Окрилююча дух романтика
22/01/2011 05:07 pm(Гр.Костюк про Остапа Вишню, «Зустрічі і прощання», з розділу «Перше знайомство»)
«-Павле Михайловичу, можна одне питання?
Він глянув на мене підпилим поглядом і ніби байдуже, мовив:
- Прошу.
- Мені здається, що я вас колись давно бачив. – Вишня підвів на мене свій погляд і запитально мовчав. Я продовжував. – Це було рівно десять років тому (час дії оповідання – 1929 рік). Часи, знаєте, які. У моєму рідному селі, в семи кілометрах від Кам’янця-Подільського. В цей самий, приблизно, час. Ви були ще з якимось товаришем. Довго, весело і дотепно розмовляли з нашими дядьками. На вас був гуцульський, ніжно вишитий кептар. Я прислухався до тієї веселої розмови і мені образ бесідника запам’ятався на все життя. Я мав добру зорову пам’ять.
Вишня, очевидно був вражений такою несподіваною пригадкою. На мить він ніби знітився, поставив склянку і, склавши в саркастичну посмішку свої досить повні губи, відповів:
- Ех, молодий чоловіче, хто вас навчив викликати з небуття цю тінь? Та хіба ж ви не знаєте, що за ті свої походеньки я вже міцно-міцно відсидів. Завдяки тільки й Блакитному оце дихаю на світі. А ви знову...
Я тоді, звичайно, нічого того не знав. Лише згодом я довідався, що в епоху УНР Остап Вишня був як фейлетоніст і сатирик уже досить відомий. 1919 року, коли я вперше його побачив, був він активним співробітником газети «Трудова громада» - центрального органу Української партії соціалістів-революціонерів, впливової і масової тоді селянської партії. Після катастрофи УНР Вишня на еміграцію не виїхав. Він волів залишитися з народом. Коли наприкінці 1920 року Червона армія окупувала й Кам’янець, то ЧК в першому турі арештів заарештувала й недавнього співробітника есерівської газети П.Грунського (справжнє ім’я – Павло Губенко). З заарештованими тоді не дуже церемонилися і їх швидко пускали «в расход». Але Вишня і ще кілька таких як він в’язнів мали щастя бути «особливо важливими контрреволюціонерами». Тому їх не розстріляли, а відвезли на особливе слідство в ЧК у Харків. Як тільки про це довідався Василь Блакитний, він негайно вжив усіх засобів, включно зі своїми зв’язками з Г.І.Петровським, і звільнив Павла Михайловича Губенка. Звільнивши, Блакитний відразу взяв його на роботу до «Вістей ВУЦВК», які він редагував. З 1921 року на сторінках «Вістей» почали з’являтися актуальні фейлетони й гуморески, підписані: Остап Вишня.
Всього цього, кажу, я тоді не знав. і мені зробилося дуже прикро. Виправдовуючись, я пробував пояснити Вишні, що це я не навмисне. Що той образ молодого ентузіаста нашої революції, якого я побачив і почув у 1919 році, врізався мені у пам’ять на все життя. І я, побачивши таку достеменну подібність, не міг не запитати. Та й поганого ж тут нічого нема. Я тільки одного, мовляв, не збагну, де ви взяли такого знаменитого гуцульського кептарика і чому він вам так припав до душі?
Вишня, глянувши на мене поглядом, де була суміш жарту, сарказму й щирої лірики, мовив:
- Та хіба ви збагнете, чому? Ви ж тоді ще під стіл пішки ходили. Ех, молодий чоловіче! Та то ж була весна і така... окриляюча дух романтика. В такі моменти не тільки гуцульський кептарик одягнеш (Єдина... Соборна... Наші Карпати!), а бозна-що зробиш!»
«-Павле Михайловичу, можна одне питання?
Він глянув на мене підпилим поглядом і ніби байдуже, мовив:
- Прошу.
