![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Пісні і думи
20/11/2010 05:11 pm «Донедавна у вітчизняній фольклористиці наводився факт вживання терміну «дума» під записом 1547 року, взятий з господарчих документів троцького воєводи Станіслава Гаштольда. Першим з польських дослідників вказав на цей документ і процитував його Л.Голембйовський (у 1831 році). У графі придворних витрат ідеться про те, що «у 1547 році кіфарист троцького воєводи Андрій дістав золотого за те, що проспівав думу українську». Таким контекстом цитата не раз наводилася в працях польських та українських дослідників. Однак після ретельного вивчення першоджерела з’ясувалося, що переклад вислову «rusticam lamentationem», який передається в оригіналі, означає «жалобна пісня» або «лямент».
(Треба ж, а я зопалу вирішила, що «rusticam» - це «сільські», а все разом – «сільський плач». Однак гугл-транслейт переклав цей вираз як «стогони країни», якось підозріло нагадує «вся Вкраїна плаче». Гм... стримаюся, а то вигадаю тисяча першу гіпотезу про походження назви «Україна», а цього велосипеда хто тільки не об’їжджав. Повертаюся до Г.Нудьги).
«Ми вже мали можливість переконатися, що у XVI столітті згадки про думи можна віднайти у різних джерелах: перекладі Біблії, літописі, у віршах і ділових документах. Першою згадкою про думи у рукописних джерелах XVII століття є коротенька характеристика цього пісенного жанру у перекладеній на польську мову «Політиці» Аристотеля. С.Петрицій, що звернувся до цього твору, наводить такі цікаві міркування: «У музик, хоч і однаковий спів, різне співання буває: є спів ніжний, як ось ляменти, думи, іншим є співання чоловіче, яке до бадьорості і гніву людей спонукає, як буває на війні. Греки давали назви своїм пісням від назв повітів, як-ось Дорика, Фригія, у нас теж є подільські думи».
(Далі Гр.Нудьга обґрунтовує ним же висунену гіпотезу про те, що слова «ляменти» і «думи» в цьому уривку не просто синонімічні, але визначають той сам жанр – оплакування загиблого героя. Якщо це справді так, то пісня на смерть Морозенка – класична дума в цьому давнішому сенсі слова. Заодно маємо і вказівку, де саме думи співаються – на Поділлі).
(Треба ж, а я зопалу вирішила, що «rusticam» - це «сільські», а все разом – «сільський плач». Однак гугл-транслейт переклав цей вираз як «стогони країни», якось підозріло нагадує «вся Вкраїна плаче». Гм... стримаюся, а то вигадаю тисяча першу гіпотезу про походження назви «Україна», а цього велосипеда хто тільки не об’їжджав. Повертаюся до Г.Нудьги).
«Ми вже мали можливість переконатися, що у XVI столітті згадки про думи можна віднайти у різних джерелах: перекладі Біблії, літописі, у віршах і ділових документах. Першою згадкою про думи у рукописних джерелах XVII століття є коротенька характеристика цього пісенного жанру у перекладеній на польську мову «Політиці» Аристотеля. С.Петрицій, що звернувся до цього твору, наводить такі цікаві міркування: «У музик, хоч і однаковий спів, різне співання буває: є спів ніжний, як ось ляменти, думи, іншим є співання чоловіче, яке до бадьорості і гніву людей спонукає, як буває на війні. Греки давали назви своїм пісням від назв повітів, як-ось Дорика, Фригія, у нас теж є подільські думи».
(Далі Гр.Нудьга обґрунтовує ним же висунену гіпотезу про те, що слова «ляменти» і «думи» в цьому уривку не просто синонімічні, але визначають той сам жанр – оплакування загиблого героя. Якщо це справді так, то пісня на смерть Морозенка – класична дума в цьому давнішому сенсі слова. Заодно маємо і вказівку, де саме думи співаються – на Поділлі).
