб діонісійський, християнський чи філософський
         У всякому випадку, незвичайний. Недовершений, несконсумований, безтілесний. Фіктивний – можна б і так сказати.
            Як би не те, що всякі спроби – ззовні чи зсередини – розірвати цей начебто неіснуючий зв’язок зустрічаються із затятим опором. Обоє з подружжя по черзі потрапляють у ситуацію, коли «відкрити правду про подружжя наше» дало б можливість врятувати своє життя або захиститися від принизливих звинувачень. Обоє відповідають різкою відмовою.

Read more... )

 

tin_tina: (Прісцілла)

Цікаво, як виглядав би наш світ,  коли б за початок літочислення (і кожного року) було прийняте не Різдво, а Воскресіння? Звичайно, довелося б його закріпити за якоюсь постійною датою, хоч би весняним рівноденням. Три останні дні кожного року – дні Страстей – були б темними і жалобними, зате рік починався б світлим і урочистим акордом. Воскресіння Ісуса та пробудження природи від зимового сну легко сприйнялося б народами, звичними починати рік з початку землеробського циклу (згадаймо, що в наших найдавніших щедрівках прилітають ластівочки і розцвітають вишні). Пасторальна, дещо наївна історія про Дитятко, народжене в яскині, змінилась би грізною і величною містерією.
       Але вийшло інакше, тому чималий кусок світу і ми вкупі з ним, безперечно, належить до цивілізації Різдва. Ми навіть не особливо задумуємося, що зворушлива символіка цього свята, вкупі з датою, в значній мірі – продукт християнства зрілого, а ранньохристиянська культура була культурою Воскресіння. Цю рису почасти успадкували деякі східнохристиянські церкви, наприклад, візантійська, але через їх пізнішу маргіналізацію традиція Різдва переважає.
                Гаразд, будемо вважати всі ці розважання не дуже вдалим способом переходу від теми новорічної до ранньохристиянської, з якою ми розлучилися тоді ж, коли розлучилися з Неофітом і одним з персонажів “Руфіна і Прісцілли”, бунтівним африканцем Нарталом. Всі, хто читав п’єсу, добре пам’ятають, що Нартал – не єдина чорна вівця у християнській громаді, є там ще один ізгой – Парвус.
            Парвус
Read more... )

tin_tina: (Прісцілла)

Бунт африканський, безглуздий і безпощадний - продовження
         На виправдання Лесі Українки можемо сказати: якщо не був таким проклятим світом справжній Єгипет, то так він виглядав в очах одного конкретного раба. А про те, що цей типаж був у її творчості не випадковий, свідчить образ, де він доводиться до досконалості. Мається на увазі Неофіт з поеми “В катакомбах”.
       Read more... )


           А що ж Неофіт? Якщо він зупиниться на тій сходинці духовного зросту, де, схоже, застряг (будемо сподіватися, небезнадійно), то нічого нового й позитивного світу не принесе, тільки чергову “есхатологічну програму” М.Жарких дуже іронізує над цим виразом Оксани Забужко, запевняючи, що ніхто не знає, як влаштувати кінець світу. Додам: на наше спільне щастя, бо, коли б таке знання було людству доступне, бажаючі реалізувати подібну програму знайшлися б. А багатьом однодумцям Лесі Українки довелося на власному гіркому досвіді переконатися, що жертвою “бунту безглуздого і безпощадного” часто стають не ті, хто пригноблює й визискує, а ті, хто всіма силами намагається визволити знедолених. Їй ще пощастило не бачити цього на власні очі.

tin_tina: (Прісцілла)

Бунт африканський, безглуздий і безпощадний

Перепрошую всіх, кого занудили екскурси в жіночу історію і хто волів би повернутися як не в світ “Руфіна і Прісцілли”, то в саму п’єсу. Спробую це зробити, але головних героїв поки що залишимо без уваги, там і крім них є цікаві постаті. Певна пара дійових осіб теж може неабияк заінтригувати. Маються на увазі патрицій Люцій і його відпущеник, африканець Нартал.

Read more... )

tin_tina: (Прісцілла)

Про дружин намісників

А от ще кілька характеристичних епізодів, які дають змогу оцінити дійсне місце і роль жінок в римському суспільстві доби імперії. Я знову скористаюся допомогою Олександра Кравчука, на цей раз – розділом з його книжки “Тіт і Береніка”, першої частини дилогії на тему “Іудейська війна”. Основна дія книжки відбувається десь у 60-х роках нової ери. Однак описана далі суперечка мала місце значно раніше, ще за правління Тиберія, а темою її стала прийнята ще в часи республіки постанова сенату, яка забороняла римським полководцям і вищим урядовцям брати з собою дружин, виїжджаючи за межі Італії.
Read more... )

tin_tina: (Прісцілла)

Апологія Пудентілли

ВКЛ я згадала недаремно - становище жінок в Римській імперії періоду Антонінів дещо нагадує цю державу: юридично жінка виглядає залежною істотою (але вправні юристи для того й існують, щоб навчити обходити закони), реальна ж картина істотно інша.
         Щоб трохи проілюструвати цю реальну ситуацію, а заодно й повернутися в часи Руфіна і Прісцілли (ну – трохи раніше: десь у 155 рік н.е.), приведу ще один реальний епізод, який трапився відомому Апулею – автору  містично-пригодницького античного роману «Метаморфози», інакше – «Золотий осел».
Read more... )


