![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
«Гриць» в англомовному світі
«Значне зацікавлення балада про Гриця знайшла і в англійському світі. У 1848 році в Лондоні була опублікована англійською мовою книжка Г.Красинського «Козаки України» (The Cossacks of the Ukraine..., London, 1848) На окремій вклейці до неї були надруковані ноти мелодій «Їхав козак за Дунай», «На широкім полі», «Дума про Гриця», «І шумить, і гуде».
Протягом ХІХ-ХХ століть баладу про Гриця кілька разів перекладали на англійську мову різні поети, зокрема вдалий варіант зробила відома канадська письменниця Ф.-Р. Лайвсей, давши твору назву «Дочка чарівниці» (The daughter of the witch). Нині в Канаді і США цю баладу охоче співає молодь різного стану, але в новій, зовсім відмінній редакції тексту і частково мелодії».
Далі я мала б розповісти про ще одну інтерпретацію «Гриця», себто пісню «Yes, my darling daughter»,
складену в 1941 році Джеком Лоуренсом (Jack Lawrence) і вперше виконану Діною Шор (Dinah Shore) у радіопрограмі Едді Кантора (Eddie Cantor), але несподівано зачепилася за цю саму Ф.-Р. Лайвсей, яка виявилася Флоренс Гамілтон Рендел Лайвсей (Florence Randal Livesay, 1874-1953), що на початку 20-го століття, в 1916 році, видала цілу збірку перекладів українських пісень та віршів під назвою «Songs of Ukraina with ruthenian poems». Серед них – «Тополя», «Ой Морозе, Морозенку», «Пісня про Байду», «Пісня про Бондарівну» - ну й «Дочка чарівниці», себто «Ой не ходи, Грицю».
Ні, я тут на першість не претендую, про Флоренс Лайвсей навіть є стаття в УРЕ, але я про неї довідалася оце щойно! Вона, виявляється, окрім «Пісень України...», перекладала Франка і «Марусю» Квітки-Основ’яненка, писала доповіді і статті про «Пісні й танці українців» - це окрім оригінальної творчості. Її дочка і теж письменниця, Дороті Лайвсей, «у автобіографічній повісті «Дитинство у Вінніпезі» (1973) розповіла про свою няню-українку, яка познайомила її матір з українськими народними піснями, про працю матері над перекладами з української мови» (це я цитую ту ж УРЕ).
Флоренс Лайвсей, схоже, почула пісню про «Гриця» від українських емігрантів у Канаді. Але «Гриць» потрапив за океан також іншим, сказати б, комфортнішим шляхом.
«Першої її (пісні) популяризаторкою на новій землі була американська співачка польського походження Марцела Сембріч (справжнє прізвще Коханська, 1858-1935), зірка Метрополітен-опери у Нью-Йорку. Рід її походив з Галичини. Сембріч часто виконувала баладу про Гриця зі сцени, в англійському перекладі, а іноді і в оригіналі зі збереженням усіх особливостей мелодії. У 1918 році вона опублікувала збірник «Мої улюблені народні пісні» (Бостон, 1918), де було вміщено й баладу про Гриця. Поруч з перекладом на англійську надруковано й український оригінал.
З роками з’явилися нові переклади пісні, її друкували у збірниках найкращих народних пісень світу. Коли Г.Ботсфорд у 1921 році видав у Нью-Йорку збірник «Народні пісні багатьох націй світу у англійських перекладах американських поетів», то баладу занесено до першого тому, її текст опублікований українською мовою (за збірником пісень чеха Єдлічки) і в перекладі на англійську, досить кваліфікованому і близькому до оригіналу».
«Значне зацікавлення балада про Гриця знайшла і в англійському світі. У 1848 році в Лондоні була опублікована англійською мовою книжка Г.Красинського «Козаки України» (The Cossacks of the Ukraine..., London, 1848) На окремій вклейці до неї були надруковані ноти мелодій «Їхав козак за Дунай», «На широкім полі», «Дума про Гриця», «І шумить, і гуде».
Протягом ХІХ-ХХ століть баладу про Гриця кілька разів перекладали на англійську мову різні поети, зокрема вдалий варіант зробила відома канадська письменниця Ф.-Р. Лайвсей, давши твору назву «Дочка чарівниці» (The daughter of the witch). Нині в Канаді і США цю баладу охоче співає молодь різного стану, але в новій, зовсім відмінній редакції тексту і частково мелодії».
Далі я мала б розповісти про ще одну інтерпретацію «Гриця», себто пісню «Yes, my darling daughter»,
складену в 1941 році Джеком Лоуренсом (Jack Lawrence) і вперше виконану Діною Шор (Dinah Shore) у радіопрограмі Едді Кантора (Eddie Cantor), але несподівано зачепилася за цю саму Ф.-Р. Лайвсей, яка виявилася Флоренс Гамілтон Рендел Лайвсей (Florence Randal Livesay, 1874-1953), що на початку 20-го століття, в 1916 році, видала цілу збірку перекладів українських пісень та віршів під назвою «Songs of Ukraina with ruthenian poems». Серед них – «Тополя», «Ой Морозе, Морозенку», «Пісня про Байду», «Пісня про Бондарівну» - ну й «Дочка чарівниці», себто «Ой не ходи, Грицю».
Флоренс Лайвсей, схоже, почула пісню про «Гриця» від українських емігрантів у Канаді. Але «Гриць» потрапив за океан також іншим, сказати б, комфортнішим шляхом.
«Першої її (пісні) популяризаторкою на новій землі була американська співачка польського походження Марцела Сембріч (справжнє прізвще Коханська, 1858-1935), зірка Метрополітен-опери у Нью-Йорку. Рід її походив з Галичини. Сембріч часто виконувала баладу про Гриця зі сцени, в англійському перекладі, а іноді і в оригіналі зі збереженням усіх особливостей мелодії. У 1918 році вона опублікувала збірник «Мої улюблені народні пісні» (Бостон, 1918), де було вміщено й баладу про Гриця. Поруч з перекладом на англійську надруковано й український оригінал.
З роками з’явилися нові переклади пісні, її друкували у збірниках найкращих народних пісень світу. Коли Г.Ботсфорд у 1921 році видав у Нью-Йорку збірник «Народні пісні багатьох націй світу у англійських перекладах американських поетів», то баладу занесено до першого тому, її текст опублікований українською мовою (за збірником пісень чеха Єдлічки) і в перекладі на англійську, досить кваліфікованому і близькому до оригіналу».
