(Гр.Костюк про Остапа Вишню, «Зустрічі і прощання», з розділу «Перше знайомство»)
   «-Павле Михайловичу, можна одне питання?
     Він глянув на мене підпилим поглядом і ніби байдуже, мовив:
    - Прошу.
    - Мені здається, що я вас колись давно бачив. – Вишня підвів на мене свій погляд і запитально мовчав. Я продовжував. – Це було рівно десять років тому (час дії оповідання – 1929 рік). Часи, знаєте, які. У моєму рідному селі, в семи кілометрах від Кам’янця-Подільського. В цей самий, приблизно, час. Ви були ще з якимось товаришем. Довго, весело і дотепно розмовляли з нашими дядьками. На вас був гуцульський, ніжно вишитий кептар. Я прислухався до тієї веселої розмови і мені образ бесідника запам’ятався на все життя. Я мав добру зорову пам’ять.
        Вишня, очевидно був вражений такою несподіваною пригадкою. На мить він ніби знітився, поставив склянку і, склавши в саркастичну посмішку свої досить повні губи, відповів:
     - Ех, молодий чоловіче, хто вас навчив викликати з небуття цю тінь? Та хіба ж ви не знаєте, що за ті свої походеньки я вже міцно-міцно відсидів. Завдяки тільки й Блакитному оце дихаю на світі. А ви знову...
     Я тоді, звичайно, нічого того не знав. Лише згодом я довідався, що в епоху УНР Остап Вишня був як фейлетоніст і сатирик уже досить відомий. 1919 року, коли я вперше його побачив, був він активним співробітником газети «Трудова громада» - центрального органу Української партії соціалістів-революціонерів, впливової і масової тоді селянської партії. Після катастрофи УНР Вишня на еміграцію не виїхав. Він волів залишитися з народом. Коли наприкінці 1920 року Червона армія окупувала й Кам’янець, то ЧК в першому турі арештів заарештувала й недавнього співробітника есерівської газети П.Грунського (справжнє ім’я – Павло Губенко). З заарештованими тоді не дуже церемонилися і їх швидко пускали «в расход». Але Вишня і ще кілька таких як він в’язнів мали щастя бути «особливо важливими контрреволюціонерами». Тому їх не розстріляли, а відвезли на особливе слідство в ЧК у Харків. Як тільки про це довідався Василь Блакитний, він негайно вжив усіх засобів, включно зі своїми зв’язками з Г.І.Петровським, і звільнив Павла Михайловича Губенка. Звільнивши, Блакитний відразу взяв його на роботу до «Вістей ВУЦВК», які він редагував. З 1921 року на сторінках «Вістей» почали з’являтися актуальні фейлетони й гуморески, підписані: Остап Вишня.
Всього цього, кажу, я тоді не знав. і мені зробилося дуже прикро. Виправдовуючись, я пробував пояснити Вишні, що це я не навмисне. Що той образ молодого ентузіаста нашої революції, якого я побачив і почув у 1919 році, врізався мені у пам’ять на все життя. І я, побачивши таку достеменну подібність, не міг не запитати. Та й поганого ж тут нічого нема. Я тільки одного, мовляв, не збагну, де ви взяли такого знаменитого гуцульського кептарика і чому він вам так припав до душі?
          Вишня, глянувши на мене поглядом, де була суміш жарту, сарказму й щирої лірики, мовив:
       - Та хіба ви збагнете, чому? Ви ж тоді ще під стіл пішки ходили. Ех, молодий чоловіче! Та то ж була весна і така... окриляюча дух романтика. В такі моменти не тільки гуцульський кептарик одягнеш (Єдина... Соборна... Наші Карпати!), а бозна-що зробиш!»

Date: 2011-01-22 05:44 pm (UTC)
From: [identity profile] taras-ermashov.livejournal.com
Гарний уривок, знаковий. Можна лише додати, що чудовий двотомник мемуарів Григорія Костюка вийшов 2008 р. у видавництві "Смолоскип". У тамтешній книгарні (в Києві) він ще є. Книгарня: http://knyharnya.livejournal.com/.

Date: 2011-01-22 05:46 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Я саме за ним і цитувала.

