tin_tina: (Default)

Про Никодима

Хотілося б мені з чистим сумлінням закрити тему пісні про велику ріку,  Стефана-воєводу і горду дівчину, - щоб взятися за нову (прецікава! Її герой – певний єресіарх 19 ст., автор чи не найдивогляднішої релігійної концепції, на яку тільки спромігся християнський світ). Залишилося, однак, непроясненим ще одне питання, яке стосується національної приналежності одного з фігурантів історії, конкретно, того Никодима, що і привіз пісню «Дунаю, Дунаю» з Бенаток (де б вони не знаходилися) до Чехії.

Справа в тому, що в популярній літературі цього Никодима часто називають закарпатцем і навіть ще точніше – закарпатським українцем. Гіпотеза ніби й правдоподібна – кому, як не закарпатцям пристало бути посередниками між Центральною і Східною Європою, західними, східними і південними слов’янами? (Ризикну навіть припустити, що вони поєднують в собі характерні риси всіх цих відламів слов’янського племені). А все ж... певні обставини стають на заваді, хоча спробуйте самі оцінити, наскільки вони узасаднені.


Read more... )

Ото і все, але залишається сильне відчуття, що наш Никодим був, як і Благослав, чехом і уродженцем Чехії, а що мав певні контакти з іншими слов’янами, то це більше з причин його частих подорожей, ніж через його походження.

В підсумку зазначу, що історія виявилася куди цікавішою і загадковішою, ніж видавалося на перший погляд. Справжній детектив – якщо тільки героєм цього жанру може бути така нематеріальна й ефірна річ, як пісня.   От цікаво, якби так зібрати дотеперішні розслідування, що стосуються пісень «Ой не ходи Грицю» і особливо «Їхав козак за Дунай» - ну й цю «дунайську» пісню докупи, чи було б це цікавим читаючій публіці? Бо мене подібні розважання інтригують куди більше, ніж  міркування на тему: «хто вбив герцога Рейнського і з якої причини».

tin_tina: (ромашка)

Стефан-воєвода – той чи якийсь інший?

Отак виглядає справа з Венецією-Бенатками, а як зі Стефаном? Чи годиться знаний король і прославлений воїн на роль героя пісні? На перший погляд так, хронологія його життя начебто не є несумісною з часом запису пісні «Дунаю, Дунаю». Справді, верхня межа цього запису – 1571, рік смерті Благослава, Стефан Баторій народився в 1533 році, подібна пригода (ми начебто згодні з теорією Ноймана, що творці подібних балад нічого не вигадують, а тільки більш-менш реалістично описують реальні події) могла з ним трапитися в 50-х роках 16-го століття, коли майбутній король був достатньо молодим, щоб кидатися в річку за шаленою дівчиною, і достатньо зрілим, щоб командувати цілим військом. Тобто на час фольклорної обкатки твору, подорожі пісні до Венеції і знову на Слов’янщину, до Чехії, залишається років 10-15, чи не малувато? Пісня «Їхав козак за Дунай» мандрувала по світі на межі 18-19 століть, а таки потребувала на подібні процеси більше часу.

Але тут виявляється і ще одна обставина, як вважають доволі авторитетні чеські дослідники, Ян Благослав склав свою граматику в 1550 році. Якщо так, то можемо з чистим сумлінням відхилити кандидатуру Стефана Баторія, йому в час запису пісні мало б сповнитися не більше 17 років (і ніхто нам не гарантує, що пісня не записана раніше року закінчення складання граматики), а коли ще зробимо припуск на шліфовку і переміщення пісні... Ні, слід би оглянутися за іншим кандидатом.


Такий, звісно, є )
tin_tina: (ромашка)

Хорвати і Венеція – ті чи якісь інші?

Попередня гіпотеза доволі неординарна і приваблива, але повністю її прийняти трудно. Щодо першої частини – якось неочевидно, щоб наші «Бенатки» були не Венецією (куди Никодиму, вченому і приятелю вчених був би сенс їхати з науковою метою), а якоюсь малознаною місциною на границі між словаками і русинами – як того хоче Франко, вибудовуючи і ще яке – головоломне – доповнення до цього припущення.


