Козак від'їжджає

[tin_tina]

   Та хіба ж на світі єсть хоч одна проста дорога? Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди! Хотілось би чоловікові чесно положити живот за віру християнську, а лукавий підлізе та й уплутає не знать у які тенети. Хотілось би чоловікові не стояти на путі грішників, не ходити на совіт нечестивих, не сидіти на сідалищі губителей, так що ж? Не всякому рівнятись із божим чоловіком. У того й думка, й серце у законі господньому, поучається він закону божому день і ніч, а в такого ледачого, як я, хоч би думка і так і сяк, так серце не туди тягне...

Або ще трохи про Кирила Тура   

На моє здивування, прихильників у Кирила Тура більше мене одної, принаймні, я до такої кількості коментарів і не звикла. А давайте вшкваримо ще – за що ми любимо Кирила?

Принаймні, за що я його люблю? За рідкісне достоїнство стриманості, те саме, яке за твердженням героя Грейвса, трапляється у «негідників з золотим серцем», та і в них нечасто.

Високоштильних промов він не виголошує, хоча міг би

Чрево моє, чрево моє болить мені, смущається душа моя, терзається серце моє. Не умолчу, яко глас труби услишала душа моя, вопль раті і біди. Доколі зріти імам біжащих, слишащ глос трубний? Понеже вожді людей моїх синове буйнії суть і безумнії; мудрі суть, єже творити злая; благо же творити не познаша... Ух! — каже, здригнувшись. — Братику, мені не знать що показалось... Проклятий прочухан зачинає кидати мене в трясцю.

(Атож, а то ще хтось подумає, що він якісь мудрі книжки читав!)

Сентиментальних речей не заводить, хіба так, щоб присутні вирішили, що то він жартома

— Казнає-що робиш ти, батьку! Хто ж таки лякав так жінок? Але ж і в тебе, тривай, була мати: не вовчиця тебе на світ породила! Сідайте лиш та підкріпляйтесь, чим бог послав, а я ось осідлаю коня, одягнусь, та й поїдемо. Мамо, сестро! Годі вам не знать чого убиватись! Хіба ви не знаєте жартів запорозьких? Наш брат і жартує так по-ведмежи, що іншого й до сліз доведе.

А свої благородні справи облаштовує так, щоб облагодіяний, крий Боже, не подякував. Не те, щоб якось матеріально; золото – то сміття й марниця, але щоб навіть почуття вдячності не мав!

— А то ж якого мені ще біса? — каже Кирило Тур. — Ти ще подумаєш, що в мене на умі, як там кажуть, отчизна! Що от би то визволю своєю головою Сомка — він тепер більш потрібен... Казнає-що! Так робить тілько, хто й того не розшолопає, що своя сорочка до тіла ближче. То якби прийшлось положити голову за дітей абощо, так се було б святе діло, бо сказано: який батько дітей не жалує? А то підстав під обух голову за химеру! Ні, мій добродію, в нас на Вкраїні таких божевільних не дуже густо! А я ж хіба виродок?

Ну, Сомко, тобто Сомко з цього роману, ще в стані зорієнтуватися в мотивах Кирила. А от сімейство Череванів не знає, як то прощалися Кирило Тур з Петром Шраменком і як просив Петро здоровити кохану, з якою не сподівався на цьому світі й зустрітися, тому й повірили химерному запорожцю.

Да вже як привезли нас у Хмарище, тоді вразький запорожець сміється та й каже: «А ви справді думали, що я такий дурень, як яке Шраменя! Нехай вам цур, вражим бабам! Од вас усе лихо стає на землі! Лучче з вами зовсім не знатись! Нехай лишень зварять нам вечеряти: нам іще далека дорога».

А то б ще стали дякувати і здогадуватися, що от якийсь кодекс честі не дозволяє Кирилові свататись до дівчини, яку кохає його побратим і якому вона відповідає взаємністю.

Що там Черевані – і Петро, і ми, читачі, так і залишаємося при переконанні, що Кирило відмовився від єдиного свого кохання тільки тому, що на такі дурниці йому жаль сили й часу, раз трапилося так, що збився з плигу та й то ненадовго.

Чи знали вони тоді слова «кодекс честі»? Може, й знали. Вони тоді чимало дивних слів знали. Не виключено, що навіть «дзен» :-) 

Comments

[hogo-cz.livejournal.com]

Кирило Тур мені ще в школі сподобався. ЗІ Перечитав всі пости з теґами гуцульське і Хоткевич, дякую.

[Ирина Власова (from livejournal.com)]

А то б ще стали дякувати і здогадуватися, що от якийсь кодекс честі не дозволяє Кирилові свататись до дівчини, яку кохає його побратим і якому вона відповідає взаємністю.

Та ну, це Ви вже загнули! А панну Лесю він, отже, вночі на прогулянку вивіз..

Живий персонаж, за це й подобається. Ось тільки пан автор задумував цей образ як демонічний, але не "дотис", в кінці дав слабину.

[tin-tina.livejournal.com]

А тоді була зовсім інша ситуація. З Петром вони ще не зналися і про якісь його почуття до Лесі він навіть не здогадувався, Сомка він чесно попередив, що збирається вкрасти його наречену, а що той прийняв все за жарт - то його справа. Зрештою, "нареченої йому (Сомку) й не треба, бо йому зовсім інші чоботи шиють".
Слабина, себто зняття маски, так? - як на мене, була посередині сюжету, в сценах з матір"ю і сестрою Тура.

[tin-tina.livejournal.com]

Дякую за увагу!

[iglusha.livejournal.com]

А про "знали слово "дзен"" можна докладнiше?:)

[tin-tina.livejournal.com]

А ні, то жарт. Хоча буддистська література таки до Русі потрапляла - через посередництво візантійської і в християнському одязі. Просто філософія запорожців дуже мені нагадує дзен.

[iglusha.livejournal.com]

А, зрозумiло:)

[tin-tina.livejournal.com]

Адже історія, подібна на ту, з батьком Кирила Тура, цілком могла трапитися з якимось індуїстсько- буддійським подвижником. А ближче до нашого часу - з персонажем Гессе, Сіддхархою чи що :-)