(no subject)

[tin_tina]

Радуйся, Ты бо обновила еси зачатыя студно.
Акафіст Пресвятій Богородиці.
Ікос 10.

Все упованіє моє
На Тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє Твоє,
Все упованіє моє
На Тебе, Мати, возлагаю.
Святая сило всіх святих,
Пренепорочная, Благая!
Молюся, плачу і ридаю:
Воззри, Пречистая, на їх,
Отих окрадених, сліпих
Невольників. Подай їм силу
Твойого мученика-Сина,
Щоб хрест-кайдани донесли
До самого, самого краю.
Достойно пєтая! Благаю!
Царице неба і землі!
Вонми їх стону і пошли
Благий конець, о Всеблагая!
А я, незлобний, воспою,
Як процвітуть убогі села,
Псалмом і тихим, і веселим
Святую доленьку Твою.
А нині плач, і скорбь, і сльози
Душі убогої — убогий
Остатню лепту подаю.

Comments

[aucubagold.livejournal.com]

Будемо уповати на милосердя Його..

[tin-tina.livejournal.com]

Я тепер постійно читаю і перечитую Шевченкову Марію.

Схоже, ідеальне читання напередодні апокаліпсису.

[aucubagold.livejournal.com]

я сьогодні прибирала у дворі, співаючи гімн, причому спочатку почала співати, а вже потім спіймала себе на цьому.

будемо сподіватися на краще.

все одно вічного нема нічого...

[tin-tina.livejournal.com]

Так...
Банальні слова про смерть стоячи і життя на колінах, але колись же доведеться робити цей вибір.

[aucubagold.livejournal.com]

думаю, що ми ще поборемось.

[tin-tina.livejournal.com]

Безперечно!
Я думаю, що коли б "вони" були так певні власних сил, то не намагалися б так нас залякувати.

[iglusha.livejournal.com]

Не чула цього виконання...

[tin-tina.livejournal.com]

Сестри Тельнюк.
А так щодо Марії - вкотре її перечитавши, я ще раз впевнилася, який це глибокий і надзвичайний твір. Він, можна сказати, апокрифічний. Ще й як апокрифічний! Батьком Сина Божого є в ньому звичайна людина, "апостол правди", який був страчений майже відразу після того, як вони зустрілися з Марією.
Немає чудесного народження і волхвів з дарами - притулок стражденній матері дали звичайні чабани і вони ж переховали її від Ірода.
Після страти Сина Марія збирає його заляканих і розпорошених учнів і вселяє мужність у їх душі.
І внебовзяття Марії теж нема - помирає з голоду десь "у бур"янах".
А після страдницької смерті її намагаються "розтлити", оголосивши царицею і вбравши в порфір і золото, яких вона за життя ніколи не зодягала...
Геніальний твір.