Спогади Ів. Німчука

Повернувшись до основного нашого мемуариста, себто Івана Німчука, то: хай як оцінюй, але радянських людей, з якими він контактував, не назвеш ні примітивними, ні варварами, ні «азіатами» (у принизливому сенсі цього слова). Якщо були між ними менше освічені, то не їхня це провина, тим паче нічим не завинили ті, що не знали світу за межами СРСР. А все ж певна обставина дуже прикро вразила стороннього спостерігача, яким у цьому випадку і був Німчук. Можливо, саме те, що він походив з краю, де різні національні групи «жили мов на вулкані», у постійному протистоянні, це враження і було таким болючим. Мається на увазі імперіалізм та ксенофобія в усіляких її проявах, характерні для багатьох в’язнів Лубянки, не кажучи вже про тюремників. Відповідний розділ спогадів називається «Від інтернаціоналізму до націоналізму й імперіялізму», я ж перефразую вислів одного зі слідчих Німчука:

Ми також інтернаціоналісти

( Read more... )

Що ж, невесела тема. Можливо, наступна виявиться приємнішою? Йтиметься про наче дрібну, але цінну деталь, — що саме могли читати в’язні Луб’янки. Людям, для яких читання є одним із найважливіших аспектів життя, це може виявитися цікавим.