Світ "Руфіна і Прісцілли"

Руфін і Прісцілла – прощання
            Отож, мучениць і жінок, що реалізували себе мужньо, а хоч би поважаних і впливових, в ранному християнстві не бракувало. І все-таки: як же там було з жіночими свяченнями? Інституція дияконіс у східній Церкві протривала до 12 століття, а одне з документальних свідчень про її функціонування вже у пост-язичницькі часи належить до часу правління імператора Феодосія. Відомий цей імператор, крім іншого, тим, що законодавчо заборонив Олімпіади, тому книжка Ол.Кравчука, що описує деякі аспекти цього періоду, називається “Останньою олімпіадою” (тут слово “олімпіада” вжито не в значенні “ігри”, а “проміжок часу довжиною в 4 роки”). Отож, цитую пасаж про деякі інші тоді прийняті закони:
            ( Read more... )

            І на цьому “Credo” (яке Оксана Забужко називає цілковито єретичним і приреченим на знищення незалежно від того, яка течія у християнстві перемогла б), я з подружжям Руфіна і Прісцілли попрощаюся.

(no subject)

Етична проблема - чи пасує ще раз брати гроші з іншої особи, але фактично за ту саму роботу? Почуваюся з тим препаскудно...
Знайдене отут via joanerges  прекрасне:
Іду я на суд,  попереду покійника несуть,
Як покійник мовчить, так і суддя хай замовкне.
Як я зрозуміла, вживати, коли загрожує 3 роки і більше. Страшенно схоже на певні відьомські замовляння з кінця 17-го століття.