tin_tina | Від бедер до стегон (Reply)

Проскрибовані бедра

(жіночі і не тільки)

Колись довелося мені читати в певному модному журналі, що сучасні жінки повинні мати не бедра, сідниці чи живіт, а лише натяки на них. Натяки чи ні, з сучасними жінками усіляко буває, а от саме слово бедра, як я недавно довідалася, вважається мрякою, старосвітчиною і взагалі ганьбою. Згідно з новітньою медичною номенклатурою, все, що є у людини від… бедер і до колін, насправді зветься стегнами. А бедер взагалі нема, вони є лише у рівнобедрених трикутників та ще у тих аборигенів, які й досі носять набедрені пов’язки.

Не можу навіть розповісти, як це мене засмутило! Я слово «бедра» віддавна люблю. Переважно завдяки Юліану Опільському (він же Юрій Рудницький).

На відміну від більшості письменників старої школи, Юліан Опільський, як і годиться класицисту, любив людську тілесність з сексуальністю включно (цю останню цілком у межах доброго смаку і так. щоб залишалося місце для уяви). Його античні герої дуже часто присягають «на білі коліна» різних античних богинь, а й інші частини тіла не залишаються без уваги. Включно з бедрами.

«Швидким рухом відкинула м’яке покривало і встала з ложа. Яскраве сяєво облило чудове тіло двадцятикліькалітньої жінки, як з рожевого мармуру. Золотисте волосся спадало буйною хвилею на її плечі. Проміння Бальдура оперізувало м’яку лінію бедер та пруживі стегна. Пташки аж заходилися від щебету, якби хотіли звеличати геройську красу Рогніди».

Між іншим, судячи з подальшого опису ранкової тоалети, геройська Рогніда не вживала нічної сорочки, та, здається, у її часи такого ще не придумали. Отож у скупій своїй нічні одежині (її зовсім не було) не зуміла сховати ножа, яким саме збиралася зарізати Володимира. Її з рівноапостольним князем єднало вельми складне почуття в діапазоні від палкої ненависті до пристрасного кохання з чималою домішкою ревнощів. Ну, годі про це, досить, що не зарізала, а в приступі злості втяла те саме розкішне волосся. Але й так її вроді це не завадило.

Не одна Рогніда могла повеличатися гарними бедрами, десятком сторінок раніше в тій же книжці («Іду на вас», а Рогніда — у «Ідоли падуть») значаться навіть широкобедрі коні! От гарні мали бути коні і пощастило їм, що не стали вони широкостегенними кіньми…

Жарт жартом, але я втрапила в доволі складне становище з цими відсутніми бедрами, які нічим не відрізняються від стегон. Річ у тому, що у текстах Сапковського ті дві частини тіла таки відрізняються. Спершу виникли клопоти з Ренфрі, яка мала кольчугу, що ледь закривала бедра – але таки закривала! — а поранена була у відкрите стегно. А потім виявилося, що ельфійка Торув’єль в’язала хустину довкола бедер, а спадала ця хустина аж до стегон.

І чого це героїні Сапковського так люблять пояси і хустини саме там, на стегнах чи бедрах, називай як хочеш? І незручно, і рухатися заважає…

Тим не менше - охочі можуть оглянути, як вийшла чергова частина "Останнього бажання) - інтерлюдія та "Питання ціни".
http://divczata.org/ostanne-bazhannya-5.html
http://divczata.org/ostanne-bazhannya-6.html