tin_tina | Марш Шермана (Reply)

          Мабуть, не в мене одної при цьому словосполученні, що називає один з найбільш значимих епізодів американської Громадянської війни, в пам’яті відразу ж зринали сторінки роману “Віднесені вітром” – де “марш Шермана” показаний ззовні, очима людей, у яких і сам генерал і його армія викликали змішане почуття страху і ненависті, означаючи розбій, насилля, грабіж.
          Бажаючі мають можливість порівняти: журнал “Всесвіт” (№9-10 за цей рік) почав друкувати роман Едгара Лоренса Доктороу “Марш до моря” (“The March”- 2005р).
           Це – похід армії північан, показаний зсередини, очима учасників. Причому не стільки навіть “штатних” учасників – самого Шермана, його солдатів чи офіцерів, скільки різного роду аутсайдерів. Жінок Півдня – від колишніх рабинь до колишніх аристократок, яким нікуди було подітися і які опинилися в обозі армії – переважно в ролі медсестер чи санітарок (але є й дівчинка-барабанщик, подвійна біла ворона, бо ще її називають “білою негритянкою”). Перебіжчиків, які напрочуд легко і часто міняють сірі мундири на сині і навпаки. “Кухарів, клерків, лікарів”. Саме лікар, хірург Рід Сарторіус, першим описує марш як нову форму навіть не організації життя, а самого життя – “Ми є частиною нелюдської форми існування. Уявіть собі велике сегментоване тіло, що рухається шляхом скорочення і розширення зі швидкістю від 12 до 15 миль на день. Істота довжиною в 100 тисяч футів. Вона трубчаста і присмоктується до доріг та мостів, через які подорожує. Вона розсилає, наче антени, своїх вершників. І вона поглинає все на своєму шляху. Це величезний організм, ця армія з маленьким мозком, яким є генерал Шерман”.
           Поступово учасники походу забувають, що можна жити інакше, вони вже не уявляють, як це – кілька ранків підряд прокидатися в одному і тому ж місці. Людина оцінюється тільки мірою своєї придатності до маршу. “За владними повноваженнями Стентон другий після Президента, проте в Шерманових очах це був тільки гладкий чоловічок, його м’яке обличчя з пухкими щоками свідчило про тіло, що не витримало б і дня на марші” – і це про військового міністра.
          Словом, рекомендую. Знайдуть багато цікавого для себе і любителі мілітарних описів, і ті, кому цікавіші інші – хоч би соціальні аспекти. Переклад, наскільки можу судити, непоганий (перекладачі – Наталя Дьоміна і Ольга Карпенко). Ложкою дьогтю, однак, стали помилки набору: я, наприклад, далеко не відразу зрозуміла фразу “своєю рецензією Шерман зробив палац бавовняного брокера”. Звичайно, мала б бути резиденція :-)