Date: 2011-01-22 06:12 pm (UTC)
From: [identity profile] taras-ermashov.livejournal.com
Популяризація україніки - це добре. Рекомендація: в подальшому бажано б було зазначати джерело (у звичайному, спрощеному форматі бібліографічного запису) і (за можливості) місце, де його можна знайти (придбати, прочитати, скачати etc). :-)

Date: 2011-01-22 06:43 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Бачите, всім моїм постійним читачам відомо, що я часто і багато цитувала Гр.Костюка і навіть докладно описувала, як купила його двотомник (можете подивитися за тегом Атлантида (http://tin-tina.livejournal.com/tag/%D0%90%D1%82%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B4%D0%B0)
І, не прийміть за зле, Вам не здається, що Ви надто багато від мене вимагаєте? Це ж приватний ЖЖ, а не стаття в академічному журналі. Зрештою, коментарів я не закриваю і будь-хто може доповнити, привівши і ті дані, які Вас цікавлять.

Date: 2011-01-22 06:51 pm (UTC)
From: [identity profile] taras-ermashov.livejournal.com
Вибачте, але образилися Ви даремно. Слово честі, я нічого не вимагаю - просто подав доброзичливу пропозицію (у силу свого розуміння). Ваша справа - прислухатися до неї чи проігнорувати. :) Ще раз приношу вибачення за втручання у приватний ЖЖ.

Date: 2011-01-22 06:29 pm (UTC)
From: [identity profile] higher-caps.livejournal.com
дякую!

Date: 2011-01-22 06:46 pm (UTC)
From: [identity profile] berendeishche.livejournal.com
Отрывок хороший, спасибо. Как я понимаю, в описываемое время Костюк только что поступил в аспирантуру в харьковском институте им. Шевченко. Про то, что он в 1919 г. "под стол пешком ходил" Вишня, видимо, говорит, чтобы стресс снять от этого воспоминания - в 1919 Костюку было уже 16 или 17 лет (он родился в октябре 1902 г.).

Date: 2011-01-22 06:54 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Стрес дійсно був колосальним, Костюк недаремно запам"ятав "підпилий" стан Вишні.
Так, все відбувалося саме так.

Date: 2011-01-22 06:59 pm (UTC)
From: [identity profile] rich-ka.livejournal.com
Коли таке читаю, завжди шкодую,що не змінають фільмів про українську історію. Який гарний був би епізод!

Date: 2011-01-22 07:01 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Біда з моєю дірявою пам"яттю... але, здається, фільм таки був. "З життя Остапа Вишні", чи не так? Там в основному використовувалися його листи до дружини періоду ув"язнення.

Date: 2011-01-22 07:05 pm (UTC)
From: [identity profile] rich-ka.livejournal.com
Ой ні, той фільм був виключно для знавців, я цього епізоду в ньому не пам"ятаю. Чесно передивилась свого часу, і якби не знала біографії Вишні, мало що зрозуміла б!

Date: 2011-01-22 07:07 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Ні-ні, цього епізоду там, звичайно, не було. Там і вся дія відбувалася значно пізніше.

Date: 2011-01-22 07:13 pm (UTC)
From: [identity profile] rich-ka.livejournal.com
Пам"ятаю, як слідчий читав Вишні його гумореску, про те як буржуазія розкладається. Хоча я, звичайно, більше люблю "Як переїхати митницю", і вибрала б її для звинувачення за "наклеп на радянських службовців".:)
І був там епізод як Вишня тягне на собі хворого конвоїра (в того приступ апендециту).
А тепер допоможіть мені - чи зустрічали Ви коли-небудь спогади дружини Голубовича? В мене провал у пам"яті, знаю, що читала в журналі, а в якому - не згадаю. Вона з іншими дружинами їздила просити за чоловіків-письменників, здається тоді вона була одружена з Пилипенком?(от не впевнена)

Date: 2011-01-22 07:15 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Мені здається, що я їх читала в журналі "Україна". Але це треба б передивитися, там така гора...

Date: 2011-01-22 07:40 pm (UTC)
From: [identity profile] rich-ka.livejournal.com
можливо, при нагоді, випадково потрапить на очі...:) Я чомусь шукала в "Дніпрі".

Date: 2011-01-22 07:50 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Могли і в різних виданнях друкувати.

Date: 2011-01-22 07:53 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
О, згадала. Тетяна Кардиналовська, правда? Спогади називалися "Невідступне минуле".

Date: 2011-01-22 08:12 pm (UTC)
From: [identity profile] rich-ka.livejournal.com
Точно!

