Кресові українці - 6

Модель асиміляції – інша чи та сама?

Закінчили ми, нагадаю, тим, що в часи Познанського (60-70-і роки 19 ст.) практично вся торгівля півдня Воронежчини була зосереджена в руках «хохлів» - вони виграли культурну й економічну війну зі своїми сусідами, як росіянами, так і греками. Але далеко не все було так рожево...

( Обрусіли, але не за місцевим зразком )

От такими шляхами приходила цивілізація й асиміляція у хохлацькі слободи Воронежчини, тим не менше, вони зуміли дати українській культурі і Плужника, і Пономаріва. Як не раз підкреслював Познанський, ця асиміляція проходила не під впливом найближчих сусідів, на яких «хохли» дивилися зверхньо. «Завинили» в даному випадку мода, земство, армія, не в останню чергу також школа. Тему розвитку освіти в українській Воронежчині я залишилу собі на опісля, а поки що не втримаюся від одного «сужета».

Чи не здається вам, що між воронізькими хохлами і житомирськими поляками є дещо спільне? І ті, й інші асимілювалися (чи реасимілювалися, в даному випадку неістотно) не за місцевим зразком, оскільки за культурним рівнем його перевершували, а за майнстрімівським, столичним. (В дитинстві трапилося мені провести кілька тижнів у сільській Житомирщині і досі пам’ятаю, як страшенно дивували мене й різали вухо всі ці «мона» замість можна і «дома» замість дім). Житомирські поляки засвоїли літературну українську мову, воронізькі хохли, хоч і не на протязі життя одного покоління – «московську російську». Звичайно, повних аналогій не буває, отож за житомирськими поляками не водилося ні «мотивирования за бороду», ні висловлювання про своїх же єдинокровних братів фразами типу «хохла необразована» (тут би мало бути мазура непросвіщенна чи що?) Тим не менше...