Read more... )
tin_tina: (ромашка)

Чи хтось вже помітив, як складно тепер висловлюється молоде покоління з тим наймолодшим включно? Ні, мабуть, не так: які складні теми воно обговорює у цілком, здавалось би, буденних розмовах? От вчора йшла я вузькою вуличкою у безпосередньому сусідстві двох хлопців років так по 17-18 з вигляду, які були страшенно захоплені розмовою між собою. Один з них постійно пояснював іншому, що значно більше рахувався з того, іншого, думкою, якби вбачав у ній щось ще, крім бажання його обламати, і те, що його супутник вважає за бунт (оповідача) – є насправді його, оповідачевою, відповіддю на суспільні виклики. Їй-же, так і промовляв, а при тому зовсім простим лексиконом орудував, вкидаючи поряд з «бунтом» усілякі паразитарні вислови «тіпа», «як би» (в значенні «ніби»), а раз збився навіть на «б...ь». Перебив цей потік свідомості дворово-привуличний собака, який чомусь нервово розгавкався. Промовець якось відійшов від теми бунтів та викликів і здивовано перепитав: «Пес! (либонь, мав проблему з кличною формою від слова «пес») Ти чого?» Пес трохи подумав і ще раз вдумливо і з розбором гавкнув.

Ну гаразд, я, власне, не про те, а далі про пісню «Дунаю, Дунаю». Аж про три питання всього у коротенькому одному абзаці! Але в них вже наші попередники обговорювали теми, і досі неясні.:

1. Яка національна приналежність Стефана воєводи?

А з цим питання безпосередньо в’яжуться два інші.

2. На якому діалекті (української мови) складена пісня?

3. З якої Венеції її привезли до Благослава?

Здавалось би, з першим питання проблем не повинно виникати – й ім’я «Стефан», і згадка про «волоську роту» вказують на Волощину чи Молдавію, а тоді пісню, найбільш ймовірно, склали безпосередні сусіди волохів – мешканці галицького чи буковинського Покуття. Однак ще сотню років тому знайшлися  прихильники іншої версії. До них належав Степан Томашівський , який у 1907 році надрукував «Замітку до пісні про Штефана-воєводу». Саму цю замітку я навряд чи розшукаю, тому здамся на реляцію Франка.


Read more... )
tin_tina: (ромашка)

Як вже говорилося, коли не всі, то більшість дослідників, які займалися піснею «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш», без вагань визначали його мову як українську (руську). Так воно було і в 1876 році, коли «проф. К.Іречек у «Ĉasopis-i Ĉeskeho Musea» 1876 р. в рецензії на Ягичеву статтю «Дунав-Дунай у слов’янській народній поезії»» звернув увагу вченого світу на старовинну пісню, «висловивши своє здивування, що ні один слов’янський учений не зайнявся досі ближче сею одинокою в своїм роді пам’яткою руської мови та народної словесності». Так само вирішив і відомий мовознавець, харківський професор Потебня, «який присвятив пісні про воєводу Стефана спеціальну статтю, друковану 1877 р. в воронезьких «Филологических записках»... Найцінніші, без сумніву, хоч якось не доведені до кінця його уваги про її мову. Потебня відразу пізнає в ній мову українську і силкується зрозуміти і вияснити кожне слово на підставі української граматики й діалектології».

Що цікаво, Потебня транскрибував чеське «Nĕchto» не традиційним «ніхто», а питомо українською формою «не хто» - «догнав дівоньку в ріці не хто, але Стефан».

Але і ще раніше не бракувало гарячих сторонників українського походження пісні, до них належав Василь Ковальський, «радник Найвищого суду у Відні Василь Ковальський (1826-1911), громадський діяч москвофільської орієнтації, депутат австрійського парламенту, автор шкільної читанки, один із засновників Народного дому», який одним з перших опублікував «найбільш автентичний текст» її. У супровідній статті він написав таке:


Схожа на словацьку, але руська )

tin_tina: (ромашка)

