Мабуть, не в мене одної при цьому словосполученні, що називає один з найбільш значимих епізодів американської Громадянської війни, в пам’яті відразу ж зринали сторінки роману “Віднесені вітром” – де “марш Шермана” показаний ззовні, очима людей, у яких і сам генерал і його армія викликали змішане почуття страху і ненависті, означаючи розбій, насилля, грабіж.

          Бажаючі мають можливість порівняти:  журнал “Всесвіт” (№9-10 за цей рік) почав друкувати роман Едгара Лоренса Доктороу “Марш до моря” (“The March-  2005р).
           Це – похід армії північан, показаний зсередини, очима учасників. Причому не стільки навіть “штатних” учасників – самого Шермана, його солдатів чи офіцерів, скільки різного роду аутсайдерів. Жінок Півдня – від колишніх рабинь до колишніх аристократок, яким нікуди було подітися і які опинилися в обозі армії – переважно в ролі медсестер чи санітарок (але є й дівчинка-барабанщик, подвійна біла ворона, бо ще її називають “білою негритянкою”). Перебіжчиків, які напрочуд легко і часто міняють сірі мундири на сині і навпаки. “Кухарів, клерків, лікарів”. Саме лікар, хірург Рід Сарторіус, першим описує марш як нову форму навіть не організації життя, а самого життя – “Ми є частиною нелюдської форми існування. Уявіть собі велике сегментоване тіло, що рухається шляхом скорочення і розширення зі швидкістю від 12 до 15 миль на день. Істота довжиною в 100 тисяч футів. Вона трубчаста і присмоктується до доріг та мостів, через які подорожує. Вона розсилає, наче антени, своїх вершників. І вона поглинає все на своєму шляху. Це величезний організм, ця армія з маленьким мозком, яким є генерал Шерман”.
           Поступово учасники походу забувають, що можна жити інакше, вони вже не уявляють, як це – кілька ранків підряд прокидатися в одному і тому ж місці. Людина оцінюється тільки мірою своєї придатності до маршу. “За владними повноваженнями Стентон другий після Президента, проте в Шерманових очах це був тільки гладкий чоловічок, його м’яке обличчя з пухкими щоками свідчило про тіло, що не витримало б і дня на марші” – і це про військового міністра.
          Словом, рекомендую. Знайдуть багато цікавого для себе і любителі мілітарних описів, і ті, кому цікавіші інші – хоч би соціальні аспекти. Переклад, наскільки можу судити, непоганий (перекладачі – Наталя Дьоміна і Ольга Карпенко). Ложкою дьогтю, однак, стали помилки набору: я, наприклад, далеко не відразу зрозуміла фразу “своєю рецензією Шерман зробив палац бавовняного брокера”. Звичайно, мала б бути резиденція :-)

Date: 2009-11-09 08:58 am (UTC)
From: [identity profile] alex-kraine.livejournal.com
Герой Шайло Вільям Текумсе Шерман був справжнім героєм північан, але моє серце завжи було на боці конфедератів не тому, що вони расисти, а тому, що вони відстоювали й своє бачення права й свободи, та цю південну культуру протягом Реконструкції янкі потім нещадно винищили.

I wish I was in de land of cotton,
Old times dar am not forgotten;
Look away! Look away! Look away! Dixie Land.

Date: 2009-11-09 09:04 am (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Один час я теж так думала... Але, коли порівнятиз деякими іншими Громадянськими війнами. то янкі виглядають гуманістами :-) В тому ж романі М.Мітчелл мене страшенно здивувало, що з президентом Конфедерації (Девіс, здається?) нічого поганого не зробили, він собі мирно жив і візитував захоплених дам, типу Мелані. Дружинам південних генералів переможці роздавали охоронні грамоти. І, попри всі мої симпатії до генерала Лі, північани теж воювали класно.
Читаючи Скота Фіцджеральда, теж не помітила "винищення південної культури".

Date: 2009-11-09 09:16 am (UTC)
From: [identity profile] hvylya.livejournal.com
саме так. Аристократи Півдня проіснували всю історію США, та й само визначення WASP про це каже.

Date: 2009-11-09 09:17 am (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Між іншим, Шерман теж з Півдня :-)

Date: 2009-11-09 09:31 am (UTC)
From: [identity profile] alex-kraine.livejournal.com
Він з Огайо, себто все ж таки північанин. Але дійсно, коли почалася війна, він у той час викладав у військовій академії в Луїзіані - на Півдні.

Date: 2009-11-09 09:38 am (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Південцями він у значній мірі сприймався як "свій". Можливо, свій-зрадник, але все-таки...