- Мені здається, що я вас колись давно бачив. – Вишня підвів на мене свій погляд і запитально мовчав. Я продовжував. – Це було рівно десять років тому (час дії оповідання – 1929 рік). Часи, знаєте, які. У моєму рідному селі, в семи кілометрах від Кам’янця-Подільського. В цей самий, приблизно, час. Ви були ще з якимось товаришем. Довго, весело і дотепно розмовляли з нашими дядьками. На вас був гуцульський, ніжно вишитий кептар. Я прислухався до тієї веселої розмови і мені образ бесідника запам’ятався на все життя. Я мав добру зорову пам’ять.
Вишня, очевидно був вражений такою несподіваною пригадкою. На мить він ніби знітився, поставив склянку і, склавши в саркастичну посмішку свої досить повні губи, відповів:
- Ех, молодий чоловіче, хто вас навчив викликати з небуття цю тінь? Та хіба ж ви не знаєте, що за ті свої походеньки я вже міцно-міцно відсидів. Завдяки тільки й Блакитному оце дихаю на світі. А ви знову...
Я тоді, звичайно, нічого того не знав. Лише згодом я довідався, що в епоху УНР Остап Вишня був як фейлетоніст і сатирик уже досить відомий. 1919 року, коли я вперше його побачив, був він активним співробітником газети «Трудова громада» - центрального органу Української партії соціалістів-революціонерів, впливової і масової тоді селянської партії. Після катастрофи УНР Вишня на еміграцію не виїхав. Він волів залишитися з народом. Коли наприкінці 1920 року Червона армія окупувала й Кам’янець, то ЧК в першому турі арештів заарештувала й недавнього співробітника есерівської газети П.Грунського (справжнє ім’я – Павло Губенко). З заарештованими тоді не дуже церемонилися і їх швидко пускали «в расход». Але Вишня і ще кілька таких як він в’язнів мали щастя бути «особливо важливими контрреволюціонерами». Тому їх не розстріляли, а відвезли на особливе слідство в ЧК у Харків. Як тільки про це довідався Василь Блакитний, він негайно вжив усіх засобів, включно зі своїми зв’язками з Г.І.Петровським, і звільнив Павла Михайловича Губенка. Звільнивши, Блакитний відразу взяв його на роботу до «Вістей ВУЦВК», які він редагував. З 1921 року на сторінках «Вістей» почали з’являтися актуальні фейлетони й гуморески, підписані: Остап Вишня.
Всього цього, кажу, я тоді не знав. і мені зробилося дуже прикро. Виправдовуючись, я пробував пояснити Вишні, що це я не навмисне. Що той образ молодого ентузіаста нашої революції, якого я побачив і почув у 1919 році, врізався мені у пам’ять на все життя. І я, побачивши таку достеменну подібність, не міг не запитати. Та й поганого ж тут нічого нема. Я тільки одного, мовляв, не збагну, де ви взяли такого знаменитого гуцульського кептарика і чому він вам так припав до душі?
Вишня, глянувши на мене поглядом, де була суміш жарту, сарказму й щирої лірики, мовив:
- Та хіба ви збагнете, чому? Ви ж тоді ще під стіл пішки ходили. Ех, молодий чоловіче! Та то ж була весна і така... окриляюча дух романтика. В такі моменти не тільки гуцульський кептарик одягнеш (Єдина... Соборна... Наші Карпати!), а бозна-що зробиш!»

no subject
Date: 2011-01-22 05:44 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 05:46 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 06:12 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 06:43 pm (UTC)І, не прийміть за зле, Вам не здається, що Ви надто багато від мене вимагаєте? Це ж приватний ЖЖ, а не стаття в академічному журналі. Зрештою, коментарів я не закриваю і будь-хто може доповнити, привівши і ті дані, які Вас цікавлять.
no subject
Date: 2011-01-22 06:51 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 06:29 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 06:46 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 06:54 pm (UTC)Так, все відбувалося саме так.
no subject
Date: 2011-01-22 06:59 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:01 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:05 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:07 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:13 pm (UTC)І був там епізод як Вишня тягне на собі хворого конвоїра (в того приступ апендециту).
