![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Пісні і думи
17/11/2010 07:38 pm Дума про Струсів
«Дещо конкретніше говорить про цей пісенний жанр відомий польський історик XVI століття С.Сарніцький (1530-?). Народився він у селі Липському на Холмщині. Для короля Стефана Баторія С.Сарніцький склав літописні записки до історії польської держави, які були доведені аж до 1586 року і вийшли друком у Кракові в 1587 році під заголовком «Аннали, або про походження та історію поляків та литовців». Як встановили дослідники, С.Сарніцький при опису епізоду з братами Струсами скористався «Хронікою» Марціна Кромера (Marcina Kromera Kronika polska..., вперше видана 1555 року), в якій ідеться про те, що у 1506 році в боротьбі з волохами «два брати Струси, брати рідні, шляхетні, прекрасні і величні молодці, ruśkej szlacty ozdoba, згинули. Обидва були хоробрі, билися як герої, і коли один з них, Щасний, упав у бою, другий, Юрій, не покинув його та й сам поліг.
С.Сарніцький переказав цю подію під роком 1506, після опису чвар у польському сенаті. Детально змалювавши, як проходили суперечки і яке рішення прийняв король, історик подає окремим абзацом: «У цей же час два брати Струси, войовничі і відважні юнаки, загинули, оточені і стиснуті волохами. Про них ще й дотепер складають елегії, які українці називають думами (quas Dumas Russi vocant), тужливим голосом, відтворюючи рухами співаючих, які рухаються то в один, то в другий бік, те, про що співається, і навіть селянська юрба, час від часу граючи на дудках жалібні мелодії, наслідує те ж саме».
Якщо про смерть братів Струсів С.Сарніцький пише за «Хронікою» М.Кромера, то залишається нез’ясованим, звідки він взяв відомості про те, що існують елегії про Струсів і що вони називаються думами. С.Сарніцький жив на Холмщині, міг чути думи чи, як він називає, елегії, і вже від себе додати до літопису розповідь про народний спів. Але що то були за думи-елегії, якою мовою складені та чи є про них бодай якісь згадки у рукописних джерелах».
(Думаю, всі читачі так чи інак вже чули суперечку про те, чи слово «українці» є поняттям географічним чи етнічним. Думаєте, це в наш час щось нове вигадали? Акурат. Бо з приводу отих dumas Russi також кипіли неабиякі суперечки. Хто їх співав – чи мешканці Русі не вказаної, а, отже, польської народності чи таки русини? Гр.Нудьга, як і слід було чекати, схиляється до другої думки. )
«Йдеться не про територіальні прикмети – тоді треба було б писати «на Русі називають думами», а про етнічні. Сам С.Сарніцький жив на території, де польське і українське населення стикалося в щоденному побуті, і мав чітке уявлення про їхні взаємини і різницю в мові. Не все польське населення, що жило на Україні, говорило українською мовою, отож знака рівності між українцями і поляками С.Сарніцький не міг ставити. Тож немає сумніву, що в «Анналах...» згадуються думи як жанр української творчості, який став відомим і серед польського населення, передусім того, що жило на українських землях.
(Далі йде кілька сторінок доведень того, що поляків, які мешкали «на Русі», ніколи, окрім нечисленних винятків, не називали «русинами». Тому, врешті, зійшлися на тому, що «думи про Струсів» були таки українськими). «Це не виключає того, що пісні та вірші про братів були написані тоді також і польською мовою. Деякі зразки такої творчості навіть збереглися, але своєю формою і стилем вони недалекі від українських дум».
І, нарешті, найцікавіше – де ж можна шукати думу про братів, загиблих у бою з волохами, як не у волоському сусідстві? «Молдавський письменник Г.Асакі у новелі «Богдан-Воєвод» (1858) запевняв, що дума про братів Струсів «до наших днів зберігається у творчості чабанів на Буковині». Та жодного запису її не збереглося».
Отож, при всій багатозначності терміну «дума» (хто б його не вживав) вже виокремилося часткове значення: дума – це пісенне оплакування загиблого воїна.
В нашому теперішньому уявленні дума – це щось нерозривно зв’язане з кобзарями і кобзами. Чи завжди так було? Виявляється, почавши все з того ж 16 століття, з якого, схоже, родом вся наша культура. Але це вже пояснюється на прикладі чергового епізоду з черговим загиблим Струсем.
