Повії, Темза, сажотруси
За своє життя я допустилася кількох перекладацьких гріхів, але в одному досі не завинила — за англійську поезію не бралася. Ну бо й куди…, — не кажучи вже про віршувальну техніку, я б часто не вміла і підрядника скласти. Слова багатозначні і хтозна, чого автор вживає якесь дуже чудернацьке? Може, то словесна гра, може, 15-е за місцем у словнику значення, може, за розміром підійшло… А, може, просто помилка друку, оно як колись отой Пальмовий день…Темна воно річ, а відомо ж — те, що губиться у перекладі, це і є поезія.
Так, принаймні, запевняють перекладачі старшої дати. Вони ще не знають, що виросле нове покоління читачів, яке впевнено запевняє: нічого подібного! Якщо ми чогось в тексті не розуміємо, то це переважно тому, що описувані автором реалії давно відійшли в минуле. Виявляється, навіть сучасним англомовним англійцям потрібні пояснення не кажу вже Шекспіра, а поезії, написаної на межі 18-го-19-го століть. Детальні такі пояснення, кожен рядок окремо.
Шкода тільки, що в різних підручниках ці пояснення різні…
Отакі хаотичні думки з’явилися в моїй бідній голові, коли я прочитала певну перекладацьку дискусію. Втрапила на неї геть випадково. Даруйте за інтимну подробицю, шукала книгу для читання у ванні, знайшла журнал «Всесвіт», №5-6 за 2011 рік, де акурат один читач не згоден був з друкованими раніше перекладами поезії «Лондон» англійського класика Вільяма Блейка, ну й пішло… До дискусії підключилися інші люди (в тому числі, викладач англійської літератури в одному з кращих американських вузів).
Не знаю, чим все завершилося, бо дискусія успішно дотягла до кінця 2011 року, не схоже, щоб сперечальники згодилися, а більше номерів у мене немає.
Щоб з’ясувати, про що йдеться, то от оригінал
London
BY WILLIAM BLAKE
I wander thro' each charter'd street,
Near where the charter'd Thames does flow.
And mark in every face I meet
Marks of weakness, marks of woe.
In every cry of every Man,
In every Infants cry of fear,
In every voice: in every ban,
The mind-forg'd manacles I hear
How the Chimney-sweepers cry
Every blackning Church appalls,
And the hapless Soldiers sigh
Runs in blood down Palace walls
But most thro' midnight streets I hear
How the youthful Harlots curse
Blasts the new-born Infants tear
And blights with plagues the Marriage hearse
А от переклади.
№1 – переклад Віктора Марича
По пишних вулицях ходжу,
Де пишна Темза котить води,
Й на всіх обличчях лиш нужду
Стрічаю, лиш біду й незгоди.
В риданні, в стогоні, в журбі,
В плачі малят, ще безгріховних,
В проклятті кожнім і в мольбі
Я чую дзвін оков духовних.
О, як цих сажотрусів крик
Вселяє страх в церкви похмурі!
І кров’ю зойк солдат-калік
Двірцеві омиває мури!
Прокльон же з мороку ночей
Маленької повії згубний
Й для сліз у немовлят з очей,
Й тим, хто наряд вдягає шлюбний.
№2 — переклад Тамари Кисильової
По вільних вулицях бреду,
Тече і Темза вільна біля,
Та на обличчях я знайду
Сліди журби, сліди безсилля.
І з кожним криком і плачем,
І з кожним стогоном, прокльоном
Я чую, — а на серці щем, —
Дзвін пут, одягнених законом.
І з криками каменяра
Біля похмурого собору,
З останнім словом зброяра
Під замком грізним, непоборним.
Я бачу в закутках сумних
Повій, ще юних, божевілля,
Дитячі сльози, смерть чумних,
І катафалк, а не весілля.
№ 3 — переклад Віталія Кейса
По хартійних вулицях блукаю
Близько Темзи хартійної води.
В обличчях знак— у всіх,
які стрічаю —
Знак безсилля, знак біди.
У кожнім крику сіромахи,
У переляканім плачу дитини,
У голосах і в заборонах всяких,
Я чую сковані умом кайдани.
Як крики сажотруса
Страшать зазолені святині,
Як у палаці зойк матроса
Стікає кров’ю по стіні.
І часто чую серед ночі,
Як молода повія палко
Кляне заплакані малятка очі
І шле чуму на шлюбні катафалки.
Як бачите, хто в ліс, хто по дрова! (Це ще не всі українські переклади, але наразі я їх зарезервую. На будуче).
А щоб не казали, що то українські перекладачі такі недружні, то от я ще російських підкину:
№ 4 — С.Маршак
По вольным улицам брожу,
У вольной издавна реки.
На всех я лицах нахожу
Печать бессилья и тоски.
Мужская брань, и женский стон,
И плач испуганных детей
В моих ушах звучат, как звон
Законом созданных цепей.
