Марш Шермана
09/11/2009 10:39 am
Мабуть, не в мене одної при цьому словосполученні, що називає один з найбільш значимих епізодів американської Громадянської війни, в пам’яті відразу ж зринали сторінки роману “Віднесені вітром” – де “марш Шермана” показаний ззовні, очима людей, у яких і сам генерал і його армія викликали змішане почуття страху і ненависті, означаючи розбій, насилля, грабіж.
Бажаючі мають можливість порівняти: журнал “Всесвіт” (№9-10 за цей рік) почав друкувати роман Едгара Лоренса Доктороу “Марш до моря” (“The March”- 2005р).
Це – похід армії північан, показаний зсередини, очима учасників. Причому не стільки навіть “штатних” учасників – самого Шермана, його солдатів чи офіцерів, скільки різного роду аутсайдерів. Жінок Півдня – від колишніх рабинь до колишніх аристократок, яким нікуди було подітися і які опинилися в обозі армії – переважно в ролі медсестер чи санітарок (але є й дівчинка-барабанщик, подвійна біла ворона, бо ще її називають “білою негритянкою”). Перебіжчиків, які напрочуд легко і часто міняють сірі мундири на сині і навпаки. “Кухарів, клерків, лікарів”. Саме лікар, хірург Рід Сарторіус, першим описує марш як нову форму навіть не організації життя, а самого життя – “Ми є частиною нелюдської форми існування. Уявіть собі велике сегментоване тіло, що рухається шляхом скорочення і розширення зі швидкістю від 12 до
Поступово учасники походу забувають, що можна жити інакше, вони вже не уявляють, як це – кілька ранків підряд прокидатися в одному і тому ж місці. Людина оцінюється тільки мірою своєї придатності до маршу. “За владними повноваженнями Стентон другий після Президента, проте в Шерманових очах це був тільки гладкий чоловічок, його м’яке обличчя з пухкими щоками свідчило про тіло, що не витримало б і дня на марші” – і це про військового міністра.
Словом, рекомендую. Знайдуть багато цікавого для себе і любителі мілітарних описів, і ті, кому цікавіші інші – хоч би соціальні аспекти. Переклад, наскільки можу судити, непоганий (перекладачі – Наталя Дьоміна і Ольга Карпенко). Ложкою дьогтю, однак, стали помилки набору: я, наприклад, далеко не відразу зрозуміла фразу “своєю рецензією Шерман зробив палац бавовняного брокера”. Звичайно, мала б бути резиденція :-)
no subject
Date: 2009-11-09 08:58 am (UTC)I wish I was in de land of cotton,
Old times dar am not forgotten;
Look away! Look away! Look away! Dixie Land.
no subject
Date: 2009-11-09 09:04 am (UTC)Читаючи Скота Фіцджеральда, теж не помітила "винищення південної культури".
no subject
Date: 2009-11-09 09:16 am (UTC)no subject
Date: 2009-11-09 09:17 am (UTC)no subject
Date: 2009-11-09 09:31 am (UTC)no subject
Date: 2009-11-09 09:38 am (UTC)no subject
Date: 2009-11-09 09:27 am (UTC)no subject
Date: 2009-11-09 09:24 am (UTC)Лі міг завершити війну набагато раніше, якщо б не прикра втрата кур'єром його наказу 191 11 вересня 1862 року у м. Фредерік, Меріленд. Є багато американських істориків, які вважають, що якби не ця втрата однієї з копій наказу генералові Ді-Ейч Хіллу з корпуса Томаса "Стоунвола" (Кам'яної Стіни) Джексона, яка потім попала в руки командувача Потомакською Армією ген. Макклеллана (що дозволило йому дізнатися про склад Армії Північної Вірджинії та про рух її корпусів, та тільки тоді він пустився навздогін Лі та змусив того прийняти бій у Антієтаму), то Лі, відкривши собі тилове забезпечення через долину Шенандоа та Харперз-Феррі, зміг би розбити ПА Макклеллана, переправитися через Саскуїханну до Пенсильванії та взяти майже беззахисну Філадельфію. далі ультиматум Лінкольну з боку Англії та Франції і - вуаля! - Південь виборює свою незалежність! :)
no subject
Date: 2009-11-09 09:45 am (UTC)no subject
Date: 2009-11-09 12:49 pm (UTC)Вона вже написана Гаррі Тертлдавом у так званому Таймлайні 191 (http://en.wikipedia.org/wiki/Timeline-191), який складається зараз з 11 романів та розпочинається одним з його найвдаліших романів "How Few Remain (http://alex-kraine.livejournal.com/30230.html)". ;)
