Ольга Мак, Чудасій

[tin_tina]

Чудасій

Є в російській мові поняття чи вислів, якого я ніколи не розуміла до кінця: «городской сумашедший». Чи це найвідоміший божевільний міста? Чи суто міська хвороба, носій якої кардинально відмінний від «деревенского дурачка»? А, можливо, і не божевільний зовсім? Оскільки місто, що там не кажи, дає більшу свободу прояву особистості, то раптом це людина цілковито здорова хоч фізично, хоч психічно, але потроху й «ненормальна». Її мислення, поведінка, спосіб життя чомусь та не вписуються у загальноприйняті стандарти.

Якщо так, то українською я б пропонувала називати подібних людей «чудасіями». Бо саме так назвала свою книгу і її героя популярна в діаспорі та майже невідома в нас письменниця Ольга Мак (це такий псевдонім. В нас її, схоже, поза журналом «Дзвін» не публікували. «Чудасій» — найпопулярніший її твір, хоча сама письменниця мала якусь до нього неприязнь і не вважала надто вдалим).

Отож, чудасій, він же Альоша Ухов, він же Олексій Вухо — і це ще не всі його імена. Дивний він. З одного боку — розумний в межах своєї професії (інженер-хімік), а й поза професією напрочуд проникливий і спостережливий, спроможний на дуже небуденні асоціації (хто вже читав, нехай згадає мішок з капустою та мішок з картоплею). Зовсім не відноситься до житейськи-безпорадних, навпаки, краще дає собі раду, ніж ті, що вважаються цілковито нормальними. Але з іншого боку… Оті його матримоніальні проекти (було їх три, хоча він пропонував брати до уваги лише два — перший і останній). Ідея розпочати загальнонародне повстання після радіосигналу… Постійні посилені розмірковування на дивачні теми і виведення з них найдивачніших висновків.

Але не хочу спойлерити і не буду переповідати змісту книги. Прочитайте самі — можна отут

http://divczata.org/knyzka/olga-mak-chudasii.html

Чому цю книжку варто читати — бо вона має таку гарну наррацію, що й рідко знайдеш у принципово безфабульний час. Коли вже смієшся, то до сліз (я так реготалася на сцені з Женею-гепеушницею), а в іншому місці так сумно, що до сліз пробере. Бо фон твору трагічний… Скупо і виразно окреслений: голод 1932-33 (Ольга Мак одна з небагатьох письменників, які вміли дати собі раду з цією смертельно страшною темою), єжовщина (під яку вона сама потрапляла, рекомендую її спогади «З часів єжовщини»), воєнне лихоліття…

Ото єдиний спойлер — в кінці повісті чудасій перестав бути чудасієм. Може, й жаль: без подібних натур світ втрачає свої барви.

Comments

[0rest]

є прекрасне давнє слово - вар’ят. В даному випадку - міський вар’ят. Чим не підійшло?

[tin_tina]

Бо головний герой твору - зовсім не вар"ят. Можливо, цьвірк. Але не вар"ят.

[0rest]

і все ж, чудасія - вона. Робити з вони - його - збоченням віддає. Це той варіант, коли толарантність не є потрібна. Чудасій - слово-гімно. Як вам така правда?

[tin_tina]

Мені одразу ж згадується, що найзатятішою за кількістю коментарів та учасників у моєму ФБ була дискусія, як правильно писати: гімно чи гівно. Прихильники - як же називається той стиль? не фонетичний, а той інший, - запевняли, що таки в.

[0rest]

Нема тут ніякої дискусії. Гімно пишеться через "м". "в"- це синдром Проні Прокопівни, по-культурньому шоп.

Через "в" пишуть або перевчені матолки, або вихрести, з нових українців. Які до української мови як я - до китайської.

[tin_tina]

Ну чому ж, багато цілком україномовних людей запевняло, що від своїх теж цілком україномовних бабусь чули в дитинстві саме таку форму. А походить це негарне слово від того ж кореня, що й гов"ядина, отже, таки в.
Але тема гаряча, не перечу :-)

[0rest]

тема архісерйозна. Зара подумаю і ше шось напишу. :)

[tin_tina]

Мало того, що архі..., то ще й таку зацікавленість викликало, що просто пост дня вийшов.

[0rest]

нє, нічо не напишу. Просто "в" це дико і неорганічно. І "по культурньому". І синдром цей їм від їхніх бабцІв і передався. Ось вони його й бережуть.

Лінгвоінваліди, ібо. Галичина в цьому плані чистіша, в нас польсько-німецькими словами засмічено надмір, зате наші - збереженіші.

