Характерно галицька зовнішність

[tin_tina]

Характерна галицька зовнішність

або невловимо семітські риси

«Жиди між вами є? — запитав грізно, по черзі обмацуючи присутніх склистими очима.

— Нема жидів, як хочу легку смерть мати, — зашепелявив швець, бачачи, що його примовки розхмарюють чоло бісового гітлерівця, — самі тільки євреї.

Гестапівець засміявся, поплескав Процайлика по плечу. Користуючись цим, майстер встав і заслонив собою Абця.

— Бачу, що самі лише євреї, — обер-штурмфюрер перейшов на другий бік зали, щоб окинути поглядом тих, хто досі сидів, обернений до нього спиною. — Юдейської зірки не носять, вона їм очі коле. Ану, встань, — крикнув на Петра Нагірного, який так само, як покійний брат, мав щось невловимо семітське у рисах обличчя.

Нагірний, наче приготувався до цього, спокійно почав витягати найрізноманітніші документи, що засвідчували його арійське походження, — метрику, довідку з майстерні, де він працював, свідоцтво шлюбу. Його не раз зупиняли на вулиці і він, щоб уникнути неприємностей, носив біля себе десятки довідок.

— Чорт вас тут помішав, як у вавілонській вежі, кожний третій на єврея схожий».

(Т.Мигаль, «Шинок «Оселедець на ланцюзі»)

Незважаючи на таке категоричне твердження, а також на ту обставину, що галицькі українці століттями жили в найближчому сусідстві чималенької (до 12% всього населення) єврейської громади, способів легально здобути «семітські риси» в нас майже що не було. Зі зрозумілої причини — для одруження з не-іудеєм єврей чи єврейка мусили покинути свою власну релігійну спільноту. Це автоматично ставило такого вихідця в становище ізгоя, обривалися всі дотеперішні родинні і професійні зв’язки (пам’ятаєте, як один з персонажів «Сестер Річинських», біржовий король Соліман, пояснював Катерині, що його релігія є водночас і його професією?), отож мало хто на таке зважувався. А якщо вже, то намагався асимілюватися у якусь більш привілейовану групу – чи то польську, чи загальноімперську. Законні українсько-єврейські шлюби були надзвичайною рідкістю і траплялися тільки за виняткових обставин (один такий реальний випадок ліг в основу повісті А.Чайковського «Малолітній», як хто зацікавиться, розкажу).

Однак залишається інший спосіб змішувати гени, не обумовлений ні звичаями, ні юридичними кодексами. Діти дошлюбні, позашлюбні, підкинуті – невже такого не було?

Траплялося, звісно, але мусимо врахувати – в таких випадках дуже трудно знайти якесь вірогідне чи, тим паче, документальне підтвердження. Можемо мати справу як з достеменним фактом, так і з неперевіреною пліткою.

Жив на межі 19-го й 20-го століття такий дуже цікавий письменник — Лесь Мартович. Гуморист і сатирик, автор повісті «Забобон» і ряду оповідань. От йому не просто поголос, а навіть Вікіпедія приписують єврейське походження.

За спогадами Василя Стефаника, родина Мартовичів належала до давнього раввінського єврейського роду, останній представник якого (дід письменника) прийняв християнство і був вигнаний з єврейської общини.

Але з Вікіпедією треба обережно, бо насправді справа виглядала трішки не так, щоб не сказати, зовсім не так. Лесевого батька знайшли немовлям —  він і був тією підкинутою дитиною. Оскільки  напередодні цієї події через село проїжджали єврейські купці, то чомусь усталилася думка, що то саме вони й позбулися немовляти. Колись мені траплялася стаття з довгим викладом можливих причин такого вчинку. Дитина могла бути навіть цілком законною, себто народженою після шлюбу, але зачатою до шлюбу. Простіше кажучи, молодята не встояли перед спокусою за час довгих заручин, согрішили — і народжена таким способом дитина не могла б у майбутньому претендувати на те становище, яке б їй належалося згідно з походженням (здається, від рабинів вимагалася цілковита законність в цьому сенсі). Тому вирішили дати малому можливість іншого життя.

