Прекрасні дипломати

Зауваження Костельника про «прекрасних дипломатів» (хоч і голодранців) не є, як би здавалося, чистою спробою піддобритися. Насправді серед тих чиновників, з якими спілкувалися тодішні діячі УГКЦ, вже знаходилися такі, що не бажали чи й не повинні були відповідати класичному образу «несамовитого більшовика». Підозрюю навіть, що сам цей образ почав виходити з моди, хоча ще й траплявся. У «Доповідній записці підполковника держбезпеки С.Каріна-Даниленка наркому держбезпеки УРСР С.Савченку про зустрічі та переговори з представниками греко-католицької церкви» цитується опис якогось з представників влади, зроблений Г.Костельником:



«Костельник продолжал: «Упаси меня бог, господин министр (так титулували Даниленка, хоча, як він сам уточнює, всупереч його бажанню і незважаючи на його заперечення), я не хочу этого (уточнення – судити про Радянську владу по гірших її представниках), но Вы не станете отрицать того, что цветы ценят по тому, как они пахнут. До сих пор мне приходилось нюхать...»

Костельник при этом сделал гримасу и продолжал далее: «Я беседовал с одним представителем власти, который мне очень запомнился: волосы всклокочены, глаза буйные, на боку пистолет больше, чем он сам». «Вы, говорит он мне, паук! Паук, - понимаете? Распустили здесь паутину по всей Галиции и ловите людей».

В области дипломатии прямой способ выражения своих мыслей – неплохой способ, а, пожалуй, лучший и кратчайший путь к достижению своей цели, но, поверьте мне, этот представитель власти в дипломаты не годится, ибо он не только не мог добиться своей цели, а отбил у меня охоту разговаривать с представителями Советской власти».

Смеясь, я извинился за этого представителя власти и заметил Костельнику, что это, очевидно, было давно и Советская власть с тех пор, надо полагать, воспитала уже такого самородка-дипломата».

Якби розмова велася на рівних, Костельник чи будь-який інший опонент Каріна-Даниленка міг би заперечити, що з подібними неотесами їм доводиться мати справу постійно, причому в ситуаціях, коли будь-яка людина розраховує на дотримання певних норм поведінки. Наприклад, при звістці про чиюсь смерть.

З «Оперативного повідомлення 5-го відділу 2-го Управління НКДБ УРСР про митрополита УГКЦ Андрея Шептицького та його оточення» від 5 листопада 1944 року.

«Костельник очень красочно и образно передавал прием его и Котива председателем Горсовета Бойко, а Котив все время подтверждал рассказ отдельными репликами.

По словам Костельника, когда они зашли в приемную Бойко, им сказали подождать. Между прочим, никто за время их ожидания не предложил даже сесть.

Спустя полчаса к ним вышел Бойко, пригласил их в кабинет, сам пошел впереди, а они сзади (за тодішніми галицькими мірками, дуже грубе порушення правил пристойності, через таке можна було навіки зіпсувати собі репутацію) В кабинете, не садясь сам и не предлагая им присесть, Бойко спросил: «Что вам надо?». Они начали говорить ему, что пришли известить о смерти митрополита, но Бойко их сразу перебил и, не дав закончить, сказал, что уже знает об этом. От такого грубого и резкого приема они несколько растерялись и не знали, о чем дальше говорить с ним (...) Бойко во время этого приема не предложил им ни разу сесть и вообще разговор происходил как-то на ходу».

Зате повною протилежністю була зустріч з Даниленком.

З цієї ж доповідної записки:

«После этого Костельник и Котив начали рассказывать о приеме их Даниленко.

