Здається, дещо прояснилася справа з тою версією арешту Євгена Полотнюка, яка стверджує, що став він заложником добровільно, замість неуточненої ближче жінки. Як розповіла Роману Гораку одна з приятельок письменниці, сама Ірина Вільде так описувала цю подію, а тією жінкою мала бути вона сама. Мовляв, німці приїхали саме за нею і саме її мали арештувати, але відданий чоловік не дав забрати дружину, біг за машиною, куди її посадили, і, зрештою, її з машини виштовхнули, а його забрали. Р.Горак делікатно характеризує цю розповідь як фантазію вже дуже змученої життям жінки про коханого мужчину (журнал «Дзвін», №3-4 за 2004 р. назва публікації «Кинути каменем»). Мабуть, так воно і було.
От, загалом, і все, в сухому залишку маємо такі безперечні факти:
( Read more... )
От, загалом, і все, в сухому залишку маємо такі безперечні факти:
( Read more... )
