Марш Шермана

[tin_tina]

          Мабуть, не в мене одної при цьому словосполученні, що називає один з найбільш значимих епізодів американської Громадянської війни, в пам’яті відразу ж зринали сторінки роману “Віднесені вітром” – де “марш Шермана” показаний ззовні, очима людей, у яких і сам генерал і його армія викликали змішане почуття страху і ненависті, означаючи розбій, насилля, грабіж.
          Бажаючі мають можливість порівняти:  журнал “Всесвіт” (№9-10 за цей рік) почав друкувати роман Едгара Лоренса Доктороу “Марш до моря” (“The March”-  2005р).
           Це – похід армії північан, показаний зсередини, очима учасників. Причому не стільки навіть “штатних” учасників – самого Шермана, його солдатів чи офіцерів, скільки різного роду аутсайдерів. Жінок Півдня – від колишніх рабинь до колишніх аристократок, яким нікуди було подітися і які опинилися в обозі армії – переважно в ролі медсестер чи санітарок (але є й дівчинка-барабанщик, подвійна біла ворона, бо ще її називають “білою негритянкою”). Перебіжчиків, які напрочуд легко і часто міняють сірі мундири на сині і навпаки. “Кухарів, клерків, лікарів”. Саме лікар, хірург Рід Сарторіус, першим описує марш як нову форму навіть не організації життя, а самого життя – “Ми є частиною нелюдської форми існування. Уявіть собі велике сегментоване тіло, що рухається шляхом скорочення і розширення зі швидкістю від 12 до 15 миль на день. Істота довжиною в 100 тисяч футів. Вона трубчаста і присмоктується до доріг та мостів, через які подорожує. Вона розсилає, наче антени, своїх вершників. І вона поглинає все на своєму шляху. Це величезний організм, ця армія з маленьким мозком, яким є генерал Шерман”.
           Поступово учасники походу забувають, що можна жити інакше, вони вже не уявляють, як це – кілька ранків підряд прокидатися в одному і тому ж місці. Людина оцінюється тільки мірою своєї придатності до маршу. “За владними повноваженнями Стентон другий після Президента, проте в Шерманових очах це був тільки гладкий чоловічок, його м’яке обличчя з пухкими щоками свідчило про тіло, що не витримало б і дня на марші” – і це про військового міністра.
          Словом, рекомендую. Знайдуть багато цікавого для себе і любителі мілітарних описів, і ті, кому цікавіші інші – хоч би соціальні аспекти. Переклад, наскільки можу судити, непоганий (перекладачі – Наталя Дьоміна і Ольга Карпенко). Ложкою дьогтю, однак, стали помилки набору: я, наприклад, далеко не відразу зрозуміла фразу “своєю рецензією Шерман зробив палац бавовняного брокера”. Звичайно, мала б бути резиденція :-)

Comments

[alex-kraine.livejournal.com]

=перемога півдня скоріше за все перетворила б його у таку собі бразілію, аристократія, консервація соціальної структури і... врешті решт - виродження у третьосортну сировинну країну. =
Здебільшого погоджусь. Але э деякі деталі - наприклад, конкуренція з США, який може стати головним фактором для стимуляції розвитку Півдня. Тут багато чого залежить від керівництва КША - яким воно буде, наскікльки амбіційним.

[drink-ta-food.blogspot.com (from livejournal.com)]

перемога півдня не могла бути військовою, бо як не крути ресурси не зрівнянні. рано чи пізно перевага на морі, промисловості та людських ресурсах зломала би півдню хребта (що власне і сталося) тільки глибока політична криза та напіврозвал федератів міг дозволити півдню вислизнути. а у такому випадку ніякої конкуренції б не було. тоді точно гарантована бразілія. тай ще питання міграції - європейці їхали до штатів за землею, на півдні землі не було, земля на заході, а вступивши в боротьбу з вашінгтоном за західні штати вони б... перетворилися у таку саму америку, з тією самою бюрократією та федеральними заморочками. а якби не вступили тож напевно варилися б собі діксі у своєму ж лайні і далі, а потім би навчилися знімати серіали - просто марія та рабиня ізаура)))