tin_tina: (Default)
Або про одну бабу
Якщо хтось пам"ятає рідкісно для мого ЖЖ коментований пост Від "Страны Моксель" до діалектів російської мови , то сьогодні, можливо, додасться ще один аргумент на підтвердження того, що російська - цілком собі звичайна мова в сенсі діалектології і нічим особливим від сусідських (де інколи носій одного діалекту ледве розуміє носія іншого) не відрізняється.
Мала б бути таким аргументом мова персонажів фільму  Жила-была одна баба


Баба, мова і т.д )
tin_tina: (ромашка)
     Перепрошую всіх, хто весь цей довгий тиждень даремно заглядав у мій ЖЖ і не знаходив жодного нового запису. Такі якісь нещасливі дні видалися – спершу я дуже невдало запорошила око, потім ще менш вдало намагалася його промити, а воно й раніше не раз завдавало масу клопотів. Тільки ж це око (ліве) сяк-так унормувалося, як закапризувала рука, для різноманітності права. Отож, майже все, на що я спромоглася у сфері ЖЖ-життя – це кілька реплік у суперечці відомої спільноти ukrainerussia, цього разу – про діалекти російської мови . Я б і цього не робила – тут якось би з власною мовою розібратися, з чого ще у сусідню лізти, - коли б не те, що ця сама тема вже обговорювалася у епічно довгому коментаріумі до статті про «Страну Моксель» на Історичній Правді. А в ході оного коментаріуму траплялося мені вживати ледь не дослівно ті самі аргументи, якими орудували й «українороси». Отож, тема, схоже, витає в повітрі, чи не варто б її трохи обговорити?


Припущення і контрприпущення )
      От, нібито, і все, чи будуть з цього приводу якісь пояснення чи нові припущення? А, можливо, розумні люди давно все це дослідили, обґрунтували і нам, простим смертним, пояснили? А ми тільки не зуміли знайти це пояснення, от і блукали між трьома соснами?


      Звичайно, положення про те, що певні особливості мови не роблять її ні кращою, ні гіршою, ми навіть окремо не зазначаємо. Це розуміється само собою
 