Даниленко принял их в здании Облисполкома. Описав кабинет, в котором происходил прием, они подчеркнули, что кабинет был не очень комфортабельным, но он здесь проездом и пользуется чужим кабинетом. Даниленко принял их исключительно вежливо и культурно. Когда они заявили ему о смерти митрополита, им неизвестно, знал ли он об этом, но он не подал вида, выслушал это сообщение очень серьезно и, высказав им свое соболезнование, тотчас же попросил их сесть. (...) Даниленко им заявил, что он намерен посетить игумена Климентия и митрополита Слепого, чтобы лично выразить им свое соболезнование и тут же извинился, что он не сможет прийти в черном костюме, как это следовало бы, так как он приехал сюда по делам и имеет только рабочий костюм (...)

По словам Костельника, на него Даниленко произвел очень глубокое и прекрасное впечатление, и он никогда не предполагал, что большевики имеют таких высококультурных государственных работников. Он думает, что если есть еще такие люди в советском государственном аппарате, «тогда Украина будет такой, как мы бы желали». (Кінець цитати)

Якби Костельник знав інтенції Даниленка так, як знали їх інші візаві «міністра» чи як знаємо їх ми – маючи в своєму розпорядженні його власні записи – то віддав би належне рівню видресируваності «госработника», однак зовсім не його культурі. Бо насправді Карін-Даниленко всього лишень виконував завчену і наперед визначену роль. Либонь, класичну роль «доброго слідчого», який в уяві арештанта протистоїть «злому слідчому», хоча в дійсності обидва є виконавцями тої самої стратегії. У всякому випадку, от як сам Даниленко описує свою поведінку під час тої самої зустрічі:

«Действуя согласно полученным от Вас (комісара держбезпеки УРСР Савченка, на ім’я якого написана доповідна записка) указаниям, с траурным выражением на физиономии, я выслушал Костельника и Котива и выразил им от своего имени соболезнование».

Трохи пізніше, під час відвідин Климентія Шептицького и Йосифа Сліпого, Каріну-Даниленку вручили невеликий пам’ятний подарунок. Подарунок йому не сподобався.

«Подарок – простая шитая цветными нитками картинка, вроде иконы небольшого формата, символизирующая двумя обнимающимися украинками воссоединение Западной Украины с великой Украиной с изображением вверху Шептицкого.

Я не счел удобным отказаться от этого, с позволения сказать, «подарка» и, приняв его, просил передать Клименту Шептицкому свою признательность».

Як на мене, якщо й перевершував Карін-Даниленко Бойка, то лише за рівнем лицемірства. Можливо, Костельник і оцінив би це – бо й сам був незлецьким актором. Після зустрічі з Даниленком він висловився так.

«Представителям униатской церкви не следует себя компрометировать близкой связью с Советской властью, так как может настать такое время, когда народ и Рим поставят им серьезное обвинение в том, что они полностью пошли на сотрудничество с большевиками. Но и начатой работы не следует оставлять, нужно только умело пока что играть с большевиками».



Якби вся ця серія не вимагала негайного закінчення, то варто б написати, що Костельник в чомусь був правим, в чомусь помилявся. Думка Риму його не вельми хвилювала, інша справа – народ, а до звинувачень церкви (різних церков) у надто тісному співробітництві з більшовиками, як ми добре знаємо, дійшло. Що ж стосується вмілої гри, то за фактом найрозумніше вчинили ті, хто відмовився грати в подібні ігри.

Однак пояснювати ці максими довелося б тоді, коли б якось розвивалася тема Костельника – колись я вже це пробувала ... Наразі ж серія про УГКЦ на переламі 20 століття майже що закінчена, я планую докинути туди тільки один пост – з описом того, яке враження справила смерть митрополита на різних його сучасників. Декого з них ми вже навіть знаємо.

Date: 2012-09-08 06:51 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Можна, звичайно. напевне, найкраще дивитися за тегом "Шептицький", отак (http://tin-tina.livejournal.com/tag/%D0%A8%D0%B5%D0%BF%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9). Не думаю, що ця серія подвигне наших подвижників на якісь особливі коменти, тут же нема ні царя Ірода, ні побивання немовлят, та й взагалі ні катарсису, ні апофеозу. І букв дуже багато.

