Продовження вчорашнього
19/02/2010 11:38 am
Ще в статті досить детально аналізується ритуал, який включає в себе розбивання посуду – цей ритуал несвідомо, але точно відтворює Кармен у їх з Хосе «шлюбну ніч»; аналізується з «символічної» точки зору одяг головної героїні, дія кориди, циганські звичаї та імена героїв. Оскільки імена незвичайні, рідкісні, давні, - взагалі моя слабість, то приведу відповідні уривки.
Про Кармен
(…)Севілья, столиця тієї іспанської області, де зійшлися іберійська, фінікійська, італо-римська, вест-готська (можливо, й тюркська) архаїка з мавританською і католицькою традиціями, оживляє в «ангелусі» (це, нагадаю, дзвін, що звістує кінець молитви «ангелус» і початок купання севільянок) всі ці шари і всі ці смисли. Аж до несподіваного (врахованого Меріме? чи тільки вгаданого?): за переказом, Марія у мить Благовіщення або читає священну книгу, або тче пряжу для завіси Храму – пурпурову пряжу. Нагадаємо, що ім’я Кармен, можливо, пов’язане з арабським словом «кірміз» або перським «кермез», що означає «багряна», «пурпурова». А Хосе – іспанський варіант Йосипа: вірного, але позірного чоловіка Марії.
Спектр можливих тлумачень імені Кармен арабською і перською етимологією, звичайно, не вичерпується. Слово «carmen» у давніх римлян мало цілу низку значень: пісня, наспів, вірш, поема, рапсодія, вислів оракула, пророцтво, віщування, замовляння, магічна формула, текст присяги або закону. У давньоримській міфології Кармента – пророчиця, віща мати італьського героя Евандра. Її ім’ям була названа одна з міських брам у Римі, а біля Капітолію стояв її храм. Карменталії – традиційні римські жіночі свята на честь Карменти 11 і 15 січня. «Кармента» (інакше «Карментіс») буквально означає, таким чином, «заклиначка», «та, що говорить віщою мовою», «віщунка-відунка». Показові й інші її імена: «Никострата» (букв. «Воєвода-Переможниця») стане у християнській Візантії «титулом» Божої Матері, рятівниці міста Константинополя від облоги «варварів», зокрема й «русів»-варягів і увійде до найуславленішого Акафісту Богородиці: «Взбранной Воєводі Побідительная…», який існує і в католицькому вжитку, звичайно, латинською мовою.
Ще показовіший міфологічний чоловік Карменти – аркадський бог Гермес. Первісно – це бог-віщун. втілення «темної» непевної долі-фортуни, вісник богів у світі живих та провідник померлих на той світ. Пізніше це бог-трикстер, покровитель торгівлі, оборудок, авантюрних і ризикованих справ. Супутниці «німфи» (первісно, очевидно, аркадської богині) Карменти – Антеворта, яка «віщує наперед», тобто майбутнє, і Постворта, яка «віщує назад», тобто тлумачить темне минуле. Втрьох вони явно утворюють індоєвропейську тріаду «володарок долі», подібних до парок, норн тощо.
Без сумніву, еллінський родовід римського героя Евандра – це, кажучи по-сучасному, етнофіксація. а, кажучи по-античному, - етноміф. А от коло асоціацій навколо Карменти – абсолютна культурна реальність. Це частина тієї культурної спадщини, яку дістало від античності ім’я Кармен.
Друга генеалогічна лінія ім’я походить від семітських коренів: не лише від згаданих вище арабських, а й від біблійних. Гора Кармел (Кармель) у південній Галілеї має своє асоціативне поле в Біблії і своє, додаткове, - у християнській Іспанії. Біблійний Кармел – гора «саду» або «плодоносного поля». Постійно асоціюється з «райським місцем», достатком та багатством. Крім того, Кармел – гора усамітнення, молитовна гора пророків (а, за переказами, і самої Діви Марії). Тим різкіший ефект від цих сакральних біблійних асоціацій у «сюжеті Кармен»: їхня профанація в світі контрабандистів, грабіжників та вбивць.
В Іспанії найважливіша «жіноча» культурна асоціація навколо Кармела – орден кармеліток та його патронеса, св.Тереса Авільська. І знову спрацьовує виразний контраст: цнота, благочестя, безкорисливе опікування слабкими й немічними у черниць – і поведінка «антикармелітки» Кармен. Проте існує тут і прихована подібність. Св.Тереса – автор полум’яних релігійно-еротичних віршів та сповідей (у дусі католицького культу «Ісуса Найсолодшого»), Тому в певному сенсі і Тереса. і Кармен – служительки любові, тільки перша – любові «святої», друга – любові «антисвятої».
(Як запевнили мене мудрі учасники форуму Могултая, ім’я «Кармен» походить таки від «Марія дель Кармель», себто маємо справу з дещо хуліганською асоціацією Кармен-Хосе — Марія-Йосип. Це мені мимоволі нагадало таку ж «хуліганську» присвяту однієї з книжок Я.Грицака: «Моїм батькам, Марії і Йосипу» :-) Але, повернувшись до статті М.Новикової, от ще цікавий пасаж про Кармен як про заблудлу, несвідому, але природжену жрицю)
«Жорсткий розподіл на циган і нециган (паїльйо» мовою Кармен) – не просто границя етнічна; це рубіж священного і профанного. У священній зоні свого «уділу» Кармен – жриця: абсолютна жінка, але абсолютна «не-дружина». (Патріархальна циганська родина створювалася передусім для захисту кочового клану, зокрема його жінок.) У профанному побуті, для «несвоїх», Кармен-фатальна «жінка для всіх». Жриця не може кохати й сама: вона віддана іншим цілям і силам.
Жрець (жриця) – водночас і жертва. І перш від усього вони жертвують усім надто особистим, «занадто людським», щоб стати (процитуємо стародавніх хеттів) «відзначеними богом». І щоб пронести цю відзначеність до самої своєї смерті».
От би і все про Кармен та Хосе (до речі, вкотре перечитуючи твір Меріме, ловлю себе на думці: Кармен не може бути традиційною циганкою, недаремно оповідач сумнівається у її «чистокровності», а за поведінкою то вона й взагалі більше схожа на вигнану з табору. Якщо взагалі була там колись своєю.). Але є в сюжеті ще один цікавий персонаж з іще цікавішим іменем, про якого наступним разом.
no subject
Date: 2010-02-19 09:56 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-19 10:05 am (UTC)А як щодо "жрецьких" побудов? Можна б ще було додати наш рідний культ Покрови.
no subject
Date: 2010-02-19 10:10 am (UTC)