Син Юпітера – об’явління

-3-
Час уже приділити належну увагу релігійній стороні життя нашого героя – як стане зрозумілим з подальшого, вона й до того об’явління була вельми важливою, а після нього взагалі вибилася на перший план.

Як і чимало інших сучасників бурхливих, перехідних, пограничних епох, був він побожним аж до пересади, як і чимало інших уродженців перехідних, пограничних територій, не зумів би точно описати своєї конфесійної приналежності. Судячи з деяких натяків у документах, сім’я Марцинкевичів належала до унійної церкви (греко-уніатської, як її тоді називали), але, коли ця остання стала високо неблагонадійною, вибрала для себе латинську вітку християнства. Отож і наш Атанасій в офіційних документах записувався як римо-католик, що не заважало йому охоче признаватися і до православ’я (цікаво, що в часі білоруських безпаспортних мандрів він по черзі шукав притулку то в католицькому кляшторі, то в православному монастирі). Але до цього все не зводилося – чи то в часі перебування загряницями, чи під час подорожі на південь, він, схоже, стикався, а то й живо спілкувався з усякого роду тодішніми єретиками та сектантами. Все це цілком переплуталося в його свідомості, зрештою, не в нього одного. Всі діти синкретичних епох такі, не всі, однак, є духовидцями і формулюють нові релігійні доктрини. А  Марцинкевичу це вдалося, дійшло ж до перевороту в його духовному житті за таких умов.

( Богоявлення і його наслідки )