«Дещо конкретніше говорить про цей пісенний жанр відомий польський історик XVI століття С.Сарніцький (1530-?). Народився він у селі Липському на Холмщині. Для короля Стефана Баторія С.Сарніцький склав літописні записки до історії польської держави, які були доведені аж до 1586 року і вийшли друком у Кракові в 1587 році під заголовком «Аннали, або про походження та історію поляків та литовців». Як встановили дослідники, С.Сарніцький при опису епізоду з братами Струсами скористався «Хронікою» Марціна Кромера (Marcina Kromera Kronika polska..., вперше видана 1555 року), в якій ідеться про те, що у 1506 році в боротьбі з волохами «два брати Струси, брати рідні, шляхетні, прекрасні і величні молодці, ruśkej szlacty ozdoba, згинули. Обидва були хоробрі, билися як герої, і коли один з них, Щасний, упав у бою, другий, Юрій, не покинув його та й сам поліг.
С.Сарніцький переказав цю подію під роком 1506, після опису чвар у польському сенаті. Детально змалювавши, як проходили суперечки і яке рішення прийняв король, історик подає окремим абзацом: «У цей же час два брати Струси, войовничі і відважні юнаки, загинули, оточені і стиснуті волохами. Про них ще й дотепер складають елегії, які українці називають думами (quas Dumas Russi vocant), тужливим голосом, відтворюючи рухами співаючих, які рухаються то в один, то в другий бік, те, про що співається, і навіть селянська юрба, час від часу граючи на дудках жалібні мелодії, наслідує те ж саме».
Якщо про смерть братів Струсів С.Сарніцький пише за «Хронікою» М.Кромера, то залишається нез’ясованим, звідки він взяв відомості про те, що існують елегії про Струсів і що вони називаються думами. С.Сарніцький жив на Холмщині, міг чути думи чи, як він називає, елегії, і вже від себе додати до літопису розповідь про народний спів. Але що то були за думи-елегії, якою мовою складені та чи є про них бодай якісь згадки у рукописних джерелах».
(Думаю, всі читачі так чи інак вже чули суперечку про те, чи слово «українці» є поняттям географічним чи етнічним. Думаєте, це в наш час щось нове вигадали? Акурат. Бо з приводу отих dumas Russi також кипіли неабиякі суперечки. Хто їх співав – чи мешканці Русі не вказаної, а, отже, польської народності чи таки русини? Гр.Нудьга, як і слід було чекати, схиляється до другої думки. )
«Йдеться не про територіальні прикмети – тоді треба було б писати «на Русі називають думами», а про етнічні. Сам С.Сарніцький жив на території, де польське і українське населення стикалося в щоденному побуті, і мав чітке уявлення про їхні взаємини і різницю в мові. Не все польське населення, що жило на Україні, говорило українською мовою, отож знака рівності між українцями і поляками С.Сарніцький не міг ставити. Тож немає сумніву, що в «Анналах...» згадуються думи як жанр української творчості, який став відомим і серед польського населення, передусім того, що жило на українських землях.
(Далі йде кілька сторінок доведень того, що поляків, які мешкали «на Русі», ніколи, окрім нечисленних винятків, не називали «русинами». Тому, врешті, зійшлися на тому, що «думи про Струсів» були таки українськими). «Це не виключає того, що пісні та вірші про братів були написані тоді також і польською мовою. Деякі зразки такої творчості навіть збереглися, але своєю формою і стилем вони недалекі від українських дум».
І, нарешті, найцікавіше – де ж можна шукати думу про братів, загиблих у бою з волохами, як не у волоському сусідстві? «Молдавський письменник Г.Асакі у новелі «Богдан-Воєвод» (1858) запевняв, що дума про братів Струсів «до наших днів зберігається у творчості чабанів на Буковині». Та жодного запису її не збереглося».
Отож, при всій багатозначності терміну «дума» (хто б його не вживав) вже виокремилося часткове значення: дума – це пісенне оплакування загиблого воїна.
В нашому теперішньому уявленні дума – це щось нерозривно зв’язане з кобзарями і кобзами. Чи завжди так було? Виявляється, почавши все з того ж 16 століття, з якого, схоже, родом вся наша культура. Але це вже пояснюється на прикладі чергового епізоду з черговим загиблим Струсем.
