Судовий процес як чорна скринька
От вже тут не маємо ніякої певності і, воленс-ноленс, оперуємо тільки відомим результатом і вхідними даними про склад суддів та певні особливості становища підсудних. Класичний чорний ящик, панове кібернетики!
Отож, серед суддів можемо виділити принаймні дві групи, які з засади були неприхильні до підсудних. По-перше, це місцева осіла шляхта, що, як вже згадувалося, коронних прибульців не любила, по-друге, офіцери княжого війська – Росток, Балент, яким теж нічого було особливо перейматися долею двораків. Відомо ж, що ці останні, на відміну від вояків, живуть собі в теплі та розкоші на всьому готовому, не поносячи жодних трудів!
Припущу, що саме ці групи з самого початку голосували за смерть Гарбовського і, схоже, Тишовського – боягузтво цього останнього мало викликати в них щиру зневагу.
Але чи хотіли вони смерті підсудного і навіть чи були вони певні, що винесений ними вирок буде виконаний, та ще в такому блискавичному темпі? Цілковитої певності в цьому не маємо. Деякі обставини дозволяють домислюватися, що ні: принаймні частина з них розраховувала на те, що вирок повинен тільки залякати підсудних, а потім князь їх усіх чи, принаймні, Гарбовського, помилує. А то Росток, член суду, між іншим, не зволікав би зі стратою, чекаючи додаткових вказівок. Причин для особистої кровожерності у представників цієї групи не було, їм достатньо було позбутися Гарбовського, а для цього достатньо було відправити його в монастир.
Саме цей вихід запропонували медіатори-францисканці, він дав би змогу всім причетним зберегти обличчя (цікава, до речі, конфесійна картина вимальовується – і тобі францисканці, і руська церква, до якої занесли тіло гаданого небіжчика, а самі Корецькі начебто уніати). Чому ж їх на послухали?
Тут я нічого певного сказати не можу. Втрутився фактор Х. Що могло бути причиною цього фактору – чи особиста ненависть когось з суддів або княжого подружжя до когось з підсудних, чи якісь сексуальні перверзії, чи затятість Корецького, яка часом трапляється у меланхоліків, чи ще щось – достатньо, що такий фактор існував, а то не була б ця подія безприкладною для тодішньої Речі Посполитої.
Той сам фактор став на перепоні останній зустрічі князя і засудженого на смерть Гарбовського. Не думаю, що страченець просив про неї з метою подякувати князеві за хліб, це якесь надмірне благородство по відношенню до людини, яка тебе щойно удекретувала на смерть. Либонь, він розраховував якось виблагати помилування. Однак носію «фактора Х» страшенно залежало на тому, щоб все закінчилося ще до того, як князь охолоне. З цієї ж причини страту не дозволили перенести навіть на день, тому ж нещасного ще й розпорядилися добити, притому у такий спосіб, що від його опису і досі мороз йде поза шкірою.
Окреме питання – звідки взяли такого невправного ката? Але це вже залишимо, напряму воно справи не стосується.
Але фактор Х не вигас ні зі смертю Гарбовського, ні зі стратою Тишовського. З приводу останньої засудженої, панни Красовської, відбулася окрема рада і окреме судове засідання. Хто і з якої причини голосував за її смерть, вже достеменно знаючи, що жодного помилування не буде? І зі згладженої реляції Радзивіла «що має надію ще сьогодні побачити Найсвятішу Діву», і з відвертішого фрагменту позову: «Казала вона перед тим, і вже на плацу клякнувши, що невинних людей невинно страчено, і що сама без вини смерті зазнає» зрозуміло, що вона сама себе, принаймні, винною не вважала.
Висловлена швидше ради жарту гіпотеза про те, що справжнім коханцем панни був князь Корецький, чудово затикала б усі логічні діри, але, думаю, вже зрозуміло, як ризиковано по відношенню до цієї диявольської справи робити якісь власні припущення!

no subject
Date: 2012-03-11 11:18 am (UTC)no subject
Date: 2012-03-11 01:08 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-12 09:59 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-13 06:14 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-13 06:36 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-14 09:24 am (UTC)no subject
Date: 2012-03-14 10:19 am (UTC)no subject
Date: 2012-03-14 12:13 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-14 01:45 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-14 02:08 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-14 03:47 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-14 11:07 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-22 07:43 pm (UTC)http://vent-de-la-mer.livejournal.com/480406.html
no subject
Date: 2012-03-28 02:51 am (UTC)1) чи носили українські та польські аристократи Речі Посполитої 17-го століття перуки?
2) Чи мили вони голову і тіло? Або - просто міняли сорочки, як у тодішній Франції?
3) чи є у інтернеті опис повсякденного життя тодішніх українських міст?
4) Чи є у інеті план замку Корецьокого (або інших більш-менш аналогічних замків) ?
