![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
З дитячого світу
19/04/2011 06:16 pm Можливо, мої читачі зі стажем ще пам’ятають історію про певного хлопчика, який належав до генерації дітей просунутих і навіть фінансово незалежних, однак з досить туманним уявленням про спосіб появи в родині жаданої сестрички? Теперішні діти в цьому сенсі інші (і не думайте, що я так хочу на якусь зіпсованість натякнути, зовсім ні!)
…Колупаючись при комп’ютері, не раз стаєш безмовним свідком найдивніших сцен. Теперішня була радісною – одна зі співробітниць мого, сказати б, клієнтського підприємства, всього кілька годин як народила донечку. Звістку про це принесла молода дама років десь так семи-восьми, одна з тих, котрих називають дітьми бухгалтерії (зазвичай це означає, що мама тут працює, а дитина проводить чималу частину життя: обідає, пише уроки або розважається з такими ж дітьми). Її ж про це сповістила ровесниця, родинний зв’язок якої з всіма іншими зацікавленими я вже не мала як уточнити.
За півгодини Любця встигла оббігати всі кімнати і всіх знайомих, а оце саме й до комп’ютерної добралася. Інформація її звучала настільки фахово, що я а мусила протирати очі, щоб впевнитися: переді мною саме семирічна дитина, а не доросла жінка. Вона знала, коли розпочалися роди, скільки часу тривали, як все пройшло з медичної точки зору і всі розміри новонародженої (правда, при цьому плутала сантиметри з кілометрами і грами з тоннами).
Однак на бідну дитину чекало і чимале розчарування. З’ясовуючи, коли і як можна відвідати молоду маму, довідалися, що дітей віку Любці у пологове відділення не пускають. З чисто медичних причин: вони часто переносять інфекцію, хоча нібито і виглядають цілком здоровими.
Довідавшись про це, Любця повернулася і з трагічним виразом вийшла. Її мама, що сиділа тут же, прокоментувала:
- Пішла плакати.
Як воно вже там закінчилося. не знаю.
…Разом з колишньою вікторіанською невинністю, відійшла в минуле і головна інтрига, зв’язана з появою нової маленької людини: її стать. Більшість батьків дізнається про це задовго до родів (я вже як більш-менш професіонал знаю, що на другому триместрі, бо коли зарано чи запізно, то лікарю важко розрізнити). Достовірність такого розрізнення достатньо висока, процентів 90, однак зрідка бувають і промахи. Та й батьки, зізнатися, всякі бувають.
Певна подружня пара, прийшовши на черговий ультразвуковий огляд, дуже наполягала, що в них повинна бути дівчинка, вони хочуть тільки дівчинку, за всіма прикметами має бути дівчинка і ні про яких хлопчиськ вони й чути не хочуть. Бракувало тільки класичної фрази:
- За свої гроші ми маємо право вибирати!
А, оскільки випадок в цьому сенсі був складний, маленьке ніяк не бажало позувати перед глядачами, лікарка тяжко зітхнула:
- Якщо не вийде дівчинки, то вам поміняти?
Але й тут не скажу, чим воно все закінчилося, натомість нарешті займуся справою, яку я давно обіцяла любій![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
rich_ka : згадаю всі, які тільки чула, слова «дитячо-батьківського» жаргону. Перепрошую, якщо вийде з надміру галицьким забарвленням, як уже зумію.
Звичайно, не обійдеться без коментарів та літературних ілюстрацій - це з Леся Мартовича, "Забобон".
Люлю – а) ліжечко; б) спати.
Сюпати – сидіти. «Сюп», «сюпай» - сядь, сиди.
Гайтю – гуляти.
Гойда, гойда-гойда – не бойовий окрик вірних слуг государевих, а пропозиція або опис процесу гойдання – на гойдалці (те саме, що качеля) або й просто на руках.
Тиню, тиняти, тиню-тиню – танцювати.
