Фіалки Середньовіччя

[tin_tina]

Фіалки Середньовіччя

Не можу не скористатися нагодою, щоб не подякувати всім, хто так щиро відгукнувся і так великодушно допоміг — Ті, кому я дякую, розуміють, про що я. Чесне слово, нікого не клопотала б, якби обставини не склалися так нефортунно. На щастя, наразі всі проблеми вирішені і можна спокійно займатися нормальною роботою. В даному випадку, це переклад 1-ї «відьмацької» книги Сапковського, себто «Останнього бажання».

Колись при нагоді напишу свої враження про дотеперішні переклади, всяке там буде, відмічу лиш, що найбільша їх хиба – неточність. Інколи навіть аж до повного перекручення змісту. Цих помилок я сподіваюся уникнути, а все ж, щоб переклад був гарно закорінений в часі і легко читався, мені знову конче потрібна ваша допомога.

І першою проблемою будуть імена персонажів. От наприклад — відразу дві героїні Cапковського мають на ім’я Iola – Іола. Генеза цього імені зрозуміла, в нього той сам корінь, що у слові «фіалка». З цього благородного кореня виросло чимало запахущих жіночих імен — Віола, Віоланта, Віолетта, Іоланта, Йоланта, Йоланда, Айоланте. В середньовіччі воно мало відтінок маєстатичності і діставалося кандидаткам на королев, княгинь і правительок, чимало високородних жінок були отакими фіалками. У пізніші часи додався ще музично-оперний нюанс, можливо, завдяки омонімії віола-віолончель-скрипка: «Травіата», вона ж Віолетта, ну й Іоланта. А практично в наші дні братній фінський народ опошлив віолу, назвавши так сир…

Гаразд, сир сиром… А от як ви воліли б назвати наших, себто Сапковських Іол? Мається на увазі зменшувальне ім’я, яким цих дівчат називали близькі приятелі в домашній обстановці. Іола/Іоля, Йола/Йоля, Віола/Віоля? Наразі я схиляюся до Йолі, дуже вона якась затишна і свійська, але охоче вислухаю й інші пропозиції.

І ще раз дякую, зізнаюся, що вперше я зрозуміла, як то плачуть від радості.