Перепрошую всіх, кого я мимоволі збила з пантелику розподілом творів Франка, зокрема, розвідок про пісню «Дунаю, Дунаю» по томах його 50-томника. Я й сама заплуталася. Отож в 37 томі міститься стаття «Найстаріша українська народна пісня», зміст якої вже в основному викладений. Але Франко на цьому не заспокоївся, та й питань залишилося чимало.  Отож ще три статті, які б я (умовно) об’єднала в цикл «Стефан-воєвода» втрапили в 42 том. Розбираються там питання, які й тепер не до кінця з’ясовані і викликають чимало суперечок. Згрубша їх би можна окреслити так:

1. Якою мовою складена пісня ( всі дослідники 19-го століття без вагання окреслили її як українську, але постає питання про діалект, тут, як побачимо далі, єдності не було й нема. Основними конкуруючими версіями є галицько-покутська і закарпатська, в цьому останньому випадку з домішками словацької).

2. Куди зараховував мову пісні Ян Благослав? Питання нетотожне з першим, бо шановний пан граматик і чеський брат мав доволі млисте уявлення про чималу частину слов’ян, тим паче про їх мови.

3. Хто такий Никодим, від якого записана пісня?

4. Яка Венеція (Бенатки) мається на увазі в твердженні Благослава про «пісню словенську з Бенаток»?

5. Хто такий Стефан-воєвода, герой пісні? Якщо не можна точно встановити його особу – а це, мабуть, так, -  то яку країну він, принаймні, представляє? Волощину, Молдавію, чи взагалі Семиграддя, бо є й така версія?

6. Ну і вторинне, а все ж не позбавлене інтересу питання про те, чи стала пісня «Дунаю, Дунаю» зразком для інших, неукраїнських? На це питання почасти вже дана відповідь – згадаємо донську пісню з дуже драматичним сюжетом. Але, можливо, є і ще якісь подібні приклади.

Почну я, либонь, з другого питання. Воно, мабуть, найпростіше, а заодно вводить нас до доволі незвичного слов’янського світу, що в уяві Благослава сягає навіть Африки. Так воно, принаймні, виглядає у класифікації слов’янських діалектів, приведеній наприкінці граматики Благослава, конкретно на її 337 сторінці. Далі віддаю слово Франкові.


Слов'яни іллірійські, африканські, венеційські та інші )

tin_tina: (Default)

(Продовження Франкової статті "Найстаріша українська пісня")


Read more... )

Ото і все від Франка, далі можемо вирішувати самі, приймати його аргументи чи відхиляти. Як на мене, то їх достатньо, щоб вважати пісню про Дунай, горду полонянку і Стефана-воєводу українською. Додатковим аргументом було б і те, що жодні інші слов’яни – ні словаки, ні хорвати, ні ще якісь, - на цю баладу не претендували.

Ну й додатково – за побудовою чи мелодикою «Дунаю, Дунаю» не схожа на баладу про Бондарівну, але характер головних героїнь дуже навіть подібний. Обидві ці дівчини не вагаються кинути виклик долі, ігноруючи станові, класові чи ще якісь відмінності між ними самими і їх опонентами (те, що одна з цих пісенних героїнь вимагає, щоб воєвода взяв з нею шлюб, а друга, навпаки, рішуче відмовляється від пропозиції стати наложницею магната, - порівняно дрібниця. Лейтмотив той сам – «ми є собі рівня»), не лякаючись навіть і смерті. Тому природньою виглядає й гіпотеза, що виникли вони як не на тій самій території, то десь по сусідству.

tin_tina: (Default)
Або ж пісня слов"янська, словацька, хорватська чи українська
(продовження)

Тобто, пісня не названа українською, однак є дуже вагомі підстави її такою вважати. Головною підставою є її мова, і нелінгвістові впаде в око, як схожі ці слова навіть на сучасну літературну українську, а ще більше на її західні діалекти. Другою причиною є місце дії пісні, це, очевидно, мусить бути територія, де слов’яни контактували зі світом молдавсько-румунським (Стефан-воєвода, ким би він не був, безперечно, належить саме до цього останнього, натомість Дунай, як ми добре знаємо, є в українській народній поезії синонімом кожної великої ріки), а ця обставина ледь не пальцем вказує на Покуття або Буковину, як хто воліє. (Я волію Покуття, з огляду на історію «Бондарівни»). А третя  обставина – так вважали розумні люди, причому зовсім не самозасліплені патріоти. Конкретно ж Іван Франко, який присвятив пісні «Дунаю, Дунаю» кілька спеціальних спеціальну статей, яка поміщена в 37-у та 42-у томі його 50-томника.
Та, що в 37-у, називається «Найстарша українська народна пісня».

