(no subject)

      Не так давно мшф strongowski   розпочав був цікаву тему – звідки взялися відомі уявлення про Росію як про країну, де по вулицях засніжених міст (а зима там триває цілий рік!) ходять ведмеді з балалайками, селяни п’ють гарячі самовари в затінку величних клюкв та інші всім відомі картини. На жаль, особливо заглибитися в зміст обговорення я не зуміла, але видається, що все це було вигадано навіть не в Парижах чи Берлінах, а в редакціях російських же газет тодішніми приколістами і пофігістами, якщо вживати сучасний термін – фофудьїстами. У всякому випадку, схоже, що Дюма про знану «гіллясту журавлину» не писав.
         Це не означає, що цілковито фантастичних уявлень про Велику Імперію у її європейських сусідів не було. Були, та ще які, чесно кажучи, познайомившись з ними, волієш медведІв, як креативніших і взагалі приємніших учасників дії. От, хоча би, одне таке оповідання авторства якогось Жоржа д’Еспардеса з грізною назвою «Ух! Волки!». Можливістю його читати ми завдячуємо Лесі Українці, яка задля розваги переклала цей шедевр російською мовою. Як зауважує перекладачка, це оповідання таке забавне, попри начебто трагічний сюжет, що воно неабияк потішає російських читачів. «Нельзя сказать, чтобы автор вовсе ничего не знал о России, он кое-что слыхал, знает даже кое-какие русские слова, которые помещает без перевода –le moujik, la baba, la barynia, la chuba, les onoutchis, la pliassowaia – но это знание переплетается с самыми грубыми промахами. Достаточно указать, что приводимое в подлиннике слово pliassowaia автор поясняет – chant d’exil et de pauvreté (тобто пісня вигнання і бідності)». Але досить цих пояснень, от як воно виглядає:
( Read more... )

UPD - от яка цитата мені щойно трапилася: "Цезар знав галлів краще, як сучасна Європа знає Росію". Герцен...