Версія, що не кажи, романтична і виглядає пришитою на живу нитку. Тому, наприклад, такий затятий документаліст, як Роман Горак, вважає, що її вигадали через «інформаційний голод», а дитину могла підкинути перша-ліпша покритка. З іншого боку – чогось же ця «рабинська» версія виникла.

Як би там не було і якими міркуваннями не керувалися ті, хто підкинув немовля, втрапили вони добре. Хоча родина, яка прийняла малого, не зуміла чи не схотіла дати йому своє ім’я (Мартович – то від місяця березня, коли підкидька знайшли), але виховала як свою дитину, хлопець, охрещений Семеном, навіть здобув освіту, став сільським писарем і цілком достойним представником середнього стану.

Зате вже на його синові заблукані гени відігралися досхочу! Якщо хто читав «Забобон», то, мабуть, пам’ятає його героя, безталанного Славка, який у житті керувався дивацьким принципом: тішився у випадку неприємностей (бо далі мало бути ліпше), і готувався до найгіршого у щасливі моменти (бо все так не буде). Ще цей Славко кілька років сидів у батьків на шиї, запевняючи, що готується до екзамену на юриста, однак так нічого і не склав, дурячи родину підробленими дипломами (навіть не сам їх змайстрував, а його колеги-студенти, заради лулзів). Менше відомо, що повість має автобіографічні риси і Славка Лесь Мартович писав з себе. Будучи дуже знаючим і працьовитим практикуючим юристом, він чомусь панічно боявся іспитів, тому, попри вмовляння численних приятелів, ніяк не міг на них зважитися і залишався лише помічником адвоката.

В особистому житті Славкові  теж не щастило, але його авторові велося ще гірше. Почалося все з його оповідання «Лумери», був там один персонаж – надміру товстий сільський пописько, який навіть не міг поміститися в селянську хвіртку – боком пхався.

Писався цей товстун з конкретної особи, певного панотця, з родиною якого майбутній письменник мав тісні стосунки і взагалі тішився правами друга дому. Тому добре знав, що прототип його героя так розповнів не через обжерство, а через тяжку хворобу – чи то діабет, чи то водянку. Довідавшись, як його змалювали, бідолашний так перейнявся, що невдовзі й помер (може, то просто хвороба загострилася, але так вже співпало). І тоді-то виявилося, що в доньку небіжчика Лесь був закоханий все своє свідоме життя, однак обурена дівчина, вважаючи Леся винуватцем батькової смерті, при першому ж натяку на освідчення вигнала його за поріг, заборонивши навіть навертатися їй на очі.

Життя без коханої бідний Вертер не уявляв і з цього моменту пішло все в нього наперекосяк. Як на збитки, закохувався в таких жінок, що не могло бути й мови про взаємність — в черницю, щасливу матір багатодітної родини, а під завісу — ще й у тодішню театральну зірку (здається, що в Катрю Рубчакову, через яку і Курбас пробував застрелитися). Ще ця остання повелася з ним найгуманніше – порадила посидіти, подумати, а потім підключити все своє почуття гумору і тоді вже вони разом посміються.

Отак воно вийшло, але чи дійсно завинили в цьому гени, чи в кожному соціумі завжди є певний процент людей, яким трудно до цього соціуму пристосуватися, — це вже вирішуймо самі. Повернувшись до початку історії — мабуть-таки семітські гени не надто вплинули на зовнішність галичан, а та «невловима семітськість» спричинена впливом «зовнішності Х» з її витягнутістю по вертикалі і загальною субтильністю.

Comments

[parador.livejournal.com]

Дякую Вам, дуже цікаво :)

[kag0r.livejournal.com]

Діти дошлюбні, позашлюбні, підкинуті
Такого було і було багато, бо то не коштувало їи ніц.

[tin-tina.livejournal.com]

Та якийсь порядок в цій науці мусить бути. Доки не існувало ДНК-аналізу, то доводилося керуватися насамперед документами. От, наприклад, дуже у свій час популярною була плітка про начебто єврейське походження Ів.Франка, начебто його матір тому й вийшла за літнього вдівця, що вже завагітніла від якогось "старозаконника". Тому й рудий.
Однак звірили документи - та де! Народився через цілий рік після шлюбу Якова Франка і Марії Кульчицької. І брати його теж руді.

