![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Пісні і думи
18/11/2010 08:01 pm Кобза чи сопілка?
«За тих часів, які описує С.Сарніцький, співав думу один співак, а гурт слухачів тільки рухами передавав зміст твору та акомпонував на сопілках. Можливо, там, де не було кобзи, думи співалися під супровід інших музичних інструментів. Однак, як засвідчують тогочасні джерела, кобза уже в XVI столітті вважалася найкращим інструментом для виконання дум. Поет XVI століття М.Коберницький у вірші «Плачі... Якубові Струсові, старості хмельницькому, загиблому за вітчизну від рук татар, з жалем писані» (Краків 1589) подає цікаві міркування про думу, кобзу і кобзарів:
Już precz odstąp ode mnie, wesoly lutnista,
A nastąp ku mnie z kobzą, żałosny kobzista.
Zagraj mi dumę smutną o Strusie zginionym,
Bym się z śmiercią ucieszyl sercem rorzewnionym.
Zacznijcie o nim pieśni, niechaj jego slawa
Po wieczne czasy nigdy nie ustawa.
З цього уривка дізнаємося, що в XVI столітті не лише серед українців, а й серед поляків було визнаним і поширеним те, що уславляти подвиги героя, який загинув за вітчизну, може кобзар, співаючи думу під акомпанемент кобзи. А останні три рядки є цінним свідченням того, що польські поети у своїх рівноскладових віршах уже тоді подекуди наближалися до стилю і поетичних висловів українських дум «Слава не вмре, не поляже» (не будемо тут вже уточнювати, хто в кого позичав :-) )
У польських джерелах XVI століття дума пов’язується з українською пісенною творчістю, а коли термін вноситься до тексту польського твору, то вживається як назва пісні або як назва музичного твору речитативного характеру, а найчастіше – як «лицарська елегія» - жалобна пісня, у якій звеличуються подвиги загиблого героя. Так охарактеризував думу і літописець С.Сарніцький.
Співалися думи, як засвідчують джерела, під гру сопілки, але вже тоді М.Коберницький рішуче висловився, що думу найкраще виконувати під супровід кобзи. Згадується також, що думи вигравалися і на сурмах».
А далі спробую розповісти про думи, сказати б, літературні. Все в той же ранньомодерний період.
«За тих часів, які описує С.Сарніцький, співав думу один співак, а гурт слухачів тільки рухами передавав зміст твору та акомпонував на сопілках. Можливо, там, де не було кобзи, думи співалися під супровід інших музичних інструментів. Однак, як засвідчують тогочасні джерела, кобза уже в XVI столітті вважалася найкращим інструментом для виконання дум. Поет XVI століття М.Коберницький у вірші «Плачі... Якубові Струсові, старості хмельницькому, загиблому за вітчизну від рук татар, з жалем писані» (Краків 1589) подає цікаві міркування про думу, кобзу і кобзарів:
Już precz odstąp ode mnie, wesoly lutnista,
A nastąp ku mnie z kobzą, żałosny kobzista.
Zagraj mi dumę smutną o Strusie zginionym,
Bym się z śmiercią ucieszyl sercem rorzewnionym.
Zacznijcie o nim pieśni, niechaj jego slawa
Po wieczne czasy nigdy nie ustawa.
З цього уривка дізнаємося, що в XVI столітті не лише серед українців, а й серед поляків було визнаним і поширеним те, що уславляти подвиги героя, який загинув за вітчизну, може кобзар, співаючи думу під акомпанемент кобзи. А останні три рядки є цінним свідченням того, що польські поети у своїх рівноскладових віршах уже тоді подекуди наближалися до стилю і поетичних висловів українських дум «Слава не вмре, не поляже» (не будемо тут вже уточнювати, хто в кого позичав :-) )
У польських джерелах XVI століття дума пов’язується з українською пісенною творчістю, а коли термін вноситься до тексту польського твору, то вживається як назва пісні або як назва музичного твору речитативного характеру, а найчастіше – як «лицарська елегія» - жалобна пісня, у якій звеличуються подвиги загиблого героя. Так охарактеризував думу і літописець С.Сарніцький.
Співалися думи, як засвідчують джерела, під гру сопілки, але вже тоді М.Коберницький рішуче висловився, що думу найкраще виконувати під супровід кобзи. Згадується також, що думи вигравалися і на сурмах».
А далі спробую розповісти про думи, сказати б, літературні. Все в той же ранньомодерний період.
