Оце щойно зайшла в нас в дружньому ЖЖ
розмова про кримсько-татарську тему в українській літературі - і я просто не втрималася, щоб не згадати роман
"Людолови", який з дитинства дуже люблю.
Хто читав, не дасть мені збрехати - мирні татари, не ординці, зображені там з величезною симпатією і з глибоким знанням їхніх звичаїв. Хто не читав - поясню: одна з героїнь роману, козачка Горпина, під час татарського набігу потрапила в ясир. Оскільки вона вже була заміжньою, то в одаліски не годилася і особливої ринкової цінності не мала. А ще по дорозі її вкусив тарантул, думали, що помре - от і продали за безцінь щойно овдовілому татарському селянину.
Горпина мала всі підстави тих татар ненавидіти, але... її прийняли як рідну. Вилікували, поступово вона звикла до свого татарського мужа, там і дитинку народила.
А загинула, коли козаки, у відповідь на черговий татарський напад, "нещадно струснули Крим". Отаке трагічне сплетіння доль.
А ще там дуже гарно описані татарські звичаї, особливо передвесільні. От подруга Горпини (тут її називали Горпіне), молоденька Медже, зібралася заміж.
І другого дня, у суботу, розпочався складний весільний ритуал, повний старовинних звичаїв, прикмет та символіки, таких же непорушних, як молитви мули та азан муедзинів.
Два дні місили тісто і з піснями пекли чебуреки, листкові пироги з рижем і сухими фруктами, медову баклаву, веклят і сарич, смажили мигдаль та горіхи в меду, пекли халву та варили шербети.
А на третій день, у понеділок, не встигли жінки прибрати і оздобити по-святковому саклю, як вихором примчала Субан:
– Ідуть! Ідуть! – кричала вона з порога, стрибаючи від хвилювання то на одній, то на другій ніжці.
Це наближалася сестра Ібрагімова, так звана весільна сагдич. В одній руці тримала вона батіг, пов'язаний шаллю, в другій – запалену воскову свічку. За нею йшли парами сваха і родички Ібрагіма, музики і гості.
Шафіге привітала їх на порозі разом з Медже. Жінки увійшли до прибраної саклі. Випивши кави з різними ласощами, вони налили окропу в срібний саган, позичений у Вехбі-бакана, вкинули в нього хну і золоту і срібну монету, надіслані Ібрагімом, а коли фарба прохолола, запалили воскові свічки, вишикувалися у дві шереги і заспівали весільної пісні:І почасти схвильована урочистим і зворушливим обрядом, почасти тому, що цього вимагає звичай, заплакала Медже, вступаючи на невідому путь, де поруч із дорогим їй Ібрагімом стояла грізна свекруха і грати гарему.
Хтось розплітав їй коси, розчісував срібним гребінцем, а схвильована Шафіге виловила з хни Ібрагімові гроші і нахилилася до Медже.
– Аллах тебе благословить, моя синьоока, – сказала вона і поклала їй обидві монети на голову. Медже ридала.
– Не плач, тіточко Медже, – кинулася до неї Субан, і підборіддя її затремтіло. – Я подарую тобі білу ангорську кицьку, а бабуся Тайфіде каже, що біла кицька приносить щастя.
Медже всміхнулася крізь сльози і поклала голову на подушку, а дівчата почали фарбувати їй волосся, приказуючи:
– Ну й Субан! А ми й забули за кицьку! Яке ж без, кицьки щастя!
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2014-03-23 03:41 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 03:43 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 04:00 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 04:02 pm (UTC)Але киця не допомогла: саме в весільну ніч напали козаки (і їх не звинуватиш - вони мали дуже вагомі причини ненавидіти той Крим), Медже втрапила в полон, а там її чи то продали, чи то подарували московському боярину.
Там і загинула, нещасна.
no subject
Date: 2014-03-23 04:09 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 04:11 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 04:20 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 04:27 pm (UTC)Його люблять звинувачувати у "надмірній класовій спрямованості" - що ж, час був такий і то авторка опинилася "в местах не столь отдаленніх" - чи не тій же місцевості Казахстану, де й потомки її кримських і запорізьких героїв.
А колись я навіть намагалася "яко історик-самоучка" проаналізувати цей роман з точки зору достовірності одного з його аспектів - зображення життя київського міщанства на початку 17-го століття. І от - дуже історично точно. Не без деяких анахронізмів, звісно.
