Спогади Ів. Німчука

Хто і за що потрапляв на Луб’янку

Можемо припустити, що офіційним звинуваченням проти Рауфа Лакоби була співучасть у троцькістській організації. Його покійний батько начебто допоміг колись утекти цьому постраху Радянської влади до Туреччини, щоправда, сам Рауф тоді ще під стіл пішки ходив, але кому це заважало? Натомість Івана Обреїмова звинувачували у шпигунстві, формальною підставою було те, що він і сам бував за кордоном, і до свого інституту запрошував вчених з-за кордону. Саме такими — себто троцькізм та шпигунство — і були переважно статті, які «шили» в’язням Луб’янки. Але не думайте, що їхні справи були схожими, а слідчий процес монотонним. Цілком навпаки, навіть цих двох мотивів достатньо було для невичерпної розмаїтості світу, а коли ще додати справи рідкісні, «чорних лебедів»… От хоча б три приклади, якщо не зовсім типові, то незабутні.

Монгол Лапсап Шірап

 

( Read more... )

Інша справа — з розряду майже літературних. Адже багато хто читав у художній літературі, як доведені до розпачу в’язні, від яких вимагалося «пояснити, за що їх арештували», вигадували вже цілковитий нонсенс. Як той герой Ів.Багряного, що збирався викрасти крейсер «Червона Україна» та перегнати його морем до Вірменії. Але бувало таке і в дійсності…

Греческий шпіон

 

( Read more... )

Наступна ж пригода настільки нагадала мені початок модного наприкінці 80-х роману, що не можу назвати оцей фрагмент інакше, як

Діти Арбату

( Read more... )

Що вдієш, багато поміченого і описаного Німчуком, в наші дні не те, що не заниділо, а навпаки, — розцвілося пишним цвітом.