![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Камінний господар – героїня
31/03/2010 09:52 amЇї найхарактерніша риса визначається вже іменем – «скорботна», один з епітетів Богоматері, її колір чорний, а роль – тіньова: найбільш визначальні події в житті Долорес проходять поза нашими очима, тому багато чого доведеться домислювати. Не знаю, наскільки це мені вдасться, на відміну від авторки п’єси, Долорес «не близька» моїй душі, ніякої інтуїції мені не вистачить, щоб зрозуміти, чому вона погубила своє життя заради людини, яка не тільки була цієї жертви недостойна: як по-справжньому, Дон Жуан і не потребував такої надлюдської офіри.
Спробуємо зібрати все відоме докупи. Отож, Долорес, «сирота по бідному ідальго», містична наречена (заручена ще до народження) Дон Жуана і єдина приятелька Анни (схоже, що ця любов і ця приязнь – єдине, що тримає при житті обох, і нареченого, і подругу, виштовхавши Долорес зі свого життя, вони обоє, власне, перестають бути людьми і перетворюються на маски з комедії дель’арте). Вона ні в чому не дотримується поміркованості – і її жалоба по втраті батьків (що так різко контрастує з вдаваною «півжалобою» Анни), і її відданість рішуче переходить всі межі розумного.
Але, схоже, вона багато на що здатна, от тільки проходить ця діяльність начебто за лаштунками п’єси. Вдумаймося: дівчина з доброї родини, яка не може кроку зробити без дуеньї, вхитряється пробратися до печери з пораненим Дон Жуаном і лікувати його (до речі, це класична функція прекрасної дами, героїні лицарського роману). «Сирота по вбогому ідальго» без особливих світських зв’язків знаходить можливість потрапити до королівського двору і здобути прихильність якоїсь неназваної, але достатньо впливової особи – може, навіть самого короля, - щоб реабілітувати банітованого Дон Жуана (Нехай і ціною непомірної, як для неї, жертви, але підозріваю, що охочих «платити тілом» на будь-якому королівському дворі не бракує). Далі – ще більше, «не побоялась я і душу віддати, щоб за буллу заплатити (…) Святий отець вам душу визволяє від кар пекельних через те, що я взяла на себе каяться довічно за ваші всі гріхи. В монастирі з уставом найсуворішим я буду черницею (…) Лиш пам’ятать про вашу душу буду, а власну душу занедбаю. Піде моя душа за вас на вічні муки».
Ми можемо не оцінити належно розміру цієї останньої жертви, якщо не врахуємо, що Долорес – ревна віруюча, ми і вперше бачимо її при молитві. Я не в силах навіть здогадатися, чи справді хоч якась релігійна інституція в світі сприйняла б всерйоз таке відкуплення коштом іншої людини, чи це така екстатична фантазія самої Долорес. Хоча сам цей мотив «відмови від спасіння власної душі заради кохання» пізнаю: це продовження лінії Одержимої. Можу й сяк-так обґрунтувати послідовне уникання «щасливої розв’язки», практиковане Долорес, для цього я досить читала «Любов і західну культуру» де Ружмона, щоб засвоїти: дух роману і щасливе завершення сюжету – речі несумісні.
Мене все-таки не полишає думка: таке послідовне самозречення (а також «нерелігійність» авторки) маскує справжню природу Долорес і справжній характер її життєвого шляху. А це шлях містичного пізнання і такого – не відразу розшифровуваного – наближення до Божественного. Не виключено, що Долорес, у власних очах непростима грішниця, – простує шляхом святості.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Прутский поход и сражение(продолжение)
Date: 2010-04-05 04:54 am (UTC)магазейнов и людство неприятеля, и ежели б они послушали совету короля швецкого , то бы крайнюю беду принесло.
Правда, что зело бедствен сей случай был и печален, но ежели б получили викторию над неприятелем, тогда б еще далее зашли и более б прежде помянутом Июде поверили, и тако без сомнения злее б было.