Date: 2011-01-22 07:09 pm (UTC)
From: [identity profile] taras-ermashov.livejournal.com
1991, Кіностудія ім. О. Довженка, реж. Ярослав Ланчак.

Date: 2011-01-22 07:11 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Дякую.

Date: 2011-01-22 07:12 pm (UTC)
From: [identity profile] berendeishche.livejournal.com
А Вишню Богдан Ступка играл.

Date: 2011-01-22 07:15 pm (UTC)
From: [identity profile] taras-ermashov.livejournal.com
Дуже докладні (і практично невідомі у нас) спогади про О. Вишню містяться також у книзі Анатоля Гака (Мартина Задеки) "Від Гуляй-поля до Нью-Йорку: Спогади" (Новий Ульм; Філядельфія, 1973). Ця книжка має бути у НБУВ.

Date: 2011-01-22 07:17 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
На жаль, я туди доступу не маю. Це все - з загальнодоступних видань.

Date: 2011-01-22 07:37 pm (UTC)
From: [identity profile] hvylya.livejournal.com
я не літературознавець, але мені здається, що Вишню випустили з Гулагу в обмін на "Самостійну дірку". Просто не можу інакше пояснити, навіщо він те писав, і чому його там не закатували на смерть.

Date: 2011-01-22 07:44 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Залишився він живим досить випадково. В різних мемуарах викладають це по-різному, тому важко зрозуміти: чи то конвоїри пожаліли Вишню і по дорозі в розстрільний табір відвели його в "лагпункт", порадивши там затаїтися й перечекати, чи то їх по дорозі зима застала і просто не дійшли.
Те, що він після всього пережитого був зламаною людино, безсумнівно. Але таки людиною: чи не єдиний допоміг, наприклад, своєму товаришу по ув"язненню, Володимиру Гжицькому. (Хто там у нас любитель бібліографічних описів? :-) Це В.Гжицький, "Ночі і дні".).

Date: 2011-01-22 08:08 pm (UTC)
From: [identity profile] taras-ermashov.livejournal.com
От Вас зачепило... :) Я не любитель (і не проФФесіонал). Просто життя показує, що знати джерела - корисно. :-) І, до речі, прорекламую :) ще кілька новинок, де є немало й про О. Вишню: 1) Архів Розстріляного Відродження: матеріали архівно-слідчих справ українських письменників 1920-1930-х ро­ків / Упоряд., передм., прим. О. й Л. Ушкалових. - К.: Смолоскип, 2010. - 456с.
2) Цалик С., Селігей П. Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури. — К.: Наш час, 2010. — 352 с. (Сер. «Невідома Україна»).
Описи книг - на сайтах видавництв.

ОК, бачу, що автор даного блогу якось напружено сприймає моє втручання... тому ще раз вибачте. Певно, вже на черзі побажання у стилі "будете проходить мимо - проходите!". :))))

Date: 2011-01-22 08:15 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Ви все-таки звертайте увагу на смайлики. Це була не напруженість, а м"яка іронія :-)

Date: 2011-01-22 08:29 pm (UTC)
From: [identity profile] taras-ermashov.livejournal.com
"Два мира - два способа жизни", як писали колись... кому першоджерело подавай, а кому й просто переказу вистачить... (Про іронію зрозумів одразу. Але що ж поробиш - діяльність формує підходи до таких речей. "Погряз в науке"...). :-)

Date: 2011-01-22 08:36 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Якщо трошки пройдете назад і прочитаєте хоч би 2-3 мої попередні записи, то, можливо, помітите, що посилань на джерела в них вистачає. Розгорялися навіть гарячі суперечки з приводу датування джерел і різних з цього наслідків (наприклад, по різних записах і обробках пісень "Їхав козак за Дунай" чи "Ой не ходи Грицю"). Але саме спогади Гр.Костюка я стільки раз використовувала і вони настільки всім моїм читачам знайомі (це я так думаю, звичайно), що точний бібліографічний опис видався мені зайвим.

Date: 2011-01-22 08:50 pm (UTC)
From: [identity profile] taras-ermashov.livejournal.com
Пройшов, прочитав, заніс до "вибраного". Прийміть респект за популяризацію укр. культури. Зверніть ще увагу на аналогічний (теж смолоскипівський) двотомник мемуарів В. Гришка "Карби часу" - там теж багато цікавого. (Другий том вийшов не так і давно, а 1-й - у 1999).

