Всякі ілюстрації до попереднього

[tin_tina]

 Отак виглядав Кирило Терлецький

(свиснуто з "Киевской старины"). Хто б його не знав, то б за святого купив. Між тим, його супротивники запевняли, що з Риму він привіз не тільки передову і цивілізовану методику спілкування з опонентами (хоча, як виявилося, перерекламовану), а й картинки не зовсім скромного змісту. Либонь, тодішню порнографію, не знаю вже, якою вона тоді була :-)
Ілюстрація друга - до теми розлучень. Знав про них Кльонович, автор поеми "Роксоланія", і навіть протиставляв в цьому сенсі шлюби і обряд побратимства, який не можна було розірвати ніяким чином:
Не лише рідних братів на Русі ти зустрінути можеш,
Зближує їх не лише спільної крові зв’язок.
Часто буває, що словом два руси єднаються твердо,
Руку подавши, навік рідні вони відтепер.
Так заручившись, дівчата стають ніби сестри по крові,
І від родинних зв’язків дружба міцніша така.
При вівтарях присягають на вічне вони побратимство,
Клятвою часто також скріплюють дружній зв’язок.
Руси в подружжі своєму, бува, розлучитися можуть,
Та побратимства зректись — зовсім нечувана річ.

(думаю ці побратимства взяти за одну з наступних тем)
Ну і найцікавіше - знайшовся (поки що) натяк на галицькі розлучення, які в нас реєструвалися ще раніше, ніж на Волині - з 15 століття. Так, принаймні, значиться в книзі Шараневича І." Огляд внутрішніх відносин Галицької Руси в другій половині XV століття". Це, звичайно, ще дуже приблизні відомості, треба б у цьому напрямку покопати. Питання з Білорусією залишається нез'ясованим.  

Comments

[chita-i.livejournal.com]

Мені теж дуже цікава ця тема. Здається, у певному віці дуже навіть можна побрататися, посестритися, чи подружитися (змішано) на все життя, так само чи сильніше ніж кровно.

[tin-tina.livejournal.com]

Ставлю собі в плани на майбутнє. Звичайно, в розрахунку на всіляку допомогу, ну і поблажливість до ляпів :-)