Лондон

Повії, Темза, сажотруси

За своє життя я допустилася кількох перекладацьких гріхів, але в одному досі не завинила — за англійську поезію не бралася. Ну бо й куди…, — не кажучи вже про віршувальну техніку, я б часто не вміла і підрядника скласти. Слова багатозначні і хтозна, чого автор вживає якесь дуже чудернацьке? Може, то словесна гра, може, 15-е за місцем у словнику значення, може, за розміром підійшло… А, може, просто помилка друку, оно як колись отой Пальмовий день…Темна воно річ, а відомо ж — те, що губиться у перекладі, це і є поезія.

Так, принаймні, запевняють перекладачі старшої дати. Вони ще не знають, що виросле нове покоління читачів, яке впевнено запевняє: нічого подібного! Якщо ми чогось в тексті не розуміємо, то це переважно тому, що описувані автором реалії давно відійшли в минуле. Виявляється, навіть сучасним англомовним англійцям потрібні пояснення не кажу вже Шекспіра, а поезії, написаної на межі 18-го-19-го століть. Детальні такі пояснення, кожен рядок окремо.

Шкода тільки, що в різних підручниках ці пояснення різні…

Отакі хаотичні думки з’явилися в моїй бідній голові, коли я прочитала певну перекладацьку дискусію. Втрапила на неї геть випадково. Даруйте за інтимну подробицю, шукала книгу для читання у ванні, знайшла журнал «Всесвіт», №5-6 за 2011 рік, де акурат один читач не згоден був з друкованими раніше перекладами поезії «Лондон» англійського класика Вільяма Блейка, ну й пішло… До дискусії підключилися інші люди (в тому числі, викладач англійської літератури в одному з кращих американських вузів).

Не знаю, чим все завершилося, бо дискусія успішно дотягла до кінця 2011 року, не схоже, щоб сперечальники згодилися, а більше номерів у мене немає.

Щоб з’ясувати, про що йдеться, то от оригінал

( Read more... )

Тут в читача, боюся, голова піде обертом. Про що ж, холера, йдеться в цьому вірші? Ну, крім загального означення: автор блукає Лондоном і описує свої враження.

Сформулюю-но я три питання. Зарані попереджаю, що точної відповіді на всі три не знаю. Просте, складніше, найскладніше.

1. Що то за сажотруси (Chimney-sweepers) такі, чого вони кричать (плачуть) в церкві? Можна їх, якщо не влазять у розмір, замінити кимось іншим, — каменярами (як у № 2), мулярами, штукатурами? Це, повторю, найпростіше питання, недаремно сажотрусів переважно так і залишають сажотрусами, але от чого вони кричать, від повноти життя чи що?

2. Кого і за що клене «повія юна» (youthful Harlots curse)? Чужі «подружні катафалки»? Образ дійсно сильний, але їй-то що, хіба вона заміжня? А що то за невинне немовля і воно тут до чого? І чиє?

3. Питання найгірше. Яка там ця Темза з вулицями? Пишна? Вільна? Хартійна (що це таке?) Схиляє до роздумів про права? Буває, звісно, мене от ходіння вздовж залізниці схиляє до роздумів. А «уличный чертеж» — що воно таке і, знову ж, чому цей сам епітет (charter’d) автор вживає і щодо Темзи? Вона теж схиляє до роздумів чи прокреслена? А, може, ці всі люди неправі і мається на увазі щось зовсім інше? Щось таке — сучасникам автора («Лондон» написаний, принаймні, опублікований 1794-го року) воно видавалося очевидним, а нам — ну ніяк?

Прошу відважно писати. Все приймається!