Наступний римський борг

  Раз знайшлося в нас стільки римопоклонників, то продовжу я роздавати римські борги, виниклі під час однієї розмови в коментарях до ІП. Хоча та розмова навіть не Риму стосувалася, а Спартака, ще ж правильніше – героїв взагалі. Спартак же був обраний в якості героя, так би мовити, нейтрального, навряд чи якийсь наш сучасник всерйоз запише себе чи в римські громадяни, чи в римські раби. Отож, суперечка виникла навколо того, чи можна вважати Спартака героєм з чисто прагматичної точки зору, адже ж він, правду кажучи, попри все своє геройство нічого особливого не добився. Ні Риму не зруйнував, ні рабів не визволив – якщо котресь з цих діянь було його метою.

Але ця тема так і зійшла нанівець, мабуть, тому, що герой – надто суб’єктивне поняття. Зате цікаво б порівняти, як виглядає Спартак в різних художніх творах, трохи новіших, аніж роман Джованьолі чи фільм Стенлі Кубрика. «Крові і піску» я не бачила, тому знову собі візьму цикл Колін Маккалоу – повстання гладіаторів описується там в третьому романі, «Фаворити Фортуни», - і «Спартака» Валентинова. А вибрала я їх тому, що обидва виглядають варіаціями того ж сюжету, тільки у Маккалоу – більш реалістично, навіть приземлено, у Валентинова – з дещо містичним присмаком (як на мене, аж забагато). Не знаю, чи то хтось до когось заглядав :-), чи такий вже відносно цієї теми є негласний консенсус, але по пунктах виглядає так.

( Read more... )