Оскільки не в кожного той 37-й том є під рукою, то приведу я кілька цікавих уривків зі статті:


Read more... )
tin_tina: (ромашка)

Годилося б дати цей пост 27 серпня – на честь головного автора. Але я тоді не потовпилася. Хай буде зараз, бо тема мене давно цікавить.

Отож: практично кожен, хто цікавився українським фольклором і взагалі мовними питаннями, бачив твердження: перша записана пісня українською мовою – це «Дунаю, Дунаю», трапилося це не пізніше 1571 року (наше любе 16-е сторіччя, як же сильно ми йому зобов’язані. Можна б сказати, що всі ми з нього родом :-) ), записав «Дунаю, Дунаю» (від якогось Никодима з Венеції, дехто вважає його закарпатським чи передкарпатським українцем, дехто – теж чехом) чеський граматик Ян Благослав і помістив запис  у своїй «Чеській граматиці» («Gramatika česká»).

Таке судження утерлося доволі давно, не менше сотні років тому. Однак і в наш час не бракує скептиків, які вперто запитують – чия насправді ця пісня? Чиєю вважав її сам Ян Благослав, невже справді він так написав: пісня українська чи, ймовірніше, руська? А, може, ми до неї не маємо жодного стосунку? Можливо, пісню докомпонували заднім числом (в 19 столітті таке траплялося часто) або ж вона зовсім українською не є? Тоді чия ж, словенська, словацька, хорватська?


Read more... )
tin_tina: (Default)
Про форум трохи пізніше, а поки що - останнє про "Повій, вітре...". Болгарське.
Read more... )

Данія

14/09/2011 05:37 pm
tin_tina: (Default)
«Дещо подібним шляхом прийшла пісня і в Данію. Відомий датський письменник Тор Ландге (1851-1915) був запрошений 1876 року до Росії як спеціаліст із східних мов, а згодом обійняв посаду датського консула в Москві (1877-1906), часто їздив на Україну. Тут він зацікавився українською культурою, вивчив мову, перекладав Марка Вовчка, народні пісні, і жив довгий час у с.Нападівці Липовецького району на Вінничині. Тут і помер, а його прах згодом було перевезено до Данії.
Багато українських пісень у перекладі Т.Ланге набули популярності в Данії, їх співають і тепер («Ой не світи місяченьку», «Ой зійди, зійди ти, зіронько та вечірняя»), а деякі стали народними. Для перекладу на датську мову кілька пісень він взяв безпосередньо з побуту селян Вінничини. Мабуть, і пісню «Повій, вітре…» Ланге почув тут і відтворив її у 1900 році датською мовою, ввівши до твору власні настрої суму. Пісня має назву «Лети з вістями у рідний край» («Flyv hjem med Bud»), її ліричний герой сумує за Україною, де залишив стареньку маму, і оце, очевидно, асоціювалося з вітчизною датського поета. Наведемо початок пісні, надрукований у збірці «Народні пісні та куплети», Копенгаген, 1902.
Read more... )
tin_tina: (Default)
(за статтею Гр.Нудьги «Творчість Степана Руданського за кордоном»)
     Продовжуючи серію сюжетів про українські пісні, які стали відомими в світі – цього разу буде в нас «Повій, вітре, на Вкраїну». Можливо, багато хто вважає її народною, але вже по вигладженості тексту зрозуміло, що походження в неї літературне. І справді, принаймні автор слів нам добре відоме – це Степан Руданський, автор численних «Співомовок», себто викладених віршованою мовою народних анекдотів (чимало з них і досі блукає межи людьми, вже у прозовому й огрубленому вигляді, часто ми й не здогадуємося, хто пустив їх в світ). Ще нагадаю про Руданського, що це саме він провів юність у місті, яке йому видавалося надзвичайно вбогим і позбавленим всякої краси – у Кам’янці. Натомість його професійне життя – він був лікарем – теж пройшло в місцевості глухій, забитій, з нездоровим кліматом, що і звів його передчасно в могилу. У Ялті.
     Отакі бували несподівані викрутаси біографії й географії, додам ще, що навчався Руданський у Петербурзі, цьому прекрасному і небезпечному місту зобов’язаний тяжкою хворобою легенів (наслідок не так клімату, як голодного студентського життя), там він в 1856 році склав і свій найвідоміший твір – «Повій, вітре, на Вкраїну». Адже вітер з Петербурга до Вкраїни справді дує «з полуночі». Хоча в деяких пісенних обробках з’явився і такий варіант – «Повій, вітре, опівночі». Заодно змінився і колір очей коханої дівчини: з чорних вони стали карими. Хоча насправді вони були. мабуть-таки, чорними, адже за віршованими рядками приховувадася реальна й сумна історія кохання : коли Руданський писав «як мене позабула», то вже насправді знав, що так воно і сталося…
Read more... )
tin_tina: (Default)
       Все-таки інформаційна ера має свої переваги. Як приємно у понурий, з дощем і мокрим снігом, хоч і квітневий день грітися при включеному автономному опаленні, читати електронну книжку і обмінюватися коментами зі знайомими. Бо інакше довелося б грітися при пічці, читати звичайну паперову книжку і писати довгі листи (гусячими перами).
     Це я до того, що планую на найближчі дні взяти тайм-аут. І ЖЖ працює через пень-колоду, і електронну книжка треба освоїти (ага, нарешті купила після кількамісячного обдумування і вибирання, це саме по собі «могло б бути сюжетом для невеликого оповідання»), і книжка Кошиця вже добрий місяць чекає, коли ж я зволю її прочитати. А потрібна вона мені на те, щоб продовжити «пісенні подорожі», бо й недаремно називається «З піснею по світу».
     А щоб ви тут без мене не надто нудьгували і не розслаблялися, то от дві теми для роздумів.
   Read more... )