При том турецкого войска было, как после сам везирь и другие паши нашим министрам объявили :
Конницы 120 ООО
Турок, пехоты 100 ООО
Татар 50 ООО
Итого 270 000
Артилерии
Пушек болших и полевых 444 мартиров 25.
А с нашей стороны было войска:
Ковалерии только 6 692 (для того, что з большею частию ковалерии генерал Рен отправлен был к Браилу, с которым было с 7 000 человек, кроме тех, что з генералом-маеором Гешевым оставлены на рубеже полском). Инфантерии 31 554
Итого 38 246
Артилерии
Пушек медных Мартиров медных
12-фунтовых 2 Пудовых 2
8-фунтовых 8 6-фунтовых 12
3-фунтовых 18 6-фунтовых чугунных 9
Итого 28 Итого 23
Гоубиц медных: одна пудовая, другая полупудовая. При полках было пушек 3-фунтовых 69.
С неприятелской стороны побито,как выше писано, с 7 ООО человек, кроме раненых.
Наших убито:
Генерал-маеор Видман 1, штап- и обор-афицеров 44, ундер-афицеров и рядовых 707 Итого 752.
В полон взято и безвестно пропало
Обор-афицеров 3, ундер-афицеров и рядовых 729 Итого 732.
Ранено:
Генерал Аларт 1, генерал-маеор Волконской 1, штап- и обор-афицеров 93, ундер-афицеров и рядовых 1 293 Итого 1 388.
Всего убито и в полон взято и ранено и безвестно пропало — 2 872.
Государь и государыня 3 с войском прибыли к местечку Степановичам июля в 19 день, а в 20 день реку Прут перебрались. В 22 день от реки Прута пошли, а в 23 день в полдни прибыли к реке Днестру.
В 25 день писал к государю генерал Рен, что он 11-го сего месяца с корпусом своим к городу Браилу пришел и форштат атаковал, а 13-го числа замок штурмовал. И оной на окорд здали с таким договором, что Дауд-пашу со всеми людми из замка выпустить без ружья и экипажу, и по тому договору турки так и учинили. А понеже с турками мир уже в главном войске был учинен, того для послан к нему, генералу Рену, указ, чтоб он тот город отдал и сам шел в случение к главному войску. По которому указу он, генерал Рен, Дауд-пашу призвал и, оной город ему отдав, пришел к главному войску.
С нашей стороны в той операции4 было:
Драгун 7 ООО человек
Из них побито 100
Ранено 300 человек.
С турецкой стороны, как паша турецкой сам генералу Рену объявил, побито 800 человек и ранено несколько сот, а было их болше 3 000 человек.
За сей доброй поступок генерал Рен учинен кавалером ордина Святаго Андрея.
Августа в 3 день государь и государыня с войском главным от реки Днестра пошли и, отшед пол-мили, начевали против 4-го дня. И того ж дня паки пошли и против 5-го дня начевали в селе Куче, откуды, отпустя войско, государь путь свой восприял для лечения в Карлсбад и ехал на нижеписанные места .
В 6 день государь прибыл в Каменец Подольской, дабы видеть оную крепость, которой прежде не видал. И правда, что оная у Короны Полской за первую оборону от турков почитается, где есть немалой гварнизон, и оная крепость от натуры зело крепка. И по осмотрении оной 8-го дня поехал на местечки Гусятино, Стасово, и прибыл в Злочево августа 9-го дня, где тогда был баталион Преображенской гвардии для комвою. И был в Злочеве от 9-го до 11-го числа. В 11 день от Злочева паки путь свой восприяли на Дедилово, на Жолкву и протчия местечка и прибыли в Ярославль 15-го числа, и были тут даже до 18-го числа для исправления судов на реке Сану. В 18 день из Ярославля пошли оною рекою на судах к Варшаве. В 20 день выехали на реку Вислу близ Сендомиря и оттоль ехали на Яновец.
В то ж время приехал от подканцлера барона Шафирова из Царяграда от гвардии капитан Пискорской с ратификациеи, что турки мир подтвердили .