(no subject)

[tin_tina]

Зізнатися, трохи мене ті міжвоєнні й довоєнні письменниці втомили, я б охоче повернулася в давнішу епоху, хоч ненадовго. Як хто забув, то була така серія «Кресові українці», ганебно закинута в зв’язку з навалою інших справ. А йшлося там про поліщуків Ратнівщини, «чи не останнього нашого князівства».

Дуже порекомендую з цього приводу чудовий ЖЖ budiaczyszcze , а сама поки що повернуся до Денисюка. В його доволі великій статті (скільки я зрозуміла, це витяг з ще більшої книги) про Ратнівщину трапився мені один абзацик – може, не революційний, але цікавий.

Серед різноманітних страшилок про середньовіччя (ще не до кінця викритих медієвістами і всякого роду толкіністами :-) ) є й така: феодали-землевласники мали таке собі специфічне право, зване jus primae noctis. Їй-Богу, завжди воно мені видавалося чистою фантастикою хоч би з міркувань здорового глузду – таки ж «феодалів» було далеко менше, ніж наречених, не всякий феодал мав охоту й спромогу на подібні ескапади, а нічого скидати з рахунку його законну жону і майбутнього чоловіка нареченої, в яких могла бути з цього приводу дуже окрема думка. Не кажу вже про таку подробицю, як те, що будь-яка християнська Церква  дуже неприхильно ставилась до таких порівняно невинних пережитків давнішої моралі, як невінчані шлюби та розлучення, а тут раптом дозволила б справжній проміскуїтет! Тому, думаю, що в цьому законі йшлося про якусь плату, стягувану при укладенні шлюбу чи на користь замку, чи землевласника.

Подібно виглядала ситуація і в Ратнівщині.

«До середини XVI с. на Ратнівщині ще зберігалося право феодала на першу ніч з молодою, але воно рекомпенсувалося вже грошовою оплатою. Своєю стилізацією назва цього податку — «почеревщизна» — дивує М.Грушевського, адже тільки в документах Ратненського староства вона збереглася . Зокрема, в люстрації 1565 року сказано: «Почеревщизна  — коли котрий чоловік там, яко на пограниччю литовськім, так на віру з удовою або дівкою хотів мешкати, тоді обоє йшли на замок і давали певну суму грошей за те, що їм те допущено, і інших вигадок непобожних є досить

Але оскільки такі речі є противні Богові й публічним правам і моралі, тому то його милість Станіслав Місковський, воєвода краківський і староста місця цього, суворо заборонив своїм урядникам, аби таких речей не брали й, більше того, аби карали свавільних вежею й горлом, що й так роблять»

До цього додано примітку.

М.Грушевський, який мав у своєму розпорядженні люстрації Ратенського староства ще й з інших років, зазначає, що реєстр 1510 року слова почеревизна, побжуховизна пояснює як jus primae noctis (право першої ночі), а люстрація 1569 року оплату за подружнє життя без шлюбу. Синонімом назви оплати почеревизна в Любомльському старостві, як про це сповіщає люстрація 1569 року, доступна й нам, було слово куниче (від поліського евфемізму куниця  — вагіна). «Куниче, або коли дівка йде заміж з королівського села до іншого іменія, тоді той, хто її бере, дає, згідно із звичаєм, грошів дванадцять, а урядникові  — рушника; а коли вдову бере, тоді дає грошів тридцять, з тієї причини, що бидло й дітей з собою вона бере».

Чи не звідси взялася звісна куниця - красна дівиця?..

Comments

[ирина Костюхина (from livejournal.com)]

О, Ви б знайшли спільну мову з моїм викладачем філософії! Пам ятаю, що Червона Шапочка - це теж саме, що куниця, красна дівиця:) А нетрадиційне народження дітей пояснювалося простіше, щоб діти, які слухали казку, не задавали небезпечних запитань про таємниці народження.

[tin-tina.livejournal.com]

Ну - рядовий Іванов з відомого анекдоту і в цеглині вбачав щось сексуальне :-)

[ирина Костюхина (from livejournal.com)]

В яблучко!:)