А тепер допоможіть мені - чи зустрічали Ви коли-небудь спогади дружини Голубовича? В мене провал у пам"яті, знаю, що читала в журналі, а в якому - не згадаю. Вона з іншими дружинами їздила просити за чоловіків-письменників, здається тоді вона була одружена з Пилипенком?(от не впевнена)
no subject
Date: 2011-01-22 07:15 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:40 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:50 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:53 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 08:12 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:09 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:11 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:12 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:15 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:17 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:37 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 07:44 pm (UTC)Те, що він після всього пережитого був зламаною людино, безсумнівно. Але таки людиною: чи не єдиний допоміг, наприклад, своєму товаришу по ув"язненню, Володимиру Гжицькому. (Хто там у нас любитель бібліографічних описів? :-) Це В.Гжицький, "Ночі і дні".).
no subject
Date: 2011-01-22 08:08 pm (UTC)2) Цалик С., Селігей П. Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури. — К.: Наш час, 2010. — 352 с. (Сер. «Невідома Україна»).
Описи книг - на сайтах видавництв.
ОК, бачу, що автор даного блогу якось напружено сприймає моє втручання... тому ще раз вибачте. Певно, вже на черзі побажання у стилі "будете проходить мимо - проходите!". :))))
no subject
Date: 2011-01-22 08:15 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 08:29 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 08:36 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 08:50 pm (UTC)no subject
Date: 2011-01-22 08:56 pm (UTC)В мене є зустрічна пропозиція. Багато моїх друзів живуть в таких умовах, що їм складно купувати або читати подібні видання. В кого життя за кордоном, в кого - надмірна зайнятість; для більшості нас, мене не виключаючи, подібне заняття є лише хоббі. Спробуйте в себе зробити хоч би коротенький виклад - що це за книжка, трошки розповісти про її зміст. А в мене чи деінде можна дати посилання. Думаю, вийшло б цікаво й корисно.
no subject
Date: 2011-01-22 09:14 pm (UTC)http://www.smoloskyp.org.ua/-leftmenu-152/--leftmenu-153/leftmenu-156.html
Гришко Василь. Карби часу: Публіцистика. У двох томах. Том 2. 2009, 526 с.
Ціна комплекту: 60 грн. Ціна Т.1 – 30 грн, Т. 2 – 40 грн.
Василь Іванович Гришко — відомий політичний діяч і талановитий публіцист, дослідник літератури і літературний критик та есеїст. У 1930-х рр. починав він у Харкові свій шлях у літературу книжкою повістей, але як радянський письменник «не збувся», бо шлях той прослався йому через тюрми й колимську каторгу. Це зробило його — молодого політв'язня — активним політемігрантом.
Перебуваючи в 1945-1949 рр. у Німеччині, В. Гришко активно працював у розбудові та пресі АБН, в газеті «Українська трибуна», як член Політради 3Ч ОУН, а потім разом з І. Багряним — в «Українських вістях», ставши там провідним публіцистом УРДП.
У США В. Гришко був одним з перших творців ДОБРУСу, головним редактором газети «Український Прометей», Головою УРДП, став доктором філософії. Працюючи політичним коментатором на Радіо «Свобода», написав і передав у ефір понад тисячу коментарів на національно-політичні теми.
Вміщені в цьому томі публіцистичні статті — це відбитки поточної історії того часу, в якому автор жив і був активним учасником ідейного життя свого народу — на Батьківщині і в українській західній діаспорі. В його працях висловлюються думки з приводу подій, що стосуються українського загальнонаціонального життя. Автор і на чужині в центрі своєї уваги тримав передусім проблематику свого народу в Україні.
no subject
Date: 2011-01-22 09:16 pm (UTC)У цій книзі подано матеріали з архівно-слідчих справ семи українських письменників доби Розстріляного Відродження: Мечислава Гаска, Володимира Ґжицького, Мирослава Ірчана, Якова Кальницького, Олекси Слісаренка, Івана Ткачука й Михайла Ялового, — які зберігаються в архівах Харкова. Вони стануть у пригоді історикам, літературознавцям, усім, кого цікавить культурне та політичне життя України першої половини XX ст.
no subject
Date: 2011-01-22 09:18 pm (UTC)Аккаунту не бійтеся, нічого там мудрого нема. От Вам хороша адреса (http://alex-inside.livejournal.com/216475.html), де можна підглянути, як розставляти теги. А так воно в процесі практики дуже швидко засвоюється.
no subject
Date: 2011-01-22 09:36 pm (UTC)