Ту-ту – а) як казали в старовину, саморухомий екіпаж. Машина, автобус, поїзд; б) їхати.
Гам – їсти
Папа – хліб, булочка. Наголос на першому складі. Не плутати з папа – наголос на другому складі, тим більше з російсько-французьким папа – тато. Подібний промах робить один з персонажів «Житомирської саги» Валерія Шевчука: намагаючись умовити батька дружини на якесь протизаконне діяння, він улесливо називає його папою. Той злобно (бо вони з зятем не в ладах) відповідає: «Папа – це хліб, який дають дитині, а я тобі тесть».
Моня – молоко, інколи також каша.
Папа – слово на прощання, яке з дитячого лексикону вже впевнено перейшло в дорослий. Необхідна частина обов’язкової освіти дитини з доброго дому, при цьому треба ще помахати рукою. Іноді супроводжується ще одним словожестом:
Цьом – поцілунок. Зменшено – цьомчик, дієслово – цьомати.
Ляля – а) ляля; б) будь-яка дитина незалежно від статі.
Дядьо, вуйко, дябчик – будь-яка доросла істота чоловічої статі. Крім того, дябчик – це ще й будь-який персонаж комп’ютерної гри.
Цьоця – будь-яка істота жіночої статі. Інколи дитину обіцяють віддати цьоці, якщо вона (дитина) буде нечемною. Цьоця зобов’язана підіграти, хоч би її на даному етапі життєвого шляху «лялі», тим більше чужі, і не цікавили. Дябчики в такій ролі чомусь не фігурують, видно, жодна дитина не повірить, що «дябчик» зумів би з нею справитися.
Киця – а) киця; б) будь-яка м’яка і пухната річ: коцик, хустинка, іграшка, покривальце. Киця як киця є обов’язковою частиною дитячого мікросвіту, вчителькою життя, а також мистецтва лагідності, терплячості, незалежності. Якщо житлові умови чи ще щось не дозволяють утримувати реальну кицю, її роль з успіхом виконує уявна. В дечому вона навіть перевершує реальну кицю, яка появу нового домашнього улюбленця (бо чим же є це мале плаксиве непорозуміння?) може сприйняти нервово. На цей випадок лялю попереджають: киця не завжди любить, щоб її гладили, і взагалі гладити можна тільки ту кицю, яку годуєш. Вміння правильно відповісти на питання: «Як киця робить?», тобто «няв!», є необхідною частиною обов’язкової освіти дитини з доброго дому. («-Няв-няв! – порозуміла Оля. – Киця!».
При тому, що киця є істотою безумовно симпатичною, то і її одвічна суперниця, мишка, теж не обділена увагою.
Мишка – а) справжня мишка, в ролі якої переважно виступає уявна мишка. Мишка вчить казати «І-і-і», а ще допомагає у надзвичайно важливій справі зміни молочних зубів на постійні; б) комп’ютерна мишка, яка поступово витісняє з міфологічного світу справжню мишку. На питання: «Як мишка робить?», просунута дитина відповідає не «і-і-і», а «клац-клац», при тому демонструючи пальчиками, як саме клацати по мишці. Все-таки істотною перевагою реальної мишки є її значно вища престижність: ігрова чи й театральна роль мишки дуже завидна і не кожному може бути довірена. Із цілком автентичної розмови мами і лялі: «Ти ще для мишки замаленька, може, вихователька дасть тобі роль на другий рік».
Ґава – а) собачка, вона ж песя, дещо менше популярна, ніж киця, але все ж важлива частина дитячого міфосвіту. Істота, яка робить «гав-гав»; б) міфологічна істота, яка обов’язково відбере і з’їсть те, чого не хоче їсти дитина. Родичка бабайки і вови.
Вова – міфологічна істота. Страшна, але з нею можна справитися («А ми бий-бий вову, - говорила Гандзя. –Ньо-ньо! Іди собі, вово, геть, бо ми бий-бий!»)
