(no subject)
07/11/2010 11:31 am Щось у мене рідкісно добрий настрій. Такий, як буває, коли випровадиш любих, але трохи втомливих гостей, зробиш ретельне прибирання всього дому, особливо ж гостьової кімнати, приготуєш щось простого, але смачненького. А при тому надворі дуже приємна погода, вчорашній день ніби заблукав у листопад з початку вересня, сьогодні трохи сіруватий дощ, а все одно тепло. Отож з цієї нагода така розповідь:
Помста Провидіння і Божа кара
За своє життя я двічі була свідком, як Провидіння карало грішника негайно, на місці скоєння проступку і ще й користуючись при цьому його власним методом. Перша історія називається «Про розбитий кавун», але вона трапилася давно, друга, натомість, тиждень чи два тому і стосується вона моєї педагогічної, так би мовити, діяльності.
Як я вже колись плакався, в цьому році дістався мені новий і складний предмет. Мало того – ще й розклад невдалий: то перша пара в п’ятницю, яка починається раніше і майже нульова, то четверта. Четверта треба розуміти буквально – вона є четвертою не тільки для студентів, а й для мене. Але у них хоч перерва була, а в мене й того брак. Ще так-сяк, коли це практичне заняття, а от лекційне...
Одна така «четверта» лекція видалася особливо складною. Для власних потреб я не мала й десяти хвилин, тому шлунок нагадував про себе таким голосним бурчанням, що, боюся, і слухачі помічали. При тому це їх розважало куди більше, аніж заплутані стосунки між викликами статичних, віртуальних і динамічних методів, з якими ми саме намагалися розібратися. І от тоді він відчув, що наступає його зоряний момент.
Він був представником того типажу, який називають добровільними й безплатними клоунами. Насмішити вмів не тільки фразами, а й міною чи жестикуляцією. Інколи я й сама ледь стримувалася від реготу, коли він відмочував чергового коника. А був по-своєму недурним хлопцем і кілька раз навіть зумів довести свою програму до успішної компіляції – правда, це траплялося без присутності публіки, після пар і при кінці модуля, а я була єдиним свідком цього подвигу. Зараз же він явно занудьгував і приготував чергову розважальну промову. Іншим разом може ... але ж не сьогодні, Боже, не сьогодні!
І Провидіння зреагувало. тільки-но він розкрив рота для проголошення віца, як опосіло його хоч і не грізне, але неприємне фізіологічне явище, зване в просторіччі гикавкою чи ікавкою, а науково не знаю як. Колись я читала, що гикавка – спогад про ті далекі часи, коли наші земноводні предки жили у воді й дихали зябрами.
Бідолаха негайно ж замовк і вдався до всеможливих запобіжних засобів. Безуспішно. Затис носа пальцями – не допомогло, попив води – не допомогло.
- А ти глибоко вдихни і затримай дихання, - милосердно порадила староста, вона ж єдина дівчина в групі.
- Що ти, Ірко, розумієш, - гірко відповів страдник, - я як глибоко вдихну, то тільки голосніше ікну.
І тут же на практиці довів істинність цього твердження.
Так що я дістала можливість безперешкодно розповідати про VMT і DMT, єдине, що мене перебивало – регулярні, хоч і стримувані зі всіх сил звуки ікання, яке так і не відпустило нещасного до кінця пари.
Але в центр загальної уваги він все одно потрапив!
Помста Провидіння і Божа кара
За своє життя я двічі була свідком, як Провидіння карало грішника негайно, на місці скоєння проступку і ще й користуючись при цьому його власним методом. Перша історія називається «Про розбитий кавун», але вона трапилася давно, друга, натомість, тиждень чи два тому і стосується вона моєї педагогічної, так би мовити, діяльності.
Як я вже колись плакався, в цьому році дістався мені новий і складний предмет. Мало того – ще й розклад невдалий: то перша пара в п’ятницю, яка починається раніше і майже нульова, то четверта. Четверта треба розуміти буквально – вона є четвертою не тільки для студентів, а й для мене. Але у них хоч перерва була, а в мене й того брак. Ще так-сяк, коли це практичне заняття, а от лекційне...
Одна така «четверта» лекція видалася особливо складною. Для власних потреб я не мала й десяти хвилин, тому шлунок нагадував про себе таким голосним бурчанням, що, боюся, і слухачі помічали. При тому це їх розважало куди більше, аніж заплутані стосунки між викликами статичних, віртуальних і динамічних методів, з якими ми саме намагалися розібратися. І от тоді він відчув, що наступає його зоряний момент.
Він був представником того типажу, який називають добровільними й безплатними клоунами. Насмішити вмів не тільки фразами, а й міною чи жестикуляцією. Інколи я й сама ледь стримувалася від реготу, коли він відмочував чергового коника. А був по-своєму недурним хлопцем і кілька раз навіть зумів довести свою програму до успішної компіляції – правда, це траплялося без присутності публіки, після пар і при кінці модуля, а я була єдиним свідком цього подвигу. Зараз же він явно занудьгував і приготував чергову розважальну промову. Іншим разом може ... але ж не сьогодні, Боже, не сьогодні!
І Провидіння зреагувало. тільки-но він розкрив рота для проголошення віца, як опосіло його хоч і не грізне, але неприємне фізіологічне явище, зване в просторіччі гикавкою чи ікавкою, а науково не знаю як. Колись я читала, що гикавка – спогад про ті далекі часи, коли наші земноводні предки жили у воді й дихали зябрами.
Бідолаха негайно ж замовк і вдався до всеможливих запобіжних засобів. Безуспішно. Затис носа пальцями – не допомогло, попив води – не допомогло.
- А ти глибоко вдихни і затримай дихання, - милосердно порадила староста, вона ж єдина дівчина в групі.
- Що ти, Ірко, розумієш, - гірко відповів страдник, - я як глибоко вдихну, то тільки голосніше ікну.
І тут же на практиці довів істинність цього твердження.
Так що я дістала можливість безперешкодно розповідати про VMT і DMT, єдине, що мене перебивало – регулярні, хоч і стримувані зі всіх сил звуки ікання, яке так і не відпустило нещасного до кінця пари.
Але в центр загальної уваги він все одно потрапив!
no subject
Date: 2010-11-07 10:48 am (UTC)> староста, вона ж єдина дівчина в групі
Ура! Повертається матріархат. У мене теж колись була така група: технарі, всі хлопці, а єдина дівчина в групі - староста.
no subject
Date: 2010-11-07 12:41 pm (UTC)В нас така ситуація - майже правило.
no subject
Date: 2010-11-07 01:07 pm (UTC)no subject
Date: 2010-11-07 01:15 pm (UTC)no subject
Date: 2010-11-08 06:19 pm (UTC)Легкістю та міцністю соціальної адаптованості.