Date: 2012-09-08 07:43 pm (UTC)
From: [identity profile] iglusha.livejournal.com
Дякую!

Нуу, тут би я посперечалася, бо минулого разу, коли я викладала пост про Костельника, де про Шептицького було взагалi мало, нашi подвижники доволi многослiвно розповiдали про свою радiсть вiд того, що вiн був пiд кiнець життя iнвалiдом, а також про його стосунки з эврейським населення в вконтекстi того, що я-- не 100%-ва слав'янка. Але цього разу в них нема жод-но-го шансу:)))

Date: 2012-09-09 07:39 am (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Ото вже радість з того, що хтось став інвалідом... Натомість Карін-Даниленко майже осліп, виконавиця ролі Іванни трагічно загинула - якось не можу бачити в цьому нічого веселого.

Date: 2012-09-12 01:14 pm (UTC)
From: [identity profile] iglusha.livejournal.com
Хi-хi-хi, от що значить френдз-онлi: бiльше доби пройшло вiд того, як запостила, а у коментах --ТИ-ША:)))))

Date: 2012-09-12 01:25 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
А що їм цікавого в такій великій темі і без жодних сенсацій?

Date: 2012-09-12 01:56 pm (UTC)
From: [identity profile] iglusha.livejournal.com
мали б можливiсть писати -- написали всеь стандартний набiр про абажури, миття тротуарiв i.т.iн. Головне, що френди в мене всеж таки адекватнi, а то iнодi деякi з них преподносили сюрпризи в сенсi неадеквату.
(deleted comment)

Date: 2012-10-03 06:52 am (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Будь ласка, десь в іншому місці. Я тому й припинила навіть споглядання спільнот типу юрби, що подібних розмов не зношу і терпіти не буду.

Date: 2012-10-03 09:08 am (UTC)
From: [identity profile] iglusha.livejournal.com
А що там було? Знову анонiмуси?

Date: 2012-10-03 02:36 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Жадоцент :-) На щастя, тут не спільнота і рішення про бан я приймаю одноосібно, не на три дні, а навічно.

Date: 2012-10-03 03:31 pm (UTC)
From: [identity profile] iglusha.livejournal.com
Упс. Як же вiн цей допис надибав, вже ж стiЛьки часу пройшло...

А зi спiЛьноти я вийшла, бо менi набридли сексизм та звичайнiсiньке безiдейне хамство, а ще й до всього того -- небажання модераторiв з цим щось робити

Date: 2012-10-03 03:34 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
В мене також певний набір коментарів під одним з постів був тим відром помиїв, яке вже переповнило мірку. Після цього я вже відверто назвала дурними тих, кого такими вважала, і припинила навіть спостерігання.

Date: 2012-10-03 08:35 pm (UTC)
From: [identity profile] iglusha.livejournal.com
I головне: коли хочеш нормального спiлкування, це вважаэться примхою:((

Date: 2012-10-03 07:26 pm (UTC)
From: [identity profile] blacklack.livejournal.com
Как же так можно? У пациента четыре диплома и даже не все нарисованные, вероятно — и тяжкая душевная травма от того, что он не из донецких, а всего лишь брат их меньший.
А вы баншваброй.

Date: 2012-10-03 07:28 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Луганський? Чи я попереджала, що в мене особливо теплі почуття до Єнакієво? Я, може, одна з дуже нечисленних галичан, які дійсно жили за рахунок Донбасу :-)

Date: 2012-10-03 07:36 pm (UTC)
From: [identity profile] blacklack.livejournal.com
Да. Думаю, его можно даже удостоить звания "м...к луганский", по аналогии с известнейшим лексикографом.

И в Енакиево рождаются хорошие люди. Не Эцлоповичем единым.
Edited Date: 2012-10-03 07:37 pm (UTC)

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

September 2017

M T W T F S S
     123
45678 910
111213141516 17
181920 21222324
252627282930 

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 25/07/2025 07:58 pm
Powered by Dreamwidth Studios