tin_tina | Ще один погляд на перекладацтво

Ще один погляд на перекладацтво

Навряд чи я зуміла б віддати належне саме такому перекладу німецького поета, а все ж ідея цікава...

...упадає в око, як хотів видавець підкреслити обмеженість накладу. На збірці Ґеорґе великими літерами проти титульної сторінки подано «300 примірників». Це-бо мало промовляти про елітарність, аристократичність видання. Про те саме говорить його двомовність. Хоч книжки Ґеорґе — переклад з німецької, велика частина пояснень і коментарів подана німецькою мовою. Не кажу вже про вживання різних мов у серії іншослов’янських перекладів, поданих без ніякого перекладу. Поза всяким сумнівом, переклади подаються не для тих читачів, що не знають німецької мови, а передусім для тих, хто її знає. Це не популяризація, це поетичне змагання для знавців, що можуть оцінити майстерність перекладу поруч оригіналу. Це демонстрація можливостей української мови, тієї самої, на яку Костецький так агресивно напав і яку обвинуватив у загумінковому селюцтві! Тут, власне, викликом усім напасникам виявляється український патріотизм Костецького, за брак якої його відлучено від української еміграційної громади! Кричущі суперечності, але вони почасти знімаються тим, що йдеться про мистецький патріотизм, не територіяльний і не політичний. Як Панько Куліш, Костецький міг сказати про те, що він отечество будував у ріднім слові.