tin_tina: (Default)
      Про Східницю тому, що, полазивши по ній кілька годин, я твердо вирішила: це саме така відпочинкова місцевість, яка мені підходить якнайліпше. Такий потічок, як я люблю, такі гори, як мені подобаються, може, трохи забагато курортників, але в найближчому сусідстві саме такий ліс, який мені подобається, у випадку чого можна туди чкурнути. Цим Східниця вигідно відрізняється від надто попсового Трускавця, надто лінивого Моршина і надто крикливого Яремча.
     Але ознаки цивілізації на рівні необхідного мінімуму, він же толерований максимум, теж є, до числа їх входить магазинчик «Зеленої аптеки» з широким набором пахучих олійок, мимо яких я ніколи не в змозі спокійно пройти. Цього разу мене потягнуло на трояндові запахи (і подорожчала ж трояндова олійка та її похідні, невже в Болгарії Долина Троянд вимерзла?), через що і задумалася над певним лінгвістичним феноменом.
     Чи ніхто не цікавився, що б мало означати російське слово «благоухание»? Ні, «благо» - це, звичайно, добре, а от звідки взялося «ухание»? Чи там буква «д» у слові «дух», себто запах, загубилося, чи то з самого початку так було?
Більше схоже на останнє, бо так воно, виявляється, є в болгарській мові, за цим зразком болгари і російську конструюють. От, будь ласка, як виглядає рекламка трояндової водички у виконанні балканських слов’ян:
Read more... ) Все-таки бажаю всім, щоб якнайдовше тривала гарна і золота осінь. 
tin_tina: (Default)
Розвідка Френсіса Фегі в перекладі Лесі Українки
       (Я знайшла цю статтю у №5-6 журналу «Всесвіт» за 1992 рік, а там вона була надрукована «за першодруком у літературно-науковому місячнику «Нова громада», січень 1906 р., с.66-80).
     Read more... )
      Поряд з провідними статтями та довгими політичними промовами проти «саксонців» і їх діл та тріумфів стоять всесвітні новинки, взяті з англійських джерел, широкі звістки про англійські яхтові випередки, про партії в крікет і футбол, про найновішу лондонську сороміцьку п'єсу, про свіжу нісенітницю кафешантанну, про «перчисту» справу в лондонському суді справ розводних, з мавпуваипям англійського юмору, крім того всякі історії з життя непевних людей, різні новенькі плітки із задвірків і скандали, що служать темами для легкої балачки по англійських синдикатах. А як і буває що цікавого про ірландську умілість, музику, історію або індустрію, то ви се ледве відшукаєте, бо то займає кілька рядочків десь у куточку у відділі «дрібниць». Так як вона тепер ведеться, ірландська преса єсть найбільшою силою обангличанення Ірландії.
      Ми зовсім не хочемо тут зневажати кращі форми англійського життя, звичаїв і літератури. Але ж Ірландія переймає і приймає власне найгірші форми. Правду кажуть: «Ірландія вдень живе тим повітрям, яке Англія витхнула за минулу ніч».
tin_tina: (Default)
        Насправді ж граматика призначена не тільки для того, щоб збивати з пантелику невинних школярів, звиклих підкликати собаку словами: «На-на-на!» чи ще якось подібно (ще б поговорили про кличну форму займенника «Я», згадувану Умберто Еко), а й розв’язувати загадки, непосильні для інших наук.
        приклад граматичної алхімії )
tin_tina: (Default)
            Загалом, вже він (чи вона – клична форма) вже в мене в ЖЖ з’являвся – це, якщо пригадуєте, там, де обговорювалося «подражание малороссийскому» з підписом «Едет казаче». Більше заради жарту я тоді написала, що слова у кличній формі можуть спричинити неабиякий клопіт тим, чия рідна мова кличний відмінок загубила або й зовсім його не мала, привівши як приклад фразу з одного (дуже доброго) роману: «Вот идем мы вместе с отче».
     Read more... )
        От цікаво, чи не означають слова "небіжчик кличний" того, що серби якось позбулися такої особливості своєї мови ?
tin_tina: (iris)
             В більшості людей симпатії і антипатії кореняться в дитячих спогадах – і я не виняток. Була серед мого раннього чтива досить понуро, в коричневі кольори розфарбована книжечка, випущена аж страх сказати як давно видавництвом «Веселка». Називалася вона «Господар у домі» і була то збірка «присвячених дітям оповідань кращих ірландських письменників». Зізнатися, не дуже я цю книжку любила, бо оповідання там були якісь понурі, саме під пару кольорам обкладинки. Ні, не думайте нічого поганого, авторів туди справді добрали достойних – Шон О’Кейсі, Мері Лейвін, Френк О’Коннор... Що не письменник, то провідний новеліст або чільний представник чого-небудь. Але тільки одне оповідання було радісним, а тому – цікавим, завдяки йому я й книжки не загубила (хоча завжди губляться саме улюблені книжки). І треба ж – воно єдине було написане ірландською мовою! Тобто перекладач (Ростислав Доценко) перекладав таки з англійської, але насправді це уривок з книги Муйріса О’Сулавойна «Двадцять років зростання», написаної ірландською мовою і (це я заглянула в примітки) вперше надрукованої у Дубліні в 1933 році. Наскільки розумію, початок незалежності, ще все попереду – і епоха «кельтського тигра» і заява, що «прекрасна рідна мова давно мертва». Бо насправді в цьому уривку йдеться насамперед про мову, хоча збоку виглядає як звичайна подорож школяра на вакації на рідний острів. Де ще залишилися ті, що знають не тільки англійську.
Read more... )

           До цього звороту - «Моя любов тобі повік» - додано примітку: це вираз високої похвали в ірландській мові.
tin_tina: (iris)
        Чи ми вже у своїх культурологічних мандрах всю Європу з’їздили? Ба ні – в Ірландії ще не були! От якраз трапилася годяща стаття Тома Мура «Спокуса доступності» в останньому номері журналу «Всесвіт» (№9-10 за 2010 рік). Про гельську чи гаельську, вона ж кельтська культуру, яку чи то автор, чи то перекладач (Надія Павлюк) називають «галльською». Мені здається, цікаво.
Read more... )
tin_tina: (Default)
 Раз вже зайшла мова про незвичайні форми власних назв, то, будь ласка,
Професор Пономарів з Таганріщини
(Ол.Пономарів, «Літературну мову я вивчив у Києві», «Україна молода» за 15 жовтня ц.р.)
Read more... )