[kag0r.livejournal.com]

Та що там торкатися Франка, я про своє повсякденне місцеве оточення можу мислити і без ДНК.

[sudislav.livejournal.com]

Чому матiр. Франко? Якiв(Янкель)? Коваль?
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA,_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2
))))))

[menudo-culete.livejournal.com]

до моєї мами у дні її молодості, бувало, заговорювали на ідиші ("ааа, я думав, ти з наших")*.

притім мама не вкладається в канони зовнішності Х: ледь смаглява, не кучерява, менше 150 см і не субтильна, не пухкенький "колобок", а міцною, м"язистою дівчиною і жінкою була завжди - скорше "степовий" натяк на присадкуватість

а може, гарних кожному хочеться мати за своїх?

зараз викладу мамину фотографію, але зразу приберу, з Вашого дозволу :))

-------
* я от подумала - чому лише в молодості, чи ж семітські риси "переростаються"? (можна було б соціально-фенотипічні дискурси розводити - але ні, мама в НДІ працювала все життя ;)).) Та вже й сама додумалася - як мама стала зовсім дорослою, то тоді потихеньку повідходили люди, що ще знали той ідиш - хто у країну обетовану, а хто безповоротно.

[tin-tina.livejournal.com]

Ой, я, на жаль, вже не зуміла подивитися :-( Тільки текст, а зображення вже ні...
А ідіш нині, дійсно, ніхто не знає.

[menudo-culete.livejournal.com]

зараз :))

http://menudo-culete.livejournal.com/139803.html

[slipa-ol.livejournal.com]

цікаво, дякую. моя мати теж розповідала історію як її прийняли за єврейку, хоча в роду всі українці з невеликою домішкою поляків, хоча в ній, ніде правди діти, щось схоже таки є: чорнява з хвилястим волоссям і характерним носом )

[tin-tina.livejournal.com]

Мені от здається, що коли б не моя білобриса карнація, то цілком могла б претендувати на семітські риси!

[unser-vater.livejournal.com]

Нічого, є біляві євреї-нордиди. :)

[kag0r.livejournal.com]

Так не треба забувати і про монголо-татарські набіги на наші терени.
Мені доводилося спостерігати досить замітну різницю в кольорі шкіри, волося, статури жителів невеликої групи сіл в південній частині Прикарпаття.

[tin-tina.livejournal.com]

Монголо-татарське - це все-таки, думаю, було спорадично і згвалтованих жінок або забирали в ясир, або відразу вбивали. Але існували й інші способи змішування: з "волохами" (умовно, бо сюди потрапляють і молдавани, і румуни), вірменами чи іншими "смаглявими" народностями.

[hudozhnytsya.livejournal.com]

дякую за ваші записи!

[tin-tina.livejournal.com]

Я дуже рада, якщо хтось цю графоманську мазню читає :-)

[menudo-culete.livejournal.com]

один жж-дядечко з Ізраїлю мені розповідав, що, коли він подорожував по Іспанії, то дуже-дуже бачив там багато семітських рис, причому в Каталунії більше, ніж у власне Кастилії (ну, найбільше мало би бути семітського в Андалусії, але там жеж все густозамішано і з Магрібом, то йому, напевно, не дуже інтересно було).
А коли я йому покивала, що, безперечно, це так, але й іспанських генів, логічно, сефарди немало були вивезли, він, серйозно так, став мені пояснювати, що британськими вченими досліджено, що серед євреїв менше "гойських" генів, ніж серед "гоїв"- єврейських.

Серйозність непомильно виказувала добре прокачане почуття гумору :)), так що ми навіть зуміли не образити одне одного, пащекуючи на тему, хто куди більше стрибав у гречку і в кого більше лишалося байстрят - усередині гетто чи поза :))

питання крові... і так далі, за класиком

...о! згадала одне оповідання улюбленого автора http://lib.ru/INOFANT/TENN_W/venera_taki.txt_with-big-pictures.html.

