Картинки з виставки
30/09/2012 12:36 pmДоки я візьмуся за планованого єресіарха з 19-го століття, то викладу, либонь, кілька уривків зі спогадів мешканця наступного століття (хоч народився він таки в 19-у і вважав себе його людиною, закинутою з примхи долі в залізний наступний вік). Мається на увазі Ілля Еренбург, зізнаюся, що жодного художнього твору, ним написаного, не читала, бачила лише якісь мережеві сварки довкола статті чи заклику "Убий німця", а почала відразу з мемуарів "Люди, роки, життя", які неблагородно скачала з торрентів. І не каюся - цікаво, знаєте. Чимало гострих і характеристичних картинок схоплено й зображено, з приводу деяких тільки й скажеш - невже справді пройшло стільки часу, відколи все це відбувалося?
Хто ще пам"ятає ранньо-пострадянські часи, може, згадає баєчку про солдата Великої Вітчизняної, котрий якось випадково перенісся на кілька десятиліть в часі вперед і зі здивуванням спостерігав з тодішнім життям. У ресторан, наприклад, його не пустили, заявивши, що там "німці гуляють". І взагалі з місцевих мешканців пускали тільки дівчаток специфічного вигляду, яких наївний солдат прийняв за підпільниць.
Однак, коли б автор тої баєчки трохи більше знав реалії 30-х, то виявив би - його героя це б не здивувало. Воно так і раніше було. От яка пригода трапилася з Еренбургом, не рядовим солдатом, а доволі вже відомим письменником та журналістом, в одному з московських готело-ресторанів.
І це не якісь там часи низькопоклонництва перед Заходом (і Сходом теж), а цілком собі червень 1934 року!
Хто ще пам"ятає ранньо-пострадянські часи, може, згадає баєчку про солдата Великої Вітчизняної, котрий якось випадково перенісся на кілька десятиліть в часі вперед і зі здивуванням спостерігав з тодішнім життям. У ресторан, наприклад, його не пустили, заявивши, що там "німці гуляють". І взагалі з місцевих мешканців пускали тільки дівчаток специфічного вигляду, яких наївний солдат прийняв за підпільниць.
Однак, коли б автор тої баєчки трохи більше знав реалії 30-х, то виявив би - його героя це б не здивувало. Воно так і раніше було. От яка пригода трапилася з Еренбургом, не рядовим солдатом, а доволі вже відомим письменником та журналістом, в одному з московських готело-ресторанів.
".. я с помощью «Известий» получил номер в гостинице «Националь». Комната была маленькой, неприглядной, брали за нее дорого, но выбора не было.
Как-то утром я заказал чай; официант выслушал меня и вскоре вернулся без подноса: чая я не получу, с сегодняшнего дня ресторан отпускает только на валюту. Я рассердился, но смолчал, попросил принести кипяток и чайник для заварки – у меня были чай и сахар. Официант снова пришел с пустыми руками: «И кипятка не дали, говорят, советским не отпускаем…»
Я решил пойти к директору гостиницы. Лестница была заставлена цветами в горшках. Стояли, выстроенные в шеренги, коридорные в ярко-зеленых рубашках, горничные в шуршавших лифах, с пышными наколками; по команде они кланялись, поворачивались налево, направо, улыбались, снова кланялись. Это напоминало репетицию фильма из быта старого купечества.
Я проник в ресторан и увидел его преображенным: там предполагали торговать солонками с резными петушками, скверными иконами суздальских богомазов и Васнецовскимискими богатырями на ларчиках, на брошках, на блюдцах. Музыканты репетировали «Вниз по матушке по Волге…».
Директор объяснил, что я должен немедленно очистить номер: через час из Ленинграда прибудет большая группа американских туристов.
