tin_tina | Світ "Руфіна і Прісцілли"

Шлюб діонісійський, християнський чи філософський
У всякому випадку, незвичайний. Недовершений, несконсумований, безтілесний. Фіктивний – можна б і так сказати.
Як би не те, що всякі спроби – ззовні чи зсередини – розірвати цей начебто неіснуючий зв’язок зустрічаються із затятим опором. Обоє з подружжя по черзі потрапляють у ситуацію, коли «відкрити правду про подружжя наше» дало б можливість врятувати своє життя або захиститися від принизливих звинувачень. Обоє відповідають різкою відмовою.

              З реплік героїв п’єси неважко відтворити історію їхніх почуттів. Вони знали і любили одне одного ще до шлюбу – явище не таке вже часте в ті, і в пізніші часи. Зразу ж після одруження (чи, можливо, напередодні) Руфін пішов у військовий похід – за час його відсутності Прісцілла стала християнкою. Очевидно, «щира, як золото» Прісцілла пояснила чоловікові своє нове становище. Тим не менше, Руфін залишив її у своєму домі, що дало Прісціллі матеріальні засоби і певний захист. Не можна сказати, щоб таке становище було легко прийнятним для них обох.
             Руфін
            “Скажи ж мені ... я не збагну ... для чого,
             навіщо мучиш ти себе й мене?
             чи се тобі громада наказала,
              чи ваш єпископ шлюб наш розірвав?”

            Прісцілла
           “Не вимагає віра сеї жертви,
             але моя душа забороняє
             мені сей шлюб, поки твоя душа
             не може з нею злитись без останку”

              Додатковий аргумент Прісцілли – вона не хоче, щоб їх діти розривалися між світами матері й батька, чи то вважаючи матір “сектяркою”, чи батька “невірним”.
              Тут, напевно, варто зупинитися і розповісти, як вирішували цю нелегку і часто нерозв’язну дилему сучасники героїв п’єси. На щастя, дослідження такого плану останнім часом з’являються в значній кількості, а вельми плодотворним виявляється гендерний метод чи хоча б гендерний підхід в рамках класичного, наприклад, філологічного методу (можливо, це одне з тих питань, про які фемінізм навчився говорити тільки в теперішній своїй стадії. Ось тільки уривок з доволі численної бібліографії:
          1. М. Фуко. История сексуальности-III: Забота о себе/Пер, с фр. Т. Н. Титовой и О. И. Хомы под общ. ред. А. Б. Мокроусова.- Киев: Дух и литера, 1998
            2. Доддс Э. Р. Язычник и христиан в смутное время. – СПб.: ИЦ Гуманит. Академия, 2004
            3. Женщина в античном мире: Сб. статей. – М.: Наука, 1995
           4. Пантелеев А. Д. Брак и семья в апокрифических Деяниях апостолов. // Мнемон.
            5. Исследования и публикации по истории античного мира. Под редакцией профессора Э.Д. Фролова. Санкт-Петербург, 2002
             6. Jackobs Andrew S.. A family affair: Class and Ethics in the Apocryphal Acts of the Apostles // Journal of Early Christian Studies 7: 1 (1999), 105-138
              7. Castelli Elizabeth A. Gender, Theory and the Rise of Christianity: A Response to Ridney Stark // Journal of Early Christian Studies 6.2 (1998) 227-257
             8. Hopkins K. Christian Number and Its Implications // Journal of Early Christian Studies 6.2 (1998) 185-226
            9. Bellan-Boyer Lisa. Conspicuous In Their Absence: Women In Early Christianity // Cross Currents, Spring, 2003
           10. Neyrey Jerome. Mary: Mediterranean Maid and Mother in Art and Literature // Biblical Theology Bulletin 20 (1990) 65-75
        11. Piccinati Carrie. Gender Crossing In Early Christianity. «WOMEN IN EARLY CHRISTIANITY»
     12. Konstan David. Enacting Eros В «DIOTIMA. Materials for the Study of Women and Gender in ancient World». http://www.stoa.org/diotima/
     13. Konstan David. Women, Ethnicity And Power In The Roman Empire. В «DIOTIMA. Materials for the Study of Women and Gender in ancient World». http://www.stoa.org/diotima/
       14. Konstan David. Acts of Love: A Narrative Pattern in the Apocryphal Acts. // Journal of Early Christian Studies 6 (1994) 15-36.
        15. Journal of Early Christian Studies, Bibliotheca Sacra, Biblical Theology Bulletin