Date: 2009-11-09 09:27 am (UTC)
From: [identity profile] alex-kraine.livejournal.com
Це винищення таки ж відбулося в прийнятті північних цінностей. Навіть аристократи Півдня були вже не ті. А WASP - це як раз північне поняття. ;)

Date: 2009-11-09 09:24 am (UTC)
From: [identity profile] alex-kraine.livejournal.com
Все було, й вішали янкі теж багато й після війни. Тож була реконструкція, а з нею саквояжники та янкізація Півдня. Можна сказати, янкі помстилися Півдневі в інший, менш гуманний спосіб, аніж тотальні шибениці тут і там - вони просто методично винищили традиції та самобутність Півдня протягом Реконструкції та після неї.
Лі міг завершити війну набагато раніше, якщо б не прикра втрата кур'єром його наказу 191 11 вересня 1862 року у м. Фредерік, Меріленд. Є багато американських істориків, які вважають, що якби не ця втрата однієї з копій наказу генералові Ді-Ейч Хіллу з корпуса Томаса "Стоунвола" (Кам'яної Стіни) Джексона, яка потім попала в руки командувача Потомакською Армією ген. Макклеллана (що дозволило йому дізнатися про склад Армії Північної Вірджинії та про рух її корпусів, та тільки тоді він пустився навздогін Лі та змусив того прийняти бій у Антієтаму), то Лі, відкривши собі тилове забезпечення через долину Шенандоа та Харперз-Феррі, зміг би розбити ПА Макклеллана, переправитися через Саскуїханну до Пенсильванії та взяти майже беззахисну Філадельфію. далі ультиматум Лінкольну з боку Англії та Франції і - вуаля! - Південь виборює свою незалежність! :)

Date: 2009-11-09 09:45 am (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Чудова можливість для альтернативки, але все-таки... В чому полягала та винищена північанами південна культура і самобутність, що вони, соул забороняли, чи архітектуру в колоніальному стилі, чи якісь літературні твори? Невже всі південні аристократи були гуманістами і всі поголовно раби жили так, як Мамця з роману Мітчелл? Що було б з Півднем, коли б він виборов свою незалежність, невже досі жив би за рахунок бавовни? Рабство так і так довелося б скасувати, просто щоб не виглядати повними варварами і некомільфо.

Date: 2009-11-09 12:49 pm (UTC)
From: [identity profile] alex-kraine.livejournal.com
=Чудова можливість для альтернативки, але все-таки... =
Вона вже написана Гаррі Тертлдавом у так званому Таймлайні 191 (http://en.wikipedia.org/wiki/Timeline-191), який складається зараз з 11 романів та розпочинається одним з його найвдаліших романів "How Few Remain (http://alex-kraine.livejournal.com/30230.html)". ;)
Північані безумовно, нічого з формальних проявів культури Півдня не забороняли. Все було хитріше. Протягом Реконструкції вони забезпечили будь-яку можливість повернення старої доби тим, що агресивно стали запроваджувати свої цінності (до яких до війни Південь ставився з презирством)тим, що просто своєю військовою присутністю та окупаційним режимом (Ви ж, мабуть, знаєте про процес зворотнього прийняття Південних Штатів у Союз) дозволив наплив з Півночі саквояжників - грубо кажучи, північних колонистів, які несли свою ідеологію, своє зовсім інше ставлення до життя та біщнесу. Та їх було дуже багато, вони скупали задешево все, що впадало їм в око: плантації, залізниці, будівельний бізнес, в яких колишні горді місцеві аристократи ставали вже простими робітниками, щоб якось прогодувати себе. Була зруйнована вся попередня система відношень, в якій темношкірі та білі існували в ієрархічні системі та у відносному мирі. Нова система породила міжду двома класами Південного суспільства саму ненавість - чого не було доти. Ви гадаєте, чи Мамця була нехарактерною для Півдня? Бічер-Стоу писала правдивіше? Я гадаю, що й того, й того було порівну. Білі вважали свое право на володіння рабами Божим мандатом, раби якось з цим мирилися (далеко не завжди, безумовно - Фредерік Дуглас, Генрієтта Табмен), була дворня - раби, що працювали безпосередньо в маєтках, були плантаційні раби, що пахали на плантаціях, та кожен знав своє місце). Не виправдовую, безумовно, цю систему, але що зробили переможці - ще гірше. Вони ж самі з презирством відносилися до темношкірих, та не забуваймо, що аболіціоніст Лінкольн в своїй Прокламації про емансипацію звільних рабів тільки в бунтівних штатах - в Делавері, Меріленді та інших штатах, що залишилися в Союзі рабство скасовано було тільки після війни.
Фіцджеральд пише все ж про ХХ сторіччя - це вже момент, коли якісь рани у суспільстві загоїлися, відбулася нова генеза, та Південь вже не був тим Півднем, як до війни. Тобто він еволюціонував вже за новою парадигмою.