UPD - слухайте, я думала, ми зараз почнемо території ділити. Вороніж там (батьківщина Плужника!), Таганріг, а заодно ще Берестя, Перемишель і Грубешів. А ми вчепилися наголосів :-)
tin_tina: (Default)
Я загалом прихильно ставлюся до всіляких мовних нововведень, образно кажучи - Еспаній, але, почувши кілька днів тому у СТБ-шних Вікнах  "Пилипини", неабияк здивувалася :-)
tin_tina: (ромашка)
Кілька днів тому в спільноті ua_kobzar з"явився пост з текстом статті М.Костомарова "Задачи украинофильства". Згадуваний у цій статті поет, якому закидається недоречне словотворення - звичайно, М.Старицький. Мені здається, що непогано б надати слово іншій стороні, себто самому Старицькому, щоб зрозуміти, якими були його власні погляди і на мовні проблеми, і на "завдання українофільства" взагалі.



Лист до Д.Л.Мордовцева
               Марця 20 1882 р. (1 квітня 1882 року)

Read more... )


        (Лист поміщено у тому 8-у «Творів у восьми томах» М.Старицького, Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ 1965, під номером 16. З примітки до цієї публікації: «Публікується вперше за автографом, що зберігається у Чернігівському Історичному музеї, АЛ - № 370». Згадуваний у листі Де-Пуле Михайло Федорович (1822-1855)- «російський письменник і педагог-філолог»)




tin_tina: (Default)

Хочу заспокоїти можливих читачів-пуристів: з часів, коли Шевельов написав книжку, цитата з якої була приведена, наша мова пройшла доволі ґрунтовну «розгаличанізацію» (чи пішло їй це на користь, інша справа). «Мова галицької інтелігенції» 20-30-х років минулого століття справді може видатися дещо незвичною для теперішнього читача. Як приклад, я вибрала уривок з повісті Ірини Вільде «Повнолітні діти» (звичайно, варіанту 1939, а не 1952 року). Дія повісті, правда, відбувається на Буковині, а не в Галичині, але ж писалася вона для галицького читача і орієнтувалася на галицьке мовне середовище.
           Заодно вже й проминуле кілька днів тому свято відмічу. А що, 8 березня – то не для «милих бабусь, працьовитих матерів, слухняних дівчаток», а для таких пискатих фемін, як героїні циклу.
             Войовничі феміністки 20-х років
Read more... )


         
З приводу останньої фрази - гм-м-м…

 

tin_tina: (ромашка)



Продовжуючи – Старицький дражнив своїх сучасників-пуристів не лише створенням неологізмів, але й щедрими запозиченнями з галицьких джерел. В цьому його цілковито підтримувала Олена Пчілка (ризикну навіть вивести закономірність: схильність до мовних експериментів і піддатливість на галицькі впливи зв’язані між собі навіть не як кореляція, а таки функціонально, причому ця тенденція збереглася до нашого часу, лякаючи тих, хто страшенно боїться етерів, катедр, мітів, а заодно вже й пляцків з роверами). Вставлю я кілька уривків з праці Ю.Шевельова «Внесок Галичини у формування української літературної мови» (Київ, 2003).
       

Read more... )
tin_tina: (Default)

Згадуваний вже лист М.Старицького до Ів.Франка такий цікавий, що – не втримаюся, щоб не приточити хоч кілька уривків. Нагадаю, що це лист № 134, написаний у червні 1902 р.
Read more... )

tin_tina: (Default)

Всім знаючим людям відомо, що слово “гелікоптер” вигадали злобні укри взамін істинно канонічного “вертольота”, щоб деморалізувати невтаємничених. Але коли вони це зробили і як таке витіснення трапилося? Один з можливих варіантів трапився мені в книжці Олеся Гончара, яка, правда, до найвідоміших його творів не належить, але в антирадянських ніколи не значилася. “Циклон”, написано в 1970 році, а я використовую видання древнього 1981 року.
Read more... )

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

September 2017

M T W T F S S
     123
45678 910
111213141516 17
181920 21222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 21/10/2017 07:21 pm
Powered by Dreamwidth Studios