Ягнята за селом і всяке інше

    Сяк-так вибравшись з перманентного програмування, я спробувала трохи розвіятися, погортавши Сенкевича (того, що «Трилогія»). Хоча в мене з ним давні проблеми... і знову не вдалося. Ще сяк-так «Вогнем і мечем», попри те, що безцеремонне поводження з іменами  Ганни Борзобагатої Красенської, волинської шляхтянки, чи Курцевичів-Булиг, козацьких полковників, неабияк мене зачепило (військові сцени, як не дивно, ні, хоча безсмертний уступ з безсмертної книжки про те, як ельфи показували чуда геройства і косили орків товпами, але орки чомусь перемагали на всіх фронтах, я таки згадала). А з «Потопом» пішло куди гірше. Бо-зна чому, герої на мій смак там начебто є (думаю, ніхто не здивується, що це обидва Радзивілли, дуже дякую пані Ірині за рекомендацію звернути увагу на біржанську гілку цього сімейства), князь Богуслав і зовсім з розряду моїх улюблених симпатичних негідників, а от же... Словом, на половині першого тому я обламалася і перейшла на спогади Юрія Шевельова «Я, мені, мене... і довкруги» - от їх хоч всі на цитати розтягуй. Наприклад, така може, як я сподіваюся, зацікавити м.ш.ф. kerbasi 
  ( Read more... )