"Наша література безперспективна"....

Як на мене, один з найпронизливіших розділів роману. Головний герой, Тарас Саргола, і його найближчий в даний момент приятель і покровитель, названий іменем "Левіт", розмовляють про трагічну долю тих культур, до яких належать самі.

( Левіт і Меламед )

Розстріляний "Василько" - один з найяскравіших персонажів другої частини роману. Дуже схоже, що в основному писався з Гр.Косинки.

"Левіта" я й далі не розшифрувала, а от "Меламед", - це, думаю, Міхоельс. Якщо врахувати, що Докія Гуменна писала "Дітей Чумацького шляху" в 1942-46 роках, то можна позаздрити її інтуїції: долю геніального актора вона передбачила безпомильно.