Date: 2009-11-10 03:17 am (UTC)
From: [identity profile] drink-ta-food.blogspot.com (from livejournal.com)
ну для початку визначимось за що була ця війна? у глибинному сенсі. за ресурси півдня. а головний ресурс - с\г що виробляє дуже важливі для економіки 19 ст ресурси - бавовну, тютюн, цукор. півдню вигідніше це все реалізовувати напряму платоспроможнім покупцям у старому світі та отримувати за це якісну та дешеву фабричну продукцію.
перемога півдня скоріше за все перетворила б його у таку собі бразілію, аристократія, консервація соціальної структури і... врешті решт - виродження у третьосортну сировинну країну. а обезсилений північ скоріше за все відмовився б від доктрини монро що продовжило б існування європейських імперій ще на пару десятилітть які б вони витратили на "перетравлення" іспанського спадку у південній америці. тож і світові війни могли початися трохи пізніше.
світ став би іншим, а от чи кращим...

Date: 2009-11-10 08:59 am (UTC)
From: [identity profile] alex-kraine.livejournal.com
=перемога півдня скоріше за все перетворила б його у таку собі бразілію, аристократія, консервація соціальної структури і... врешті решт - виродження у третьосортну сировинну країну. =
Здебільшого погоджусь. Але э деякі деталі - наприклад, конкуренція з США, який може стати головним фактором для стимуляції розвитку Півдня. Тут багато чого залежить від керівництва КША - яким воно буде, наскікльки амбіційним.

Date: 2009-11-10 09:51 am (UTC)
From: [identity profile] drink-ta-food.blogspot.com (from livejournal.com)
перемога півдня не могла бути військовою, бо як не крути ресурси не зрівнянні. рано чи пізно перевага на морі, промисловості та людських ресурсах зломала би півдню хребта (що власне і сталося) тільки глибока політична криза та напіврозвал федератів міг дозволити півдню вислизнути. а у такому випадку ніякої конкуренції б не було. тоді точно гарантована бразілія. тай ще питання міграції - європейці їхали до штатів за землею, на півдні землі не було, земля на заході, а вступивши в боротьбу з вашінгтоном за західні штати вони б... перетворилися у таку саму америку, з тією самою бюрократією та федеральними заморочками. а якби не вступили тож напевно варилися б собі діксі у своєму ж лайні і далі, а потім би навчилися знімати серіали - просто марія та рабиня ізаура)))

Date: 2009-11-12 10:27 am (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
"перемога півдня скоріше за все перетворила б його у таку собі бразілію, аристократія, консервація соціальної структури і... врешті решт - виродження у третьосортну сировинну країну."
Я теж не бачу іншого виходу з цієї ситуації. Не думаю, щоб зараз хто-небудь запрагнув переграти результати тої війни.
Скажу ще одну єресь: я глибоко переконана, що рабство пережило себе не стільки з економічних (прекрасно собі уявляю суперсучасні технології+рабську працю, зрештою, де-не-де так і є), скільки з етичних причин. Якщо Південь хотів би вписатися в "білу" цивілізацію, то іншого шляху, крім скасування рабства, в нього не було.
Ну, і для порівняння з жорстокостями Громадянської війни у США маємо трохи ближчу в часу громадянську війну...

Date: 2009-11-09 09:26 am (UTC)
From: [identity profile] rich-ka.livejournal.com
Ага, одразу ж зрозуміла, що не прочитавши цієї книжки, жити не зможу.
От тільки де мені, бідній, знайти цей "Всесвіт"?
В бібліотеку піти, чи що ?

Date: 2009-11-09 09:40 am (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Я передплачую :-) Роман дійсно класний і сам письменник мене зацікавив.

Date: 2009-11-09 09:58 am (UTC)
From: [identity profile] rich-ka.livejournal.com
От мені і кара: третій рік збираюсь оформити передплату, і все руки не доходять. А там ще щось гарне протягом року траплялось? Варто передплачувати?

Date: 2009-11-09 10:10 am (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Наприклад, прекрасний "Сад у Венеції" Мілети Продановича (щось я колись про свої враження писала (http://tin-tina.livejournal.com/59618.html))

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

September 2017

M T W T F S S
     123
45678 910
111213141516 17
181920 21222324
252627282930 

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 11/06/2025 04:42 am
Powered by Dreamwidth Studios