Я задержался, чтобы поглядеть на знатных путешественников; это были очень богатые люди; коридорные задыхались, волоча тяжелые чемоданы. Горничные, помня урок, кокетливо улыбались, и туристы снисходительно кивали головой. Я заговорил с одним; он оказался крупным биржевым маклером из Буэнос-Айреса. Он рассказал, что его отговаривали от поездки в Москву, но сейчас он окончательно успокоился: гостиница как гостиница: «Конечно, победнее, зато чувствуется русский дух. Я ведь бывал в Париже, там чудесный ресторан «Тройка»…»
(Я сердился, но не удивлялся. Незадолго до этого происшествия я был в Иванове. Зашел в ресторан. Зал загромождали пыльные пальмы. На столиках лежали грязные скатерти с засохшими следами вчерашних соусов и позавчерашних борщей. Я сел за столик, который выглядел чище. Официантка закричала: «Вы что, не видите?… Это для иностранцев…» Оказалось, в местном текстильном институте учатся два молодых турка. К ним относились с почтением и обед им подавали на чистой скатерти.)
І це не якісь там часи низькопоклонництва перед Заходом (і Сходом теж), а цілком собі червень 1934 року!

no subject
Date: 2012-09-30 09:52 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 09:54 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 10:03 am (UTC)офф. А сайт скоро запрацюэ?
no subject
Date: 2012-09-30 10:08 am (UTC)А це справжнє низькопоклонництво. І боротьба з ним не має нічого спільного з перейменовуванням сиру камамбер у закусочний - Еренбург і таке бачив.
no subject
Date: 2012-09-30 10:18 am (UTC)Тодi ж взагалi шизухи було багато. Тодi, наскiльки пам'ятаю, IЛьэнков (хтось з майбутнiх працiвникiв IМРД --точно) мав неприэмностi за те, що повiсив портрети двох космополiтIв -- Спiнози i ... рам-пам-пам... МАРКСА. I це при тому, що Маркса офiцiйно не "розвiнчали".
no subject
Date: 2012-09-30 10:20 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 10:49 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 10:53 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 11:10 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 12:05 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 01:28 pm (UTC)"...ви там в себе ревно займаєтесь статистикою, хто і коли був арештований чи тимчасово виселений зі Львова (...) На фоні загального добробуту і особиста кривда якось никне. Можете не сумніватись, ті, що повернулись із сибірської тайги, зовсім не роблять враження потерпілих людей. Здорові, життєрадісні (слово честі, так!)"
no subject
Date: 2012-10-01 08:05 pm (UTC)no subject
Date: 2012-10-02 06:12 am (UTC)Ну й цікаво розшифровувати особистості цих співрозмовників. Цей - музикант, чи часом не Володимир Цісик, батько Квітки? (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%B0_%D0%A6%D1%96%D1%81%D0%B8%D0%BA)
А в іншому героєві подібного нарису я майже розпізнала Юрія Луцького. (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9B%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9)
no subject
Date: 2012-10-02 07:41 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-03 08:46 pm (UTC)no subject
Date: 2012-10-04 05:57 am (UTC)От про те, що вона також приятелювала з Сімоною Бовуар і Сартром, Еренбург не писав, може, не знав.
Пізніше він завжди відвідував її з чоловіком, приїжджаючи до Америки.
no subject
Date: 2012-10-02 07:26 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-02 07:38 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-02 08:07 am (UTC)з одного боку - обставини та заложники, з другого - вона була _здатна_ це написати. Їнший би не зміг. Так, хотілося писати, хотілося успіху. Ціна - стати "рупором радянської дійсности"....
...колись одна знайома гаряче захищала українських діячів, вірних синів Радянського союзу, партійних та лояльних: адже ж то був єдиний спосіб працювати задля _України_!
Горе ціле. Дуже вже затруєний був той спосіб і той доробок. кажуть, якщо прісної води нема, то морську пити не можна все одно.
...хто це був написав? : "мы обязаны жизнью насильникам и мародерам..."
Так воно виходить.
no subject
Date: 2012-10-02 08:21 am (UTC)...колись одна знайома гаряче захищала українських діячів, вірних синів Радянського союзу, партійних та лояльних: адже ж то був єдиний спосіб працювати задля _України_!