Ви знаєте, до знайомства із "кириличним" сектором ЖЖ я зовсім не розуміла усієї пристрасті цього сужету, і до чого там "ригеліанські бульби":

"Но то же происходило с евреями в других местах! Евреи всегда приспосабливались! Разве не было светловолосых евреев в Германии, рыжих евреев в России, черных евреев -- фалашей -- в Эфиопии, высоких горских евреев на Кавказе? Разве не было евреев, поселившихся в Китае еще при династии Хань и известных в этой земле как "Тай Чин Чао"? А голубые евреи, сидящие на этом самом съезде? Тут их снова перебивают:
-- Другими словами, несмотря на вашу наружность, вы просите нас поверить, будто вы евреи, а не бульбы?
-- Нет. Мы просим вас поверить, что мы бульбы. Еврейские бульбы.
Споры разгорались все жарче. Как это возможно, чтобы имели место такие колоссальные изменения? Не проще ли предположить, что в то или иное время всех евреев на Ригеле уничтожили, а потом произошло массовое обращение, как, например, у хазаров в восьмом веке или позже у японцев? Нет, возразили бульбы, если бы вы знали, какие у евреев были условия, вы бы не говорили о массовом обращении в иудаизм. Это было бы массовым безумием.
-- Но ваш рассказ опровергают факты экспериментальной биологии!
-- Кому вы верите, -- упрекнули бульбы, -- фактам экспериментальной биологии или своим же евреям? "

[tin-tina.livejournal.com]

Я, мабуть, все ще не досить знаю кириличний ЖЖ, тому теж не зовсім прониклася сюжетом :-)

Ні, таки в цьому пошуку "семітських рис" є щось нездорове, хоча як намагатися звести його до суто об"єктивного процесу. Мабуть, краще буде зайнятися німецькими... тут хоч документально засвідчених випадків вистачає. От тільки люди з таким походженням нічим особливим в сенсі зовнішності не відзначаються, навіть особливою світловолосістю - і то ні.

[menudo-culete.livejournal.com]

як почитати оті розкопки у Франковому родоводі, а ще задатися питанням про мотиви тих розкопок - ох, нездорове.

...бо сюжет, як виявилося, збіса впізнаваний і вічний - у кириличнім секторі питання "що ж таке отой "на четверть бывший наш народ" і як виміряти (з придиханням) ГЕНИ?" теж нуртує постійно і жагуче
Таж у нас обидвох шановний taki_net у взаємних, Ви теж мусіли іноді спостерігти :))

[blacklack.livejournal.com]

Высоких горских евреев? Меня вез как-то таксист, оказавшийся горским евреем. На вид — типичный пухленький низенький азербайджанец. И манера говорить такая же.
Единственный представитель этого народа, которого в "кириллическом пространстве", более-менее знают — певица Жасмин. Но парочка оказалась и в списке российских миллиардеров.

[menudo-culete.livejournal.com]

может, другие вырастали? (если уж о певцах, то вот такой широко известный в узких кругах Захар Май (вправду замечательный музыкант) - не горский, а вовсе даже из Харькова, здоровый, как лось, гитара, как та детская лопатка в его ручках

все, что знаю о горских евреях - это из Фазиля Искандера, если только у него это был горский :))

[app-s.livejournal.com]

Взагалі-то "невловимо семітські риси" тягнуться до самої Вінницької області

[tin-tina.livejournal.com]

А чого два Поділля мали б тут принципово між собою відрізнятися?

[app-s.livejournal.com]

Ви ж наче про Галичину писали, а не про Поділля.

[contesina.livejournal.com]

Читаю вас давно, дякую за цікаві такі записи:)
Мене теж зрідка брали за єврейку, а в Іспанії повсякчас за свою (хоча де та Іспанія, а де Полтава:)). Мама то звертає на свою циганську спадщину в шостому коліні, а я ще й на прадіда з батьківської сторони, якого з прабабусею переселили сюди під час операції "Вісла", бо він був чи то поляком, а чи то євреєм (документів нема, тільки перекази). Так і не домовимося: )

[tin-tina.livejournal.com]

Дуже Вам дякую за відгук! Якщо щось інше зацікавить, то, будь ласка, не соромтеся, коментуйте.

Останнім часом дуже мене інтригує думка складання електронної колекції старих фотографій, на яких були б люди з характерною для свого часу зовнішністю. Цікаво, чи змінюється з часом фенотип, чи то тільки вплив моди.
А прошу уточнити, прадіда з прабабусею переселяли саме як поляків? Тоді це, напевно, не Вісла, а якась інша хвиля переселень?