(no subject)

[tin_tina]

 Оскільки щось кривдно мені - всіх вже згадали, а я наче телиця, - то будь ласка: я постійно переводжу гроші на рахунок Приватбанку, на Діанин фонд

5168 7423 3160 0209 
Дуже зручно й легко це робити, не треба нікуди йти під дощем.

А ще в нас вдома постійні суперечки, хто кращий, Азов чи Айдар. Я вболіваю за Азов, у них такий рахунок (теж у Приватбанку)

4149 4378 3827 8214


Ги-ги, вже й мене порахували. Але ж оперативно працюють

Comments

[vilnodoom]

Тіно, я не знаю, чи це якось відобразиться на вашій підтримці, але можу сказати, що, за моїми даними, батальон «Азов» значною мірою (хоча і не повністю) складається із т.зв. українських націонал-соціалістів — представників Соціал-національної асамбл. і «Патріоту України». Нариклад, людина, що проходила службу в цьому батальоні розповідала, що у багатьох хлопців там наколки на тілі у вигляді свастик, орлів рейху і навіть гітлерів. Звісно, там є і громадські активісти (в т.ч. і мій друг), які не дотичні до цих НС-організацій, звісно, є і давні «сидільці» за нац. ідею, але їх... скажімо не так вже й багато.

[vilnodoom]

Сам, до речі, як раз щойно перерахвовував 10% свого прибутку в цьому місці на рахунок фонду ДМ і фонду «смажених крилець» :-) Вперше це робив із інтернет-банкінгу — дуже зручно, швидко і можна зробити хоч глибоко вночі. Тільки там ще треба досить багато даних (МФО банку, номер рахунку, а не картки, код отримувача, код банку-отримувача), втім всі ці реквізити фондів можна легко знайти в Мережі.

[tin_tina]

Я, знаєте. попри те, що професійний програміст, вічно щось наплутаю, список був би довгим і показним. Мені треба просто так - 16 цифр рахунку і не більше.

[tin_tina]

Гм. Ну, хто в ранній юності дурним не був, а ті наколки так просто не виведеш.
До речі, моя мама дуже цікавиться, що то за хлопчик, який підняв наш прапор над Слов"янськом? Його, наче, навіть у подячному наказі не згадали. Вона б дуже хотіла якось зі свого боку прилучитися, якби не держава, а саме народ подякували.
Словом, якщо хтось знає, прошу мені закинути контакти. Це не на ведення бойових дій.

[tranquiler]

Копіпаста мого коммента з ЖЖ. Бо там в Вас ціла стрічка коммнетів а тут...

От я, власне, здогадався.) В vjn хтось писав, що на дрімі немае чого робити. Ну, не знаю...
В мене українська - обняти та плакати, але саме на мрії, в українському суспільстві, мені стало цікаво. Тут, в ЖЖ, я читаю Валетова, Поцреотизм, злого одесіта. На мрії ціх людей та спильнот немає. Але можно додати фід. А на мрії я "Душою спачываю"(с)

[tin_tina]

А це, видно, Кербасі давно не проводив виховної роботи. Якби так енергійно прикрикнув... Ну а ми, звісно, ліниві й інертні створіння.

[tranquiler]

А "виховна робота", то про що? Хто такий Кербасі?
Доречи, я тут про поезію: Білоруський аналог Ліни Костенко - Ларіса Геніюш. От тільки заборонена вона при теперешньої владі.

[tin_tina]

Як же можна не знати Кербасі? Та от він
http://kerbasi.dreamwidth.org/
це ледь не головний ідеолог міграції на дрім і взагалі уа-нету. Я чомусь була переконана, що ми з Вами в нього і зустрічалися.
Я, звісно, знаю ім"я Лариси Геніюш, хоча, може. недостатньо орієнтуюся в її поезії. А чи зізнавалася я, що колись пробувала перекладати Короткевича? І то не прозу - вірші! Конкретно вірш про мову з "Колосся під серпом", ну й "Обіцяють новий і прекрасний світ".

[tranquiler]

Ні, вперше ми перетинулися в Яни Дубинянської. "Колосся", то найкращій твір Короткевича. "Дзікае паляванне" та "Цёмны замак" - белетристика. В мене є мрія, перекласти "Колосся" на українську, але, оскільки я розумію мій рівень знання українськоі, буду шось перекладати на білоруську, можливо "Марусю", бо дуже гарно. (в мене філологічна освіта, та працюю адміном, перекладознавсьтво - спеціалізація).

[tin_tina]

От клятий склероз... Так, Маруся - чудовий твір, сильно й виразно написаний, а вже який актуальний в наш час...
В нього й історія цікава, в сенсі - сама історія тексту, те, з чим ми зараз маємо справу, то фактично "переклад з перекладу", якщо забажаєте, то можу розповісти детальніше :-) А буде якась потреба в поясненнях історичних реалій чи ще в чомусь по ходу процесу :-), то я б з величезною радістю!
Ну, але раз я спілкуюся зі спеціалістом, то що вже рівняти до такого дилетанта, як я :-)

[tranquiler]

Тим часом я знайшов редактора та історіка з білоруського боку. В Вас можно деяких деталі питати?

[tin_tina]

Звичайно. Дуже охоче допоможу всім, чим тільки зумію. І навіть сама про дещо попрошу - коли вже переклад буде готовим :-)

[tranquiler]

Знайшов історію на Вашому сайті. Спробую перекладати жіночу прозу. А кому легко?

[tin_tina]

Там навіть і нема звичних рис жіночої прози. Доволі стисло і дійсно дуже сильно написано.

Можливо, з цієї причини довгі роки не стихають суперечки, чи дійсно Марія Вілінська, вона ж Марко Вовчок, була дійсним автором багатьох творів, нею підписаних. На мою думку - так, була, але ж я не літературознавець і взагалі не гуманітарій :-)

[tin_tina]

Та тут загалом тонни тексту, хто тільки не писав. Я спробую щось підібрати, але, якщо зовсім коротко, то так: автограф Марусі українською мовою до нас не дійшов. Авторка не мала жодної змоги її надрукувати (саме були прийняті закони проти українського книгодрукування), до того ж, у неї сталися серйозні зміни в особистому житті, про які теж треба розповідати на сотнях сторінок, тому більшість її архіву загубилася. На щастя, на початку 20-го століття встигли зробити зворотній переклад з того російського варіанту, який вона ще зуміла опублікувати. А з первісного варіанту вцілілів тільки невеликий фрагмент, конкретно, казка про дівчину, яка втекла від розбійників, сховавшись у возі з сіном.

Але під час громадянської війни і він щез безслідно.

Ще цікавіша історія французької версії твору, властиво, доволі далекого від першоджерела переказу, здійсненого Етцелем (це видавець Жуль Верна), який підписався псевдонімом Сталь. У його версії Маруся стала класичним твором дитячої французької літератури.

[tin_tina]

А, ще отут під тегом Маруся зібрані ті матеріали по повісті, які мені вдалося знайти. Можливо, їх і більше є, як тільки ще щось знайду, то відразу ж Вам закину.