Північані безумовно, нічого з формальних проявів культури Півдня не забороняли. Все було хитріше. Протягом Реконструкції вони забезпечили будь-яку можливість повернення старої доби тим, що агресивно стали запроваджувати свої цінності (до яких до війни Південь ставився з презирством)тим, що просто своєю військовою присутністю та окупаційним режимом (Ви ж, мабуть, знаєте про процес зворотнього прийняття Південних Штатів у Союз) дозволив наплив з Півночі саквояжників - грубо кажучи, північних колонистів, які несли свою ідеологію, своє зовсім інше ставлення до життя та біщнесу. Та їх було дуже багато, вони скупали задешево все, що впадало їм в око: плантації, залізниці, будівельний бізнес, в яких колишні горді місцеві аристократи ставали вже простими робітниками, щоб якось прогодувати себе. Була зруйнована вся попередня система відношень, в якій темношкірі та білі існували в ієрархічні системі та у відносному мирі. Нова система породила міжду двома класами Південного суспільства саму ненавість - чого не було доти. Ви гадаєте, чи Мамця була нехарактерною для Півдня? Бічер-Стоу писала правдивіше? Я гадаю, що й того, й того було порівну. Білі вважали свое право на володіння рабами Божим мандатом, раби якось з цим мирилися (далеко не завжди, безумовно - Фредерік Дуглас, Генрієтта Табмен), була дворня - раби, що працювали безпосередньо в маєтках, були плантаційні раби, що пахали на плантаціях, та кожен знав своє місце). Не виправдовую, безумовно, цю систему, але що зробили переможці - ще гірше. Вони ж самі з презирством відносилися до темношкірих, та не забуваймо, що аболіціоніст Лінкольн в своїй Прокламації про емансипацію звільних рабів тільки в бунтівних штатах - в Делавері, Меріленді та інших штатах, що залишилися в Союзі рабство скасовано було тільки після війни.
Фіцджеральд пише все ж про ХХ сторіччя - це вже момент, коли якісь рани у суспільстві загоїлися, відбулася нова генеза, та Південь вже не був тим Півднем, як до війни. Тобто він еволюціонував вже за новою парадигмою.
no subject
Date: 2009-11-10 03:17 am (UTC)перемога півдня скоріше за все перетворила б його у таку собі бразілію, аристократія, консервація соціальної структури і... врешті решт - виродження у третьосортну сировинну країну. а обезсилений північ скоріше за все відмовився б від доктрини монро що продовжило б існування європейських імперій ще на пару десятилітть які б вони витратили на "перетравлення" іспанського спадку у південній америці. тож і світові війни могли початися трохи пізніше.
світ став би іншим, а от чи кращим...
no subject
Date: 2009-11-10 08:59 am (UTC)Здебільшого погоджусь. Але э деякі деталі - наприклад, конкуренція з США, який може стати головним фактором для стимуляції розвитку Півдня. Тут багато чого залежить від керівництва КША - яким воно буде, наскікльки амбіційним.
no subject
Date: 2009-11-10 09:51 am (UTC)no subject
Date: 2009-11-12 10:27 am (UTC)Я теж не бачу іншого виходу з цієї ситуації. Не думаю, щоб зараз хто-небудь запрагнув переграти результати тої війни.
Скажу ще одну єресь: я глибоко переконана, що рабство пережило себе не стільки з економічних (прекрасно собі уявляю суперсучасні технології+рабську працю, зрештою, де-не-де так і є), скільки з етичних причин. Якщо Південь хотів би вписатися в "білу" цивілізацію, то іншого шляху, крім скасування рабства, в нього не було.
Ну, і для порівняння з жорстокостями Громадянської війни у США маємо трохи ближчу в часу громадянську війну...
no subject
Date: 2009-11-09 09:26 am (UTC)От тільки де мені, бідній, знайти цей "Всесвіт"?
В бібліотеку піти, чи що ?
no subject
Date: 2009-11-09 09:40 am (UTC)no subject
Date: 2009-11-09 09:58 am (UTC)no subject
Date: 2009-11-09 10:10 am (UTC)