Сорока – не стільки реальна пташка, скільки сорока-ворона, яка «кашку варила, на порозі студила». У зв’язку з сороко-вороною проходить і класифікація дитячих пальчиків: «бобосьо, горосьо, фасолька, бараболька, бобище – в носі вітер свище».
Коко – а) курочка, курчатко («Показувала Олі кури на подвір’ї і називала їх ко-ко»); б) яєчко. Дуже добре, коли курочка «зносить» яєчко відразу при дитині, дитина ж не дивується з того, що це яєчко вже зварене.
Куця – свинка, робить «рох-рох» або «хро-хро», або «хру-хру», тут є чималий простір для звуконаслідування. Ляля теж буває куцею, якщо розкидає забавки або неакуратно їсть.
Щоб закрити тваринну тему: кожна дитина повинна знати, що коровця робить муму і моню, козя – ме, а коник – ігагага. Якщо дитина, як і більшість теперішніх дітей, ніколи живцем не бачила ні коровці, ні козі, ні коника, святий обов’язок батьків виступити у тваринному амплуа.
Піць – пече. Згадувана Оксаною Стефанівною «жижа» у нас не вживається.
Буба – а) болить; б) синячок, прищик чи будь-яка інша болячка. Інша назва – «вава». Від неї дуже допомагає «цьомчик».
Няй – лиши, не можна, не чіпай, небезпечно.
Коня – не коник, а платтячко. Від «сукеночка, суконочка».
Чобці – будь-яке дитяче взуття.
Ноцьо – предмет інтимного вжитку, який дорослі можуть називати нічним горщиком. В нашій родині вживається ще реліктове слово «нальчик» (зменшене від «уринал»), яке не треба плутати з назвою кавказького міста.
…Колупаючись при комп’ютері, не раз стаєш безмовним свідком найдивніших сцен. Теперішня була радісною – одна зі співробітниць мого, сказати б, клієнтського підприємства, всього кілька годин як народила донечку. Звістку про це принесла молода дама років десь так семи-восьми, одна з тих, котрих називають дітьми бухгалтерії (зазвичай це означає, що мама тут працює, а дитина проводить чималу частину життя: обідає, пише уроки або розважається з такими ж дітьми). Її ж про це сповістила ровесниця, родинний зв’язок якої з всіма іншими зацікавленими я вже не мала як уточнити.
За півгодини Любця встигла оббігати всі кімнати і всіх знайомих, а оце саме й до комп’ютерної добралася. Інформація її звучала настільки фахово, що я а мусила протирати очі, щоб впевнитися: переді мною саме семирічна дитина, а не доросла жінка. Вона знала, коли розпочалися роди, скільки часу тривали, як все пройшло з медичної точки зору і всі розміри новонародженої (правда, при цьому плутала сантиметри з кілометрами і грами з тоннами).
Однак на бідну дитину чекало і чимале розчарування. З’ясовуючи, коли і як можна відвідати молоду маму, довідалися, що дітей віку Любці у пологове відділення не пускають. З чисто медичних причин: вони часто переносять інфекцію, хоча нібито і виглядають цілком здоровими.
Довідавшись про це, Любця повернулася і з трагічним виразом вийшла. Її мама, що сиділа тут же, прокоментувала:
- Пішла плакати.
Як воно вже там закінчилося. не знаю.
…Разом з колишньою вікторіанською невинністю, відійшла в минуле і головна інтрига, зв’язана з появою нової маленької людини: її стать. Більшість батьків дізнається про це задовго до родів (я вже як більш-менш професіонал знаю, що на другому триместрі, бо коли зарано чи запізно, то лікарю важко розрізнити). Достовірність такого розрізнення достатньо висока, процентів 90, однак зрідка бувають і промахи. Та й батьки, зізнатися, всякі бувають.
