Метелики над землею літающе

       Що б там не писали заздрісники про морально-етичні якості гри міс Менкен, вона все одно стала справжньою зіркою свого часу. І ця слава навіть не цілком проминула, принаймні, в мережі знайшлося чимало відомостей про неї. Правда, ці відомості доволі суперечливі, але це тому, що актриса у різний час розповідала про себе різні речі. Так і залишилося нез’ясованим її походження: чи то вона й справді була іспано-єврейкою, чи то, за іншими натяками, квартеронкою чи й метискою, а в іудаїзм перейшла перед одним зі шлюбів. Всього ж вона була замужем п’ять разів, причому провернула весь цей квест до 30 років, а потім, розчарувавшись у подружньому житті, обмежувалася вільними і тимчасовими зв’язками. а цих останніх не бракувало, бо перед чарами темпераментної красуні не встояло багато її знаменитих сучасників у різних країнах світу з тодішньою столицею слави й елегантності, Парижем включно.
( Read more... )

     Можна сказати, що проминулий тиждень видався не найгіршим: я благополучно перейшла через процедуру атестації (неприємно, але не смертельно), зуміла більш-менш зробити все заплановане і, основне, почула в суботу авторитетне лікарське запевнення, що все зі мною гаразд (а були деякі підстави побоюватися...) і на найближчі років 10 принаймні за це можна не боятися. Тому я зі спокійною совістю повертаюся до свого Мазепи, нагадаю, що не стільки історичного, скільки літературно-театрального, а потрібний він мені для ілюстрації доволі бородатої теорії. А саме: того, що коли не вся українська культура, то принаймні численні її елементи – мелодії, літературні образи, сюжети й постаті були органічною складовою частиною загальноєвропейської, притому на всіх рівнях, від найвищого, бетховенівського, до низової (правда, не зовсім ясно, чи на правах екзотичного доповнення, чи то як не зовсім звичне, і все-таки впізнаване). Живучість образу Мазепи, імхо, не в останню чергу пояснюється тим, що його проекція втрапила саме в цю низову, прикладом якої і є «Mazeppa drama».
    У цієї драми є дещо спільне з «Собакою на сіні», правда, є й відмінності: головна (точніше титульна) героїня твору Лопе де Вега на сцені, як відомо з дитячого анекдоту, так і не з’являється, натомість головний персонаж (герой, мабуть, не пасує) мазепинської драми зобов’язаний зіграти свою преважливу роль. Повертаюся я до статті Леоніда Рудницького.
 ( Read more... )
    Ця мелодрама була дуже популярна в Англії та Північній Америці у 1830-х роках. Її виставляли у всіх головних містах Америки при допомозі так добре натренованого й лагідного коня, що навіть керівникові театру, де цю п’єсу грали, принагідно вдавалося заступати головного актора і виконувати роль Мазепи. Але тільки тридцять років згодом «Мазепа» стає інтернаціонально відомим твором».
    Трапилося це завдяки новій концепції твору і цілком несподіваному підбору виконавця ролі Мазепи. Це само по собі так цікаво, що я його викладу наступного разу.