    От, ніби, і все. Приймаються всякі пропозиції: відомі варіанти слів, відео, власні роздуми і концепції. Поки що давайте без критики, згідно з технологією мозкового штурму.
tin_tina: (Default)
 Ну що ж, пора вже розкривати карти щодо попереднього посту, хоча, думаю, всі неліниві вже заглянули в якусь пошукову систему (як тонко і проникливо відмітив один з відповідачів, якщо не рекомендується гугл, то чому не скористатися яндексом?) і знають, хто ж такий насправді наш герой з таким чи то вірменським, чи то румунським прізвищем. Але, перш, ніж відповісти самій, я хотіла б привести найцікавіший, як на мене варіант
Записала б его в ассирицы, торговавшие в Речи Посполитой персидскими товарами, по крайней мере, если б мне захотелось придумать такому персонажу имя и фамилию, Семан Мадзелян подошло б идеально.
Read more... )
Дуже розраховую на ваш, любі френди, інтерес і на всебічну допомогу - таку ж, яку ви великодушно надавали мені під час довгих пісенних мандрів. Але й цього разу нас чекає якщо й не довга, то все-таки досить далека мандрівка.




tin_tina: (Default)
 Перепрошую – і сьогодні не маю я досить часу для ЖЖ. А так хотілося б і закінчити серію «Козака за Дунаєм» і, якщо вдасться, розповісти про автора ще одної, як виявилося, популярної, а навіть гаряче любимої «Під облачком». Та ба! Однак сьогодні виконаю хоч кілька місій.
Read more... )
tin_tina: (Default)
        «Якщо в західноєвропейських країнах пісня «Їхав козак за Дунай» поширювалася переважно з текстом і мелодією, близькою до оригіналу, то інша доля спіткала її у Болгарії та Угорщині.
  Read more... )
tin_tina: (Default)
       Доповнення і уточнення до попереднього посту, прислані мшф [livejournal.com profile] berendeishche , видалися мені такими важливими, що варто їм присвятити окремий пост.
     Read more... )


Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

September 2017

M T W T F S S
     123
45678 910
111213141516 17
181920 21222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 24/10/2017 05:37 am
Powered by Dreamwidth Studios