Певна подружня пара, прийшовши на черговий ультразвуковий огляд, дуже наполягала, що в них повинна бути дівчинка, вони хочуть тільки дівчинку, за всіма прикметами має бути дівчинка і ні про яких хлопчиськ вони й чути не хочуть. Бракувало тільки класичної фрази:
- За свої гроші ми маємо право вибирати!
А, оскільки випадок в цьому сенсі був складний, маленьке ніяк не бажало позувати перед глядачами, лікарка тяжко зітхнула:
- Якщо не вийде дівчинки, то вам поміняти?
Але й тут не скажу, чим воно все закінчилося, натомість нарешті займуся справою, яку я давно обіцяла любій
rich_ka : згадаю всі, які тільки чула, слова «дитячо-батьківського» жаргону. Перепрошую, якщо вийде з надміру галицьким забарвленням, як уже зумію. Звичайно, не обійдеться без коментарів та літературних ілюстрацій - це з Леся Мартовича, "Забобон".
Люлю – а) ліжечко; б) спати.
Сюпати – сидіти. «Сюп», «сюпай» - сядь, сиди.
Гайтю – гуляти.
Гойда, гойда-гойда – не бойовий окрик вірних слуг государевих, а пропозиція або опис процесу гойдання – на гойдалці (те саме, що качеля) або й просто на руках.
Тиню, тиняти, тиню-тиню – танцювати.
Ту-ту – а) як казали в старовину, саморухомий екіпаж. Машина, автобус, поїзд; б) їхати.
Гам – їсти
Папа – хліб, булочка. Наголос на першому складі. Не плутати з папа – наголос на другому складі, тим більше з російсько-французьким папа – тато. Подібний промах робить один з персонажів «Житомирської саги» Валерія Шевчука: намагаючись умовити батька дружини на якесь протизаконне діяння, він улесливо називає його папою. Той злобно (бо вони з зятем не в ладах) відповідає: «Папа – це хліб, який дають дитині, а я тобі тесть».
Моня – молоко, інколи також каша.
Папа – слово на прощання, яке з дитячого лексикону вже впевнено перейшло в дорослий. Необхідна частина обов’язкової освіти дитини з доброго дому, при цьому треба ще помахати рукою. Іноді супроводжується ще одним словожестом:
Цьом – поцілунок. Зменшено – цьомчик, дієслово – цьомати.
Ляля – а) ляля; б) будь-яка дитина незалежно від статі.
Дядьо, вуйко, дябчик – будь-яка доросла істота чоловічої статі. Крім того, дябчик – це ще й будь-який персонаж комп’ютерної гри.
Цьоця – будь-яка істота жіночої статі. Інколи дитину обіцяють віддати цьоці, якщо вона (дитина) буде нечемною. Цьоця зобов’язана підіграти, хоч би її на даному етапі життєвого шляху «лялі», тим більше чужі, і не цікавили. Дябчики в такій ролі чомусь не фігурують, видно, жодна дитина не повірить, що «дябчик» зумів би з нею справитися.
Киця – а) киця; б) будь-яка м’яка і пухната річ: коцик, хустинка, іграшка, покривальце. Киця як киця є обов’язковою частиною дитячого мікросвіту, вчителькою життя, а також мистецтва лагідності, терплячості, незалежності. Якщо житлові умови чи ще щось не дозволяють утримувати реальну кицю, її роль з успіхом виконує уявна. В дечому вона навіть перевершує реальну кицю, яка появу нового домашнього улюбленця (бо чим же є це мале плаксиве непорозуміння?) може сприйняти нервово. На цей випадок лялю попереджають: киця не завжди любить, щоб її гладили, і взагалі гладити можна тільки ту кицю, яку годуєш. Вміння правильно відповісти на питання: «Як киця робить?», тобто «няв!», є необхідною частиною обов’язкової освіти дитини з доброго дому. («-Няв-няв! – порозуміла Оля. – Киця!».
