Примітки, передмови, післямови

[tin_tina]

Українське

А чи є в цьому багатоколірному килимі Наталениної творчості бодай українська латка (як хто не знає, то письменницю часто сварили за слабке володіння суто родимим матеріалом)? Конкретно в еспано-арабському «Предку»?

Є! Рекомендую вашій увазі цікаву мовну стилізацію «під 16-й вік»  (не надто точну, можливо, але дух схоплено вірно і читається не без приємності).

Ну й власні рефлексії авторки на вічну тему: як самі українці володіють рідною мовою.

Авторці довелося особисто пересвідчитися, наскільки «чужинці», які оселились в Україні, полюбили цей край, зжилися з ним, «втілилися», так би мовити, до нього. Року 1919 авторці довелося бути, якийсь час, передкладчицею в Українському Міністерстві Закордонних Справ. Там авторка – зі здивуванням дуже щирим! – пересвідчилась, що найліпше володіли українською мовою такі «українці», як: граф де Бальмен, панна Тереза Берґоньє, Ян Карашевич – Токаржевський. А такі «корінні» українці як панна Гудим-Левкович, родина Тарновських, а такі з «типово-українськими прізвищами як Кравченко, Ковбасюк – наймення не вигадані! – або не вміли зовсім по-українському, або дуже кепсько. Панна Гудим-Левкович не вміла навіть відповісти: «так!» або: «ні!» А казала: «да», «нєт».

Де Бальмен був давній французький емігрант, і жив завжди ціле літо, аж до осені глибокої, на селі, на Чернигівщині. Інакше – був це старшина (навіть генерал) царської Гарди. Тереза Берґоньє була донькою француза, що мав у Києві театр і готель та маєток – чи віллу – на селі, де, звичайно, також родина Берґоньє проводила літо. Ян Карашевич-Токаржевський, литвин, якого особливо поважаю за те, що завжди виправляв, коли його наймення «виправляли» на «Іван». Казав: «Ні! Ян – бо я литвин!»). Отже, ті на Великій Україні, хто жив на селі й бачив зблизька, що є «український нарід» – зиав його мову й рахувався з нею. Ті ж українці, що мешкали в містах, знали – і поважали! – тільки «мову панську», але не «простонародну».

Comments

[gloria-ma.livejournal.com]

Де Бальмен не родич другу Шевченка?

[tin-tina.livejournal.com]

Якову? Думаю, що так. Взагалі мало знаємо про цю родину, а вона ж наскрізь літературна. Про одного з де Бальменів писав Алданов (він ще був одним з комендантів на острові св.Єлени, Наполеона пильнував), "Яків добрий" Шевченка, а в якусь Маню де Бальмен Куліш один час був платонічно закоханий.

[gloria-ma.livejournal.com]

про що ми тільки мало не знаємо...:((

але Ви, Тіно, кладєзь нової для мене інформації. дяки.

[tin-tina.livejournal.com]

Що Ви :-), це от колись під руку трапилося.
Про Якова де Бальмена- старшого (приятелю Шевченка. загиблому на Кавказі "Якову доброму" він доводився дядьком) писав Алданов в повісті "Святая Елена, маленький остров". Звідти я довідалася про нього таке: цей Яків в часи імператора Павла був блискучим петербурзьким офіцером. Робив неабияку кар"єру, але раз втрапив на очі імператору, будучи одягненим не по формі, здається, шапку не таку одягнув. В Павла був на цьому справжній пункт, а під кінець свого царствування він і зовсім поїхав головою, тому Якова арештували і засадили на гауптвахту, де він просидів кілька місяців. Але тим часом Павла благополучно відправили до праотців, за прикладом його батечка. Де Бальмен вийшов на свободу і тут виявилося, що в нього надзвичайно виграшне становище: він не належав ні до фаворитів покійного імператора, яких, звісно, позбувалися, але й щодо належності до його вбивць теж мав цілковите алібі. Отож, якби він залишився в армії, то міг би дослужитися до бозна-якого чину, однак перебування на гауптвахті прищепило йому невикоріниму огиду до всього христолюбивого воїнства (як в Шевченка :-) ). Тому, знаючи купу іноземних мов, пішов на дипломатичну службу - і так потрапив на Святу Єлену, де йому довелося сидіти аж до смерті Наполеона. На острові була тоді "трьохчастинна" адміністрація - англійська, російська і, здається, австрійська, Наполеон їх послідовно ігнорував і з ними навіть не зустрічався. Тому Яків де Бальмен, провівши кілька років на тому ж клаптику землі, що й знаменитий імператор, так його і не побачив. Зате нагледів там гарну дівчину, падчерку англійського коменданта, і одружився з нею. Ото і все, що я знаю про цього де Бальмена, одне достеменно - він дійсно був родичем Якова-Шевченкового.

Не знаю, який був родинний зв"язок був між цими де Бальменами і Манею де Бальмен, вона фігурує в "Романах Куліша" як один з об"єктів його платонічних і неплатонічних романів. Нєстети, хоч Маня мала б бути аристократкою, Кулішу вона подобалася як простодушна селяночка і так у його листах і зображена. Тче, відбілює полотно, засмагла, скромна, наївна і всякі чесноти подібного плану.

[gloria-ma.livejournal.com]

що до пан Ковбасючок... ну, це все таки не правило. іронія теж добра в міру.