Date: 2011-01-22 08:56 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Дякую.
В мене є зустрічна пропозиція. Багато моїх друзів живуть в таких умовах, що їм складно купувати або читати подібні видання. В кого життя за кордоном, в кого - надмірна зайнятість; для більшості нас, мене не виключаючи, подібне заняття є лише хоббі. Спробуйте в себе зробити хоч би коротенький виклад - що це за книжка, трошки розповісти про її зміст. А в мене чи деінде можна дати посилання. Думаю, вийшло б цікаво й корисно.

Date: 2011-01-22 09:14 pm (UTC)
From: [identity profile] taras-ermashov.livejournal.com
Обов'язково спробую - незабаром, коли більш-менш навчуся керувати аккаунтом. Я у цих справах повний "чайник", а місцевий техрозділ досить заплутаний, як для таких новачків-гуманітаріїв... :) Ось поки спробую так:
http://www.smoloskyp.org.ua/-leftmenu-152/--leftmenu-153/leftmenu-156.html
Гришко Василь. Карби часу: Публіцистика. У двох томах. Том 2. 2009, 526 с.

Ціна комплекту: 60 грн. Ціна Т.1 – 30 грн, Т. 2 – 40 грн.
Василь Іванович Гришко — відомий політичний діяч і талано­витий публіцист, дослідник літератури і літературний критик та есеїст. У 1930-х рр. починав він у Харкові свій шлях у літературу книжкою повістей, але як радянський письменник «не збувся», бо шлях той прослався йому через тюрми й колимську каторгу. Це зробило його — молодого політв'язня — активним політемігрантом.

Перебуваючи в 1945-1949 рр. у Німеччині, В. Гришко актив­но працював у розбудові та пресі АБН, в газеті «Українська три­буна», як член Політради 3Ч ОУН, а потім разом з І. Багряним — в «Українських вістях», ставши там провідним публіцистом УРДП.

У США В. Гришко був одним з перших творців ДОБРУСу, головним редактором газети «Український Прометей», Головою УРДП, став доктором філософії. Працюючи політичним комента­тором на Радіо «Свобода», написав і передав у ефір понад тисячу коментарів на національно-політичні теми.

Вміщені в цьому томі публіцистичні статті — це відбитки поточної історії того часу, в якому автор жив і був активним учасни­ком ідейного життя свого народу — на Батьківщині і в українській західній діаспорі. В його працях висловлюються думки з приво­ду подій, що стосуються українського загальнонаціонального життя. Автор і на чужині в центрі своєї уваги тримав передусім проблематику свого народу в Україні.

Date: 2011-01-22 09:16 pm (UTC)
From: [identity profile] taras-ermashov.livejournal.com
Архів Розстріляного Відродження: матеріали архівно-слідчих справ українських письменників 1920-1930-х ро­ків / Упоряд., передм., прим. О. й Л. Ушкалових. 2010, 456с. Ціна: 35,00 грн.

У цій книзі подано матеріали з архівно-слідчих справ семи українських письменників доби Розстріляного Відродження: Мечислава Гаска, Володимира Ґжицького, Мирос­лава Ірчана, Якова Кальницького, Олекси Слісаренка, Івана Ткачука й Михайла Ялового, — які зберігаються в архівах Харкова. Вони стануть у пригоді історикам, літературо­знавцям, усім, кого цікавить культурне та політичне життя України першої половини XX ст.

Date: 2011-01-22 09:18 pm (UTC)
From: [identity profile] tin-tina.livejournal.com
Працював з Багряним... Він мав якийсь стосунок до МУРу?
Аккаунту не бійтеся, нічого там мудрого нема. От Вам хороша адреса (http://alex-inside.livejournal.com/216475.html), де можна підглянути, як розставляти теги. А так воно в процесі практики дуже швидко засвоюється.

Date: 2011-01-22 09:36 pm (UTC)
From: [identity profile] taras-ermashov.livejournal.com
Ось про В. І. Гришка: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D1%88%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87. Ні, у МУРі не був безпосередньо - все ж він не літератор (кинув це діло після перших репресій), а дослідник літератури, публіцист, політичний діяч. Адресу буду вивчати.

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

September 2017

M T W T F S S
     123
45678 910
111213141516 17
181920 21222324
252627282930 

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 28/07/2025 03:45 pm
Powered by Dreamwidth Studios