При тому, що киця є істотою безумовно симпатичною, то і її одвічна суперниця, мишка, теж не обділена увагою.
Мишка – а) справжня мишка, в ролі якої переважно виступає уявна мишка. Мишка вчить казати «І-і-і», а ще допомагає у надзвичайно важливій справі зміни молочних зубів на постійні; б) комп’ютерна мишка, яка поступово витісняє з міфологічного світу справжню мишку. На питання: «Як мишка робить?», просунута дитина відповідає не «і-і-і», а «клац-клац», при тому демонструючи пальчиками, як саме клацати по мишці. Все-таки істотною перевагою реальної мишки є її значно вища престижність: ігрова чи й театральна роль мишки дуже завидна і не кожному може бути довірена. Із цілком автентичної розмови мами і лялі: «Ти ще для мишки замаленька, може, вихователька дасть тобі роль на другий рік».
Ґава – а) собачка, вона ж песя, дещо менше популярна, ніж киця, але все ж важлива частина дитячого міфосвіту. Істота, яка робить «гав-гав»; б) міфологічна істота, яка обов’язково відбере і з’їсть те, чого не хоче їсти дитина. Родичка бабайки і вови.
Вова – міфологічна істота. Страшна, але з нею можна справитися («А ми бий-бий вову, - говорила Гандзя. –Ньо-ньо! Іди собі, вово, геть, бо ми бий-бий!»)
Сорока – не стільки реальна пташка, скільки сорока-ворона, яка «кашку варила, на порозі студила». У зв’язку з сороко-вороною проходить і класифікація дитячих пальчиків: «бобосьо, горосьо, фасолька, бараболька, бобище – в носі вітер свище».
Коко – а) курочка, курчатко («Показувала Олі кури на подвір’ї і називала їх ко-ко»); б) яєчко. Дуже добре, коли курочка «зносить» яєчко відразу при дитині, дитина ж не дивується з того, що це яєчко вже зварене.
Куця – свинка, робить «рох-рох» або «хро-хро», або «хру-хру», тут є чималий простір для звуконаслідування. Ляля теж буває куцею, якщо розкидає забавки або неакуратно їсть.
Щоб закрити тваринну тему: кожна дитина повинна знати, що коровця робить муму і моню, козя – ме, а коник – ігагага. Якщо дитина, як і більшість теперішніх дітей, ніколи живцем не бачила ні коровці, ні козі, ні коника, святий обов’язок батьків виступити у тваринному амплуа.
Піць – пече. Згадувана Оксаною Стефанівною «жижа» у нас не вживається.
Буба – а) болить; б) синячок, прищик чи будь-яка інша болячка. Інша назва – «вава». Від неї дуже допомагає «цьомчик».
Няй – лиши, не можна, не чіпай, небезпечно.
Коня – не коник, а платтячко. Від «сукеночка, суконочка».
Чобці – будь-яке дитяче взуття.
Ноцьо – предмет інтимного вжитку, який дорослі можуть називати нічним горщиком. В нашій родині вживається ще реліктове слово «нальчик» (зменшене від «уринал»), яке не треба плутати з назвою кавказького міста.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2011-04-19 03:44 pm (UTC)обожаю детский язык -- жаль, что у нас никто не собирает видеозаписи своих детей для анализа формирования языковой способности. в Штатах этим кучи народу занимаются.
no subject
Date: 2011-04-19 03:51 pm (UTC)Отут (http://otar.livejournal.com/tag/%D0%BA%D1%83%D0%BA%D1%83%D1%81%D1%96%D0%BA)
no subject
Date: 2011-04-19 04:12 pm (UTC)но он же это не собирает целенаправленно и систематически, чтобы потом анализировать, правда?