Здесь трубочистов юных крики
Пугают сумрачный собор,
И кровь солдата-горемыки
Течет на королевский двор.
А от проклятий и угроз
Девчонки в закоулках мрачных
Чернеют капли детских слез
И катафалки новобрачных.
№5 — В. Топоров
Размышляя о Правах,
Я по Лондону брожу.
В каждом взоре вижу страх,
Страх и горе нахожу.
В каждом крике каждых уст,
В хоре детских голосов, -
Каждый шорох, каждый хруст -
Ржанье ржавых кандалов.
Церковь каждую клянут
Трубочистов черных кличи,
Вопли ветеранов льют
Кровь - в дворцовое величье.
А в ночи - всего лютей
Шлюхи визг, чернотворящий
Новорожденных - в чертей,
Новобрачных - в прах смердящий.
№ 6 — С.Степанов
По узким улицам влеком,
Где Темза скованно струится,
Я вижу нищету кругом,
Я вижу горестные лица.
И в каждой нищенской мольбе,
В слезах младенцев безгреховных,
В проклятьях, посланных судьбе,
Я слышу лязг оков духовных!
И трубочистов крик трясет
Фундаменты церквей суровых,
И кровь солдатская течет
Вотще у гордых стен дворцовых.
И страшно мне, когда в ночи
От вопля девочки в борделе
Слеза невинная горчит
И брачные смердят постели.
№ 7 — М. Зенкевич
По уличному чертежу
Брожу, где Темза вьется к морю,
И в лицах встречных нахожу
Следы страдания и горя.
И в плаче взрослых и детей,
И в каждом голосе сквозь шум
Я слышу лязганье цепей,
Тех, что выковал наш ум.
Трубочиста вопль взнесен
Под церковный мрачный свод,
И солдат несчастных стон
Кровью с крыш дворцов течет.
А в полночь шлет чуму зараз
Ругань проститутки жалкой
В слезы чистых детских глаз
И в свадебные катафалки.
Тут в читача, боюся, голова піде обертом. Про що ж, холера, йдеться в цьому вірші? Ну, крім загального означення: автор блукає Лондоном і описує свої враження.
Сформулюю-но я три питання. Зарані попереджаю, що точної відповіді на всі три не знаю. Просте, складніше, найскладніше.
1. Що то за сажотруси (Chimney-sweepers) такі, чого вони кричать (плачуть) в церкві? Можна їх, якщо не влазять у розмір, замінити кимось іншим, — каменярами (як у № 2), мулярами, штукатурами? Це, повторю, найпростіше питання, недаремно сажотрусів переважно так і залишають сажотрусами, але от чого вони кричать, від повноти життя чи що?
2. Кого і за що клене «повія юна» (youthful Harlots curse)? Чужі «подружні катафалки»? Образ дійсно сильний, але їй-то що, хіба вона заміжня? А що то за невинне немовля і воно тут до чого? І чиє?
3. Питання найгірше. Яка там ця Темза з вулицями? Пишна? Вільна? Хартійна (що це таке?) Схиляє до роздумів про права? Буває, звісно, мене от ходіння вздовж залізниці схиляє до роздумів. А «уличный чертеж» — що воно таке і, знову ж, чому цей сам епітет (charter’d) автор вживає і щодо Темзи? Вона теж схиляє до роздумів чи прокреслена? А, може, ці всі люди неправі і мається на увазі щось зовсім інше? Щось таке — сучасникам автора («Лондон» написаний, принаймні, опублікований 1794-го року) воно видавалося очевидним, а нам — ну ніяк?
Прошу відважно писати. Все приймається!

no subject
Date: 2016-08-21 07:17 am (UTC)https://answers.yahoo.com/question/index?qid=20070912195046AA8IvZu
А найточніше - оприходувана.
no subject
Date: 2016-08-21 09:31 am (UTC)no subject
Date: 2016-08-21 11:31 am (UTC)Звісно, таке слово в вірш не вставиш, але я в тому не винен )
no subject
Date: 2016-08-21 03:27 pm (UTC)no subject
Date: 2016-08-22 08:01 am (UTC)no subject
Date: 2016-08-22 08:02 am (UTC)Але трішки доведеться відкласти - мені саме Альпійська стежина приїхала з вичитування, то вношу остаточні правки :-). А як тільки все зроблю, то знову займемося Блейком.
no subject
Date: 2016-08-22 08:19 am (UTC)no subject
Date: 2016-08-22 08:21 am (UTC)Або ж синонімічність слів "клясти"-"лаятися", себто, обидва поняття відтворюються тим самим словом.
Це вже з катрену про "юну блудницю".
no subject
Date: 2016-08-22 08:33 am (UTC)Хіба просто так поговорити. Можу, до речі, якийсь анекдот розказати, абощо.
no subject
Date: 2016-08-22 12:19 pm (UTC)