Якщо зважитеся читати, то зарані попереджу, що дружина Сагайдачного, Настя Повчанська (та сама, що він її "проміняв на тютюн та люльку") - дійсно історична особа, але всю "султанську" лінію авторка їй приписала, мабуть, з біографії знаменитої Роксолани.
no subject
Date: 2014-03-23 04:52 pm (UTC)Роксолана такая личность, что видимо у автора невольно возникло желание спроецировать ее на женский персонаж той эпохи)
а как все было на самом деле?
no subject
Date: 2014-03-23 05:01 pm (UTC)С мужем отношения у них были не идеальные, поскольку главной наследницей всего своего имущества он сделал не ее, как тогда было принято, а отцов и монахов из Киевской лавры. Все причитающиеся ей "по мужу" деньги она должна была получать только через их посредничество.
Овдовев, вскоре вышла замуж и занялась прежними развлечениями.
Думаю, Сагайдачный потому и пребывал постоянно то в походах, то в дипмиссиях, что опасался жить с ней под одной крышей.
Для своего времени - вполне типичная женщина. Ганна Борзобагатая и Софья Ружинская и не такое вытворяли.
no subject
Date: 2014-03-23 05:15 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 05:20 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 05:25 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 04:26 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 04:28 pm (UTC)(По секрету зізнаюся, що він мені там найбільше й подобався - з усіх чоловічих персонажів. Справжній мачо :-) )
no subject
Date: 2014-03-23 04:34 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 04:42 pm (UTC)Посли Хмельницького приїжджають до Стамбулу, де Ібрагім акурат придурів, а султанша дрижить за життя своє й спадкоємця.
І укладають угоду - вони допомагають їй позбутися остогидлого Ібрагіма, вона їм - майбутній військовий союз і всіляку підтримку.
А Кьозем, свекруха Тархун - що за розкішний персонаж вийшов би.
no subject
Date: 2014-03-23 04:47 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 04:49 pm (UTC)Чи ж нам не зрозуміти, яка гірка доля в народу-вигнанця?
no subject
Date: 2014-03-23 07:02 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 08:24 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 06:55 pm (UTC)no subject
Date: 2014-03-23 08:25 pm (UTC)На жаль, лінія Насті-султанші вигадана. а в дитинстві воно найбільш цікавим видавалося.
no subject
Date: 2014-03-23 08:18 pm (UTC)і ніхто не міг мені дома толком пояснити, що таке "звалашити".
і так, класового було много - тема посесорства та лихварства дуууже рельєфно була прописана. Навіть врізалося прізвище "Доліва-Ясенський".
і Галшка Гулевичівна - а Ви ж про неї писали! про Львів.
і про єврейську общину, про всевластя рабинів та немилосердний остракізм - я забула оте специфічне слово їхнє.
і Медже ж козаки були зґвалтували під час того "струсіння Криму", і дитинка умерла. І вона загинула, бо не хотіла зректися віри, в кінцевому рахунку.
і так було сумно, що сестра того Нур"ялі, що його Корж був зарубав, не знала, що Горпина розбилася, загинула, подумала, що до своїх пішла...
а зустріч Насті із Сагайдачним, на схилі віку.
треба перечитати! дуже дякую!
no subject
Date: 2014-03-23 08:23 pm (UTC)Я від цієї кримської лінії взагалі була в захваті, а за Медже ревіла, як тільки вміла... хоч я наче й не надто плаксивою була.
А того Танцюру пам"ятаєте, який більше, ніж цілої турецької ескадри, боявся своєї верескливої Параски?
А цей остракізм - то дійсно реальний звичай у іудейській громаді... я теж колись це слово знала та забула. Ще, пам"ятаю, якогось філософа так покарали (о! Уріель д"Акоста), то він покінчив самогубством.
no subject
Date: 2014-03-23 08:31 pm (UTC)і про козацьку старшину, як вони панІли, хорошо так. І про цехові звичаї, шедевр і проче.
і так рельєфно - про різницю між "схизматиками у смердючих чоботах" та витонченими отцями із колегіуму єзуїтів!
от жеж не знаю - там описів, пейзажів, себто ніби нудного для підлітка, було багато - а так гарно читалося та в пам"ять врізалося! може, тому, що лінія сералю була такою, ем, цікавою ;)), що до неї й інше легко підвішувалося.
але взагалі вона дуже хорошою мовою те писала, і персонажі виписувала - замилуєшся.
...пам"ятаю, я в піонерському таборі розповідала дєвочкам гарадським оту лінію Настиної свекрухи-султанші-валіде - так вони мене слухали і перепитували про "распутницу" - так назвали :))))))))
no subject
Date: 2014-03-23 08:33 pm (UTC)До речі, в Насті-султанші теж була ангорська кицька.
no subject
Date: 2014-03-23 08:32 pm (UTC)згадала не гугливши (гладить себе по голівці) - і точно
no subject
Date: 2014-03-23 08:34 pm (UTC)