no subject
Date: 2011-04-19 04:45 pm (UTC)no subject
Date: 2011-04-19 05:07 pm (UTC)А "папа" - это размоченный в молоке (или даже жёваный) хлеб, который дают младенцу в тряпочке - сосать. По-моему слово "папа" ("папка") используется также для обозначения густой полужидкой смеси в кулинарии и пульпы в технологии.
no subject
Date: 2011-04-19 05:09 pm (UTC)На щастя, традиція давати дітям жований хліб вже відійшла в минуле :-)
no subject
Date: 2011-04-20 06:33 am (UTC)Але наведені Ваи приклади дуже схожі на наші , подільські.Не чула тільки ноцьо,і коня. А ще наша бабуся згадала "зюма" - земля. Я буду тихенько записувати, може вона ще щось згадає.:)
no subject
Date: 2011-04-20 10:48 am (UTC)Це ще раз доводить, наскільки ми єдиний народ :-)
no subject
Date: 2011-04-21 01:57 pm (UTC)затуляв красномовно рота рукою - бо ж рибка ніц не каже! і опціонально робив "хвилясто" долонькою - бо рибка хвостиком "плюсь-плюсь" :))
no subject
Date: 2011-04-21 06:12 pm (UTC)no subject
Date: 2011-04-21 10:55 am (UTC)і ще важливе!!! :
Дуда - холодне, холодно.
Хххххх - гаряче, пече
Пóпа - аж ніяк не дупця :)), а черевички, чобітки, тапки, любé. Множина. Я завжди нєдоумівала - як жеж однина буде? попо, чи що.
БАУУУ - впасти, вдаритися.
Ціпітко - те ж коко а).
:))))))))
no subject
Date: 2011-04-21 12:31 pm (UTC)no subject
Date: 2011-04-21 01:54 pm (UTC)áна! áна! - "виховальний" вигук :)), супроводжується відповідним жестом у напрямку сідальця. Діти дуже швидко теє переймають :(( і роблять те саме, якщо впадуть і вдаряться - тій речі, об яку вдарились.
...Мій малий, ніколи не забуду, коли ввійшов у "песячий "вік - коли вони вже усе розуміють, але мовою ще не встигають - став якось свідком грандіозної бучі: баба діда за щось моцно-моцно сварила. Малий дивився, мало в очі їх не ввібрав, аж подих переводив при тому збурено.
Потім прибіг до мене і каже: "Баба ААА!"
Побив себе по голові: "ААААА!!". Потім почав стукати по всіх речах в кімнаті: "ана-ана-ана-ана!!".
То означало ось що: "Баба кричить! Баба напевно сииииильно в голівоньку вдарилась! І об це вдарилась, і об це вдарилась, і об це..."
Як вони прозирають суть речей, поки ще малі, і ми не встигли їм усіляких брехонь в мізки напхати.... :)))))
...О, то мій малий стопроцентово кельт! Він на кицю не казав "мяв", а волів казати "кіт" одразу. Але неполучалося. А виходило "Кххх! Кхххх!". А в слові "так" він надзвичайно своєрідним чином "ковтав" першу приголосну, виходило "Ак!" а навіть "Акхххх!" мені довелось з часом його зумисне поправляти.
Свекруха мені навіть злегка "пеняла" - чого, мовляв, говорить "не як всі", от бери та й учи його як всіх. Ооооо! Я на таке хіба що полум"ям з вух не пихкала. Яка обмеженість, ах!
Вона ДУЖЕ добра жінка, але от бува, непоніма :)). А може, мусіла хоч якось скинути "законне" незадоволення невісткою, і думала, що таке мені дозолить найменше? :))). Не вгадала, ой лишенько.
...Мені здається, що існує якийсь таємний, ледве вловний , але такий... слова не доберу... живлющий, ні, не те, нехай... зв"язок між неправильностями дитячої мови і глобальними, континентальними процесами мовотворень, словотворень.
Не хвата мені знання умних слів, щоб висловитись!
no subject
Date: 2011-04-21 06:11 pm (UTC)