tin_tina | Обіцяне хорватське (Reply)

Обіцяла я колись хорватські екскурси? От, прошу. Досі мені доводилося вивчати слов’янські мови, читаючи історичні романи (словацьку, наприклад, - з “Вавілону” Маргіти Фігулі), тому, боюся, знання цих мов виходило специфічним...Зате хорватську – з уже згадуваної “Малої антології хорватської поезії” в перекладах Павличка, укладачі “Антології” великодушно залишили деким віршам і їх оригінальні тексти. Але цим рядкам, сподіваюся, переклад не потрібний!

            LJUDEVIT GAJ
           (1809-1872)
            HORVATOV SLOGA I SJEDINJNIE

1
            Još Horvatska ni propala, dok mi živimo,
            Visoko se bude stala, kad ju zbudimo;
            Ak je dugo tvrdo spala, jačja hoće bit,
            Ak je sada vu snu mala, će se prostranit.
            2
            Vetćkrat senia čudne senie slatke radosti,
             Kada se joj kažu tenie jake mladosti;
             Drugda pako magle crne nju opstiraju,
             Kada sestre njoj neverne nju zapiraju.
            3
            Jenput vidi županije sve ponovljene,
           Stare slavne sve banije znova stvorjene;
            Vidi, čuje Gorotance, Krajnce dolazit
            I s Horvati neprestance tako govorit:
           4
           “Hoj Horvati, braćo mila, čujte našu reč,
            Neće nas razdružt sila baš nikava već;
            Nas je negda jedna mati draga rodila,
            S jednim nas je, bog joj plati, mlekom pojila.
            5
           Kako čemo majki bolje sad zahvaliti,
           Kak da bumo jedne volje se sjedniti;
           Jal I nazlob njene sine su razdružili,
           Stare slavne domovine diku zrušili.
           6
           Ni li skoro skradnje vreme da nju zvisimo,
           Ter da stranjsko teško breme iz nas bacimo;
            Stari smo I mi Horvati, nismo zabili,
            Da smo vaši pravi bratri zlo prebavili”

         Ні-ні, від суперечок “хто в кого позичив текст”, я відмовляюся наперед. Колись мені доводилося чути про бойовий марш гарібальдійців, що починався словами: “Ти жива іще, моя Італіє”, хоча хорватський гімн – це, начебто, ще 1848 рік... Ну гаразд, Павличко хорватську пісню переклав так:
           Людевит Гай
            (1809-1872)
            Злагода та об’єднання хорватів
             1
            Не загине Хорватія, доки ми живем,
            Збудимо її й високо в небо піднесем.
            Вона прагне буть міцною, в силі вже встає,
            Розпросторює свій подих і життя своє.
            2
            Сни чудові, сни солодкі, молодість її
            Промайнули, відспівали рідні солов’ї.
            А тепера чорні тучі стали навкруги,
            Сестри зрадили невірні, наче вороги
            3
            Але всі свої терени бачить вона знов,
            Славні, власні володіння, новизну й любов.
            Чує, бачить Гортенаце, Крайнце знов ідуть,
             Із хорватами хорвати мову так ведуть:
            4
           “Гей хорвати, браття миле, чуйте нашу річ,
            Вже нас нині роз’єднати ворогам невміч.
            Одна мати нас родила, молоком одним
            Нас плекала, будь до неї, Господи, благим!
            5
           Як подякувати хочем матері своїй,
           Об’єднаймося, братове, буде щастя їй;
            Бо ж її злобиві діти, що в боях зійшлись,
            Нашу славну батьківщину знищили колись.
            6
           А ми встанемо й вітчизну піднесемо знов,
           Звільнимося з чужинецьких ярем та заков;
           Ми хорвати, пам’ятаєш, що ми всі брати,
             Що братам ми помагали зло перемогти!”