[tin_tina]

Ну, бо і на схід (Росія), і на захід від нас (Польща) вживається "в".
Взагалі помітила я, перекладаючи Сапковського, якусь аж надмірну схожість польських та російських слів (а в українській вживається інший варіант). Не бо-зна яка новина, звісно.

[0rest]

загалом, я не прихильник теми "аби навпаки". Тобто, як не знаєш, як писати, то згадуй російське, чи польськ - і пиши зворотній варіант. Бо це комплекс меншовартості. Якщо слово є - воно є. Але в даному випадку москалі й поляки, вірогідно, таки виступають носіями покручу. А ми, перекручуючи покруч ще раз, маємо нагоду відновити оригінал. Отаке от. Тим більше, він в нас (теоретично відновлений варіант) з наявним збігається.

[tin_tina]

Можливо. Але "принцип взаємовідштовхування схожих мов" чи як він там називається у лінгвістці - не меншовартість, а цілком природний мовний закон.

[0rest]

на приклада сучасних бачимо, що взаємовідштовхуванням займаються перевчені придурки, переважно. А народ тяжіє навпаки, до уподібнення, до горизонтального переносу, до мімікрії і т.п. Народ - як жінка, завжди шукає сильного. Як в житті, так і в слові. Звідси незнищенність сильних слів, які їм, хруням різним, само собою, заважають.

[tin_tina]

Ага, теж відмічу, що лайки, прокляття і взагалі табуйована лексика найлегше переносяться з мови до мови. Але гарні ж ми були б, якби з цієї причини стали гарячими сторонниками російського мату абощо.

[0rest]

Матюк - точно таке саме слово, як і інші. Тільки концентрованіше.
А шаблони і комплекси творять з нього бозна-що. Фікція це все. Ілюзія.

[0rest]

як же ж його, курча, не зубрівка, а шось подібне... Теж на язиці крутися, навіть назву каналу, який його пропагує, згадав майже - а сказати не можу :)

[tin_tina]

Ну от і в мене також. Тільки перша буква наче е.

[tin_tina]

Етимологічний принцип, о!

[0rest]

о, ось вам і приклад, як люди під одними й тими ж словами різні картини світу бачать. Я тему з новим правописом нав наввазі. Так і не згадав, хулєра, як його звати.

[tin_tina]

О, а я й справді - про старий правопис. Так ще москвофіли писали.

[0rest]

тоді я вже нічо не розумію :)

[0rest]

або навіть так: тут закінчується сфера моєї некомпетенції. Бо сфера компетенції закічилася набагато раніше :)

[tin_tina]

Та що там хитрого: при фонетиці головним є принцип "як чуємо", а при етимології - "від чого походить". Обидва принципи мають свої переваги й недоліки. Етимологія дає стійкість написання, але з часом призводить до сильного розходження між написанням та вимовою.

[0rest]

а, дійсно просто, дякую. Тоді я прихильник первинності етимологічності. Ще б вони її не за писаними Пронями джерелами виводили, а за оригінальними - ціни б цьому методу не було. Але де ж їх взяти, аудіозаписи 300-т річної давнини? Мало хто тоді Шевченком, чи Котляревським був, не боявся мови живої. Одні проні, переважно, як і нинька.

[tin_tina]

Та якось викрутитися можна - є в нас інтермедії 18-го століття (на сайті Літопис, наприклад). Ну й фольклор.
Але, коли йдеться про табуйовану лексику... Етнографи 19-го сторіччя такі вже цнотливі були...

[0rest]

Та можна. Ще б мізки цим мавпам вченим виправити - взагалі не було б складностей.

Але поки до них не дійде, що королі їхні голі - не буде толку.

Велика частина цього зброду - просто заробляє копійчину на прожиття. Претендуючи на месіянство, як мінімум. Гнати їх всіх пора сраною мітлою.
І цим нам доведеться зайнятися вже, мабуть, скоро.

[tin_tina]

Ба! Я не про теперішніх - про їхніх попередників. ті не заробляли, навпаки, ще й самі витрачались.

[0rest]

А я про все - і відразу, щоб час зекономити :)

п.с. скоро наступаючий буде, знов доведеться відбиватися, до речі. Ви вже приготувалися?

[tin_tina]

Та я не надто всерйоз трактую всі ці свята. Новорічним гостям кажу, що більше відзначаю Різдво, а різдвяним - що Новий рік :-)

[0rest]

то ви хакер! :)

[tin_tina]

:-)