         Закінчу попереднім висновком: це зовсім не схоже на традиційний спосіб життя тільки домашньої господині й акушерки.

tin_tina: (Прісцілла)

Справа Турії

Розбираючись з особливостями шлюбу Руфіна і Прісцілли, в книзі Оксани Забужко ми зустрічаємо таке:
           «Щоби переконатися, наскільки серйозно це суспільство (римське) ставилося до виконання жінкою своїх репродуктивних функцій (тільки за цим критерієм оцінювано її соціальну вартість і мораллю, і правом) досить згадати т.зв. «справу Турії (пом. між 8-2 р.р. до н.е.) - єдиний за всю історію писемно зафіксований випадок, коли чоловік відмовився дати розлучення бездітній жінці й наполіг на тому, щоб залишити її при собі (див. Cantarell, Eva. Pandora’s Daugthers: The Role&Status of Women in Greek & Roman Antiquity / The John Hopkins Univ. Press, 1987, P.133)” (ст.210)
           Випадок Турії заслуговує окремого розгляду, тут, схоже, дослідники не прийшли до єдиного висновку. (Скористаюся нагодою ще раз подякувати всім тим, хто допомагав мені з матеріалами і довідками). Отож, про Турію, що була дружиною Веспіллона, нам відомо таке:

Read more... )


         Не виключено, зрештою, що часто “безпліддя” було тільки приводом, а справжньою причиною – “незгідне життя”, як висловлювалися судді 16-го століття у ВКЛ.

tin_tina: (Прісцілла)

Наперед зізнаюся, що я збираюся робити далі: якось проілюструвати ту тезу, що справді високе становище жінки в ранньохристиянських громадах не стільки було заслугою самої цієї релігії, скільки відбивало фактичний стан речей у пізньоантичній римській цивілізації (передбачаючи можливі застереження, які навіть вже висувалися: про повне рівноправ’я жінок не було й мови, йдеться тільки про достатньо високий статус). Перегортаючи різні спеціальні дослідження на цю тему, я зустріла чимало однодумців (звичайно, то професіонали, я лиш – жалюгідний дилетант), але й противники є. Оксана Забужко, схоже, дотримується цієї другої позиції, і, виходячи з неї, пояснює дії героїні п’єси, Прісцілли:

Read more... )

 

tin_tina: (Прісцілла)

Похоронні товариства           Після катакомб доречно згадати ще й похоронні товариства. Всупереч досить понурій назві, то були організації цілком земні, не чужі мирських радостей і досить впливові, при тому, навіть коли б складалися з самих рабів – цілковито законні. До “Руфіна і Прісцілли” вони мають хоч би той стосунок, що один з персонажів п’єси, адвокат Семпроній, радить усій арештованій християнській громаді: “усім зректися християнства і довести, що гурт ваш похоронне товариство”. У крайньому ж випадку, нехай принаймні Руфін заявить: “що ти зовсім не знав, які то збори, а був упевнений, що ся громада звичайне похоронне товариство і що твоя жона, як то буває, фундаторкою в ньому”. Звичайно, обидві пропозиції відхиляються (“Чудно, як часом люди гинуть самохіть!”)           Отож, що ж то були за товариства? Знову скористаюся допомогою  П.Гіро (“Приватне і громадське життя римлян”, розділ “Похоронні товариства”):
Read more... )

tin_tina: (Прісцілла)

Катакомби

Залишивши поки що те богословські тонкощі розумнішим від мене, я займуся речами приземленішими: описом того світу, в якому жили герої п’єси «Руфін і Прісцілла». Чесно признаюся. що цей аспект мене найбільше приваблює. Особливо б я хотіла приділити увагу становищу жінки в пізньоантичному і ранньохристиянському суспільстві, причому теж в аспектах суто земних. Як там було з майновими правами, а як з правом укладати шлюб, як поводилися тодішні жінки дома і поза домом? Але поки се та те, почнемо з топографічного, чи що, опису. Яке раннє християнство без катакомб? Там збираються громади вірних на таємні відправи, там. ховаючись від жорстоких властей, правлять літургії і влаштовують агапе… Ну, звичайно, насправді воно може бути трохи простіше, а як саме – описує Поль Гіро в книжці «Приватне і громадське життя римлян», розділ «Римські катакомби». От кілька фрагментів:

Read more... )

«Ці катакомби виникли на місці поховань римської сім’ї консула Акілія Глабрія. В 1 столітті ця сім’я мала значні земельні володіння. Одна з представниць цієї сім’ї, Прісцілла, була страчена з наказу імператора Доміціана». (А раптом ці Акіла і Прісцілла якось сплуталися з іменами подружжя – помічників св.Павла Акіли і Прісцілли? Чи це чисто випадкове співпадіння?)

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

September 2017

M T W T F S S
     123
45678 910
111213141516 17
181920 21222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 24/10/2017 05:37 am
Powered by Dreamwidth Studios