Для цієї поведінки навіть термін придумано - валенродизм. Що характерно, запропонував його Іваничук, сам учень Дарини Дмитрівни. Ох, Леся Українка як знала, коли писала в "Одержимій" - "душа безпечна й тіло не загине".
no subject
Date: 2012-10-02 09:19 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 08:08 pm (UTC)Цькуючи й шантажуючи націоналізмом радянських людей на Україні, де треба було і не треба, вони по суті намагалися перетворити сорокаміліонову масу народу в національних безбатченків. Доходило до того в нас на Україні, що трохи що не політично підозрілим ставався той, хто послуговувався рідною мовою хоч би на терені власної родини. Звичайно, маю тут на увазі інтелігенцію. З презирством і підозрінням, вірніше створюючи атмосферу підозріння, відносились космополіти в плащах комуністів до тих українських інтелігентів, що посилали дітей до українських шкіл. Мені особисто трапилося таке, що одна дама з Ленінграду (працювала в той час у Товаристві зв’язку культури з закордоном) заявила просто, що посилати в наш час дітей до неросійських шкіл – це брак культури у батьків. (http://tin-tina.livejournal.com/116000.html)
Тобто в неї космополіти зовсім не є синонімами євреїв, як тоді було загальноприйнятим. Схоже, вирішила бити ворогів їх же зброєю, обернувши проти них їх власні штампи.
no subject
Date: 2012-10-01 06:54 pm (UTC)А як раз бротьба з космополIзмом ще гiрша, нiж боротьба з сiонiзмом, бо, як на мене,"прогрессистський " космополiтизм (той варiант цього доволi розмитого поняття, що не маэ у собi протирiччя) кращий за державництво (i я б взялася стверджувати, що протилежним космополIтизмовi э саме iнтуътивне державництво, а гне ънтуътивний нацiоналIзм, бо останнiй э лише матерIалом, з якого можна зробити I лайно, I цукерку, а державниццтво в собI вже маэ щось конструктивне "тут i зараз", що для космополIта не э сприйнятним). А евреъ не кращi i не гiршi вiд iнших нацiональностей.
no subject
Date: 2012-10-02 06:07 am (UTC)http://tin-tina.livejournal.com/118574.html
no subject
Date: 2012-09-30 10:49 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 10:51 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 10:50 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 10:57 am (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 01:37 pm (UTC)З повагою
no subject
Date: 2012-09-30 01:48 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 06:56 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-30 07:58 pm (UTC)no subject
Date: 2012-10-02 08:13 am (UTC)вони короткі, легко читаються, і більше общечеловєчеські ніж советские.
хоча можу помилятися - я їх читала, коли радянським ще дихалося та жилося. і я була тоді цалком радянсько-ымперськи настроєною юною піонеркою :)).
"Хулио Хуренито" і "Гибель Европы" то вже вимагає посидючості. Але, "вкуривши", не "зацінити" неможливо. І як завжди неймовірно - та як же його за такеє ні не посадили ні навіть не вибештали??
no subject
Date: 2012-10-02 08:26 am (UTC)Поэтому он перенес свои надежды на большевиков к концу 20 года. Но, как упоминалось выше, они его почти сразу подвели - ввели НЭП. Оказалось, что они тоже никакой Всеобщей Высокой Жертвенности во имя Небывалого не утвердили.
И добрую половину 20-х годов он все мучительно высчитывал, большевики - это уже то самое Великое Творчество новой жизни, или простая банда скучных насильников БЕЗ такого творчества?
А когда в конце 20-х начался коренной перелом и пафосом партии из "Обогащайтесь" окончательно стало "А теперь ну-ка все ложимся костьми и надрываемся во имя Грядущего!" - вот тут-то, как упоминалось, Эренбург и принял большевиков всей душой. И каторга индустриализации, коллективизации, голода его только укрепила в этих симпатиях. Вот оно, наконец - власть не раздавала землю куркулям и не прельщала рабочих квартирами, отобранными у буржуев, а бросила миллионы людей в каторжный жертвенный труд во имя грядущего - так ура им, трагическим демиургам, наконец-то Эренбург нашел власть по себе! (http://64vlad.livejournal.com/80985.html?thread=2412633)
Хоча вже в мемуарах Еренбурга я "жертвенних поривів" не помічаю, цілком собі потяг до нормального життя - сад, власний дім, річка під боком, добра їжа і добре вино і взагалі всі радості життя. Чи то ці жертви мали бути за чужий кошт?
no subject
Date: 2012-10-02 09:23 am (UTC)