Там, де я живу, є певні книжки про ці питання у тогочасній Франції, чи Західній Європі взагалі... але що робилося у Польщі та Україні для мене таємниця. Наскільки наші князі/шляхтичі йшли у ногу з «цивілізованними» країнами?
no subject
Date: 2012-03-28 07:21 am (UTC)2. В тодішніх господарських та інших документах часто згадуються лазні і лазничі. Як там вже вони милися і якими були тодішні гігієнічні процедури, точно не скажу. Тодішні суворі моралісти засуджували тих, хто вживав забагато мила. Щодо трохи іншого аспекту справи - трьома десятиліттями пізніше в Золочівському замку кожен член сім"ї Собеських мав власну вбиральню. Загалом, з гігієною в РП було краще, ніж у Франції.
3. Що називати повсякденним життям... В судових справах воно таки відображене, правда, хоч і в своєрідному аспекті? Тоді рекомендую Лохвицьку ратушну книгу, вона в мережі є, читати досить зручно. Це, правда, Гетьманщина, але не думаю, щоб були якісь кардинальні відмінності.
4. Саме Корецького - навряд, бо його з часів Самійла-Карла перебудовували і до нас дійшли, власне, самі руїни. Можна подивитися план Олеського замку, той повинен бути.
no subject
Date: 2012-03-28 04:53 pm (UTC)А віршик про мило - це класно))
no subject
Date: 2012-03-28 04:58 pm (UTC)Иzви́кли коты̀ ώчи жмуры(т) гла́вы xова́т(ъ):
и(м) сA види(т) нихто̀ и(х) ю́жъ нε будεтъ вида́т(ъ).
I духъ любя(т) на пεчЂ собЂ потяга́ютъ:
а з(ъ)скочи(в)ши из(ъ) пεчи по го(р)шкахъ ника́ютъ.
А пови(н)но(ст) бы кота(мъ) ми́шы уловля́ти:
а болшъ таки(х) що вмЂю(т) з мы́со(к) восхища́ти.
А особны(и) звыча(и) и(х) в су(д)на наника́ти:
εжεли хто̀ забудε(т) судε(н) накрыва́ти.
А ε(ст) такіи людε що того̀ ни дба́ютъ:
εдна(к) жε з(ъ) того̀ собЂ врεдытεлно(ст) ма́ютъ.
I да(и) бж̃ε в нεчисты(х) рεчахъ нε коха́ти:
бы(х)мо мо(г)ли бε(з)врε(д)но завшε здра(в)ствова́ти.
no subject
Date: 2012-03-28 05:16 pm (UTC)no subject
Date: 2012-03-28 05:18 pm (UTC)Цікавий був поет, а один час, правда, далеко пізніше його смерті, мав навіть репутацію геніального.
no subject
Date: 2012-03-28 07:32 am (UTC)Ω ми́лника(х), що ми́ла роблятъ ба(р)скіε добрыε: и простыε по(д)лыε
Нε зна́ю по мы́лника(х) хто (б) сA чи зафрасова́лъ:
хочъ бы и ни εди(н) сA на свЂтЂ нε обрЂта́лъ.
Бо рЂдко хто̀ на свЂтЂ мы́ло(м) сA вымыва́εтъ:
алε бо(л)шε(и) водою тва(р) сεбЂ омива́εтъ.
Ты(л)ко ε(ст) звы́ча(и) хусты цε(р)ковныε мы́ло(м) мы́ти:
а да(и) бж̃ε жε(б) в рЂча(х) тыхъ нε мо(г)лѝ грЂши́ти.
Жε в(ъ) мы́ла(х) матέріи сквε(р)ныε обрЂта́ютъ:
а цε(р)ковныε и́ми ст̃ости осквε(р)ня́ютъ.
Мо́щно (б) было̀ чи(мъ) іны(мъ) хусты выха(н)дожа́ти:
и сщ̃ε(н)ны(х) стыхаро́въ нε ωплюгавля́ти.
I хто̀ εго zажываεтъ, нεха(и) зажыва́εтъ:
εжεлѝ то в то(м) мы(т)ю бг̃у нε с(ъ)грЂшаεтъ.
А мы̀ нε хочεмо сA мы́лами вымива́ти:
раз†бы мощно было̀ и(м) грЂхѝ о(т)мыва́ти.
А́жε и ба(р)скимъ мыло(м) грЂховны(х) сквε(р)нъ нε ω(т)мы́т(ъ):
кромЂ покая́ніε(мъ) возмогу(т) сA очисти́т(ъ).
I да(и) на(мъ) бж̃ε грЂхѝ слεзами омыва́ти:
бы(х)мо прε(д) маεста(т) тво(и) чисты мо(г)лѝ става́ти.
Ще він осуджував тих, хто надто балує своїх, як тепер би сказали, домашніх улюбленців, особливо котів.