tin_tina | Пісні і думи

   Окрім переконання про те, що всі народні пісні склали професійні літератори в 19 ст., є ще одне, котре стосується дум. Згідно з ним, може, якийсь фольклорний матеріал, в них використаний, і є автентичним, але саме слово «дума» в значенні жанр епічної поезії стали використовувати ті ж-таки всюдисущі романтики, цього разу російсько-українські, безперечно, в 19 столітті. Якась частка правди в цьому твердженні є: «Тільки 1827 року М.Максимович виділив в окрему групу твори з нерівноскладовою будовою вірша і залишив за ними термін «думи», а куплетні та епічні пісні відніс до жанру історичних пісень», тим не менше, слово «думи», хоч і в трохи ширшому значенні, вживалося далеко раніше. Скажімо так: його вигадали інші романтики і не в 19-у столітті, а років так на триста-чотириста раніше.
   «Слово «дума» для означення жанру пісні на честь померлого чи загиблого лицаря вживалося ще в рукописних пам’ятках XVI століття і вже тоді застосовувалося до української поетичної творчості. До того ж збереглися не тільки згадки про те, що українці співали думи, а й коротенькі характеристики їх жанрових ознак. Поруч із визначенням жанру у літературних та історичних пам’ятках з’являється слово «кобза» як назва інструменту, на якому грають виконавці дум. З 1441 року збереглася і перша згадка про виступ українського кобзаря за кордоном. У XVI столітті думи мали неабияку популярність не тільки на Україні, а й у Польщі, зокрема у середовищі польської знаті (...)
   Як свідчить текст, тоді думами називали не тільки елегійні пісні, а й мажорні, які співали під час урочистостей. Збереглися рукописні збірники українських пісень, у яких раз по раз натрапляємо на заголовок «дума» або «дума козацька». Так, у збірнику XVII століття думами названі ліричні народні пісні «Ой не стій під вікном», «Ой розв’язався мій черевичок на нозі» та пісня літературного походження «Ой не кажи ти, дівчино, на мене».
   (Пропущу вже численні приклади творів, які – на наш теперішній погляд може й не дуже обґрунтовано – називалися думами, тут і «Дума про козака нетягу», і «Смерть Корецького». Ми нарешті добралися до найцікавішого моменту, звідки ж взялося саме слово «дума» в значенні поетично-пісенного жанру).
   « «Дума» у значенні «пісня», мабуть, найраніше згадана в перекладі Біблії, здійсненому з латинської мови на польську ще у XV столітті. В наступному столітті вона в поновленому і виправленому Леополітом (хто такий? львів’янин чи що?) варіанті вийшла друком у Кракові 1561 року. Там латинське слово «carmen» (пісня) перекладене як «дума» (... «a nad tobą duma będzie śpiewana»). Друга найдавніша згадка про думу збереглася у віршованому творі відомого польського письменника Миколая Рея (1505-1569) (...) Певно, вже за часів М.Рея термін «дума» вживався у польській мові на означення не тільки пісні, але й музичного жанру. Принаймні такий зміст вкладає в це слово Рей. У одному з його творів є такі рядки:

I ty nie bardzo utyjesz,
Iż się trzykroć przez dzień myjesz,
A potrzęsiesz się perfumy,
A za uchem grają-ć dumy

   (Зауважу, що слухання дум прирівняне тут до занять вельми вишуканих, таких як купання тричі на день і вживання парфумів)
   Відомий дослідник польської музики А.Хибінський виявив у рукописі, що датується 1589 роком, музичний інструментальний твір невідомого автора. Він має заголовок «Finitur Duma» («Фінальна дума») і своїм епічним складом, народністю та речетативним наспівом стоїть близько до музики українських дум. Польські дослідники вважають, що це музика до якогось втраченого тексту і висловили навіть припущення, що це нотний запис мелодії до «Думи української», автором якої був польський поет другої половини XVII століття Адам Чагровський. Текст її надрукований у 1599 році. Чи так, чи ні, а все ж маємо докази, що у польській музичній термінології XVI століття вживається слово «дума», а нотний запис у згаданому рукописі підтверджує, що ці музичні твори мають дещо спільне з мелодіями українських дум.
   Наступна згадка про думу як пісенно-музичний жанр стосується 1585 року. Її знайдено в панегірику на честь померлого князя Михайла Вишневецького, в якому є рядок, що по Вишневецькому «на сурмах жалібні думи виграють».

   А ще один епізод, в описі якого використано слово «думи», відбувся на початку 16-го століття і його героями були брати Струси, що